Патріотичне виховання не потребує міфотворчості, достатньо показати історію, як вона є. 15 вересня в Національній бібліотеці Львівського національного університету (вул. Драгоманова, 5) в межах «Форуму видавців» відбулось обговорення новинок історичної літератури на тему «Україна і Перші визвольні змагання». Під час круглого столу представили монографію Миколи Лазаровича «Легіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба», книгу «Січові стрільці» Івана Хоми, двотомник Олександра Дєдика «Чортківська офензива».
Монографія «Легіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба» знайомить читача з причинами, передумовами і наслідками зародження українського стрілецького руху в Галичині. Для багатьох сучасних українців січові стрільці є прикладом бойової звитяги. Але звідки виникло військове формування, про його цілі, значення, відомо далеко не всім.
– Мені здається переоцінити тих, як правило, молодих людей неможливо. – говорить автор монографії, історик М. Лазарович. Його книга особлива ще й тим, що вчений завершував її, воюючи добровольцем на Сході України: Три-чотири роки тому ми не здатні були усвідомити, що зробили ці люди. Тепер, коли маємо нову війну, розуміємо, що значили їхні вчинки століття тому.
У своїй праці М. Лазарович розглядає ідеологічні та програмні засади, форми і методи діяльності товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», інших тогочасних стрілецьких гуртків; аналізує принципи організації леґіону Січових стрільців на початку Першої світової війни, його роль у Листопадовій національній революції. Не оминає увагою політичну діяльність УСС, культурну і просвітницьку роботу, їхній вплив на формування національної свідомості суспільства.
Тему українського стрілецтва продовжує Іван Хома у науково-популярному виданні «Січові стрільці. Створення, військово-політична діяльність та збройна боротьба Січових Стрільців у 1917-1919рр». Спираючись на багатий історіографічний і джерельний матеріал, книга розповідає про організацію командної вертикалі, структуру війська, реорганізаційні процеси, що в ньому відбувались. У поле зору потрапляють події, які безпосередньо та опосередковано відбувалися за участі УСС. Таким чином демонструється значення Січових стрільців в українській та світовій історії.
– Ми натрапляємо на цікаву річ. Листопад-місяць демонструє, що насправді вони себе бачили як військову силу, котра під егідою Центральної ради воюватиме з Австрією за території Галичини і зрештою, проголошення Української держави. Але вже в січні чітко було визначено: першим ворогом наразі є не Австрія, а Росія, другий «ворог» – безлад, який панує в Україні, третій – польська сторона, що в подальшому перешкоджатиме Україні на шляху до Незалежності. – розповідає І. Хома.
Остання з презентованих книг «Чортківська офензива» Олександра Дєдика у двох томах, на відміну від своїх попередниць досліджує не явище, не рух, а подію – військову операцію Української Галицької Армії, здійснену в період з 7 по 28 червня 1919 року. Про надлюдську мужність українців краще будь-яких міфів говорять факти: 25 тисяч українських солдатів і офіцерів примусили відступити більш ніж 100-тисячну польську армію, добре озброєну і оснащену французами. Подвиг солдат Галицької Армії можна порівняти, лише з подвигом троянців, чию славу в історії не применшила навіть поразка. О. Дєдик припускає:
– У когось може виникнути запитання, який досвід можна знайти у програші? Але ж в історію гідні ввійти не тільки переможці: Ганнібал програвав битви…Очевидно і в програних визвольних змаганнях є моменти, якими слід пишатись. Один з таких, без сумніву, «Чортківська офензива». Операція, де морально сильніша, але матеріально й кількісно слабша армія перемагала супротивника, це за визначенням, золота сторінка в історії кожної країни.
Палка дискусія розгорнулась навколо того, чи слід героїзувати минуле. Зокрема Роман Шуст вважає, що історики схильні перебільшувати значення УСС. Декан історичного факультету ЛНУ радить колегам підгодити до української історії критично, уникати зайвої героїзації. Дослідник має лишатись об’єктивним, патріотичні почуття можуть зіграти з ним злий жарт.
Модерував круглий стіл доцент кафедри новітньої історії України ЛНУ Олег Павлишин. Нові видання найперше мають зацікавити молодь, переконаний він.
– До цього часу видавання історичних книг не було таким активним, бо ми не мали для цього політичних умов. А між тим, це завжди було важливим елементом виховання молоді. – наголошує. О. Павлишин. Додає: Об’єктивна героїзація – річ корисна, і навіть потрібна. Бо ті, кому зараз, борячись за Україну, доводиться проливати чужу і власну кров, мають знати, що їх запам’ятають нащадки.
Окрім авторів видань в обговоренні взяв участь головний редактор Львівського мілітарного альманаху «Цитаделя» Олег Фешовець. Видавець розповів, що останніми роками друкування історичної літератури , особливо військового спрямування, зі збиткової справи перетворилось на прибуткову. Це свідчить, що сьогодні українці цікавляться своїм минулим, гортають його темні й золоті сторінки.
Ксенія ЯНКО
