Вчора, 13 лютого, у палаці Потоцьких відбулось урочисте освячення каплиці з чудотворною іконою Львівської Богородиці XV ст.
Участь в урочистостях взяли кілька десятків людей. Освятив каплицю єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Венедикт (Алексійчук).
«Ця каплиця була створена для того, щоб прославляти Бога. В особливій мірі прославляємо цю каплицю, адже тут перебуває чудотворна ікона Богородиці. Вона є свідком багатьох подій, які пережив Львів. Вона також є свідком того, що людина, яка живе з вірою, може пройти через все», – сказав владика Венедикт (Алексійчук).
Він зазначив, що відкриття каплиці є знаковим, зважаючи на ситуацію в країні.
«Ми хочемо стояти перед Богородицею і молити, щоб вона принесла мир. У Бога немає речей неможливих. Але для Нього усе можливе тоді, коли ми віруємо, довіряємо», – додав владика Венедикт (Алексійчук).
Крім того, під час урочистостей представник УГКЦ зачитав грамоту-подяку директору Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Ларисі Возницької за «працю та вагомий внесок для розвитку Української держави».
Лариса Возницька у свою чергу зазначила, що сьогоднішнє відкриття є дуже важливою подією для галереї мистецтв та Львова.
«Борис Григорович відродив палацову каплицю і мріяв, щоб тут була Львівська Богородиця. Ми тішимось, що у нас у музеї знаходиться одна із найстарших ікон України», – сказала вона.
Куратор виставки «Образ Богородиці» Марія Сойко розповіла, що ікона Львівської Богородиці бере свої початки з кінця ХІV ст.
Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Венедикт (Алексійчук) та директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Лариса Возницька в каплиці з чудотворною іконою Львівської Богородиці XV ст.в палаці Потоцьких
«Її намалювали для одного із храмів Львова. Місто було дерев’яним. Часто були і пожежі. Час від часу ікону доводилось переміщати, щоб її не знищили. Це тривало до 30-х рр. ХVI ст. У цей період її передали у кам’яну римо-католицький храм. Образ там зберігався імовірно до 1586 року. У цей час римо-католицькі храми звільняли від ікон візантійського обряду, тому Львівську Богородицю передали до Вірменської церкви. Там її зберігали до 1940 року. З того часу її втратили. Покійний Борис Григорович Возницький і відомий мистецтвознавець Володимир Овсійчук її шукали. 1985 року її купило місто», – розповіла Марія Сойко.
За даними «Християнського порталу», приніс ікону у Львівську картинну галерею у червні 1984 р. інженер Андрій Отко. Ікону в 40-х роках переховувала вчителька школи вірменок-бенедиктинок пані Станкевич. Після смерті вчительки ікона опинилася у її вихованки – Софії Блонської, матері А. Отка.
У відділі реставрації картинної галереї було розкрито первісний авторський живопис, який зберігся без суттєвих втрат, усунуто пізніші записи XVI і XVII ст. Відрізані зверху і знизу краї дошки вирішено не реконструювати, не поновлювалися втрати ґрунту, не робилося тонування. Для експонування ікони було виготовлено спеціальне обрамлення з мікрокліматом, що перешкоджав деформуванню основи. Головні реставраційні роботи виконав відомий фахівець Володимир Мокрій. Ікона Львівської Богородиці 1987 р. була показана на виставці та увійшла до каталогу новореставрованих творів мистецтва з датуванням, запропонованим Б. Возницьким, – XIV ст.
Фото Всеволод МЕТЕЛЬСЬКИЙ
