Глибина кольорів, пластика ліній, простота, за якою захований безмір літніх карпатських та морськиих пейзажів, глибина поглядів портретних полотен… 22 серпня в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові представили унікальну експозицію малярства і графіки українського художника Романа Сельського.
Упродовж двох місяців відбуватиметеся низка заходів, приурочених до 115-ліття видатного українського митця: обговорення, круглий стіл, ділення спогадами. Виставка триватиме до 21 жовтня.
Експозиція „Роман Сельський. Живопис. Графіка“ зібрала півсотні робіт із різних періодів творчості — від 20 до 80 років ХХ століття. Саме така підбірка дає змогу ознайомитися з повнотою напрацювань художника і зрозуміти величезний вклад в українську мистецьку спадщину.
Як наголосив директор Національного музею Ігор Кожан, Роман Сельський зробив багато для розвитку мистецтва та живопису.
— Досі залишається дискусійним питання — чи є львівська школа Сельського. На моє переконання, — є! Сьогодні ще працюють учні цього художника та учні його учнів. Тобто школа, започатковна на початку 20-х років, — розвивається. Сам Роман Сельський був учнем геніального Олекси Новаківського, — підкреслив очільник Музею.
Проректор Львівської національної академії мистецтв Романа Яців зазначив:
— Нині ми потребуємо входження в глибини сутності творчості Романа Сельського, його спадщини. Він — аристократ пластичної форми. Цей художник зумів синтезував малярські стратегії, які були притаманні пізньому європейському модернізму. Ми маємо унікальний сплав тих рис, які вирізняють його з-поміж інших сучасників. Засобами пластики він передав не лише те, що відбувалося в конгломераті Парижу, йому вдалося не лише взяти поетичну сутність великого європейського міста, а й знайти ключ для рідного середовища. І нині Роман Сельський залишається зразком і вчителем для львівських митців. І веде нас тими шляхами, зіставлення національного духу та ідей у мистецькому світі.
Наталія ПАВЛИШИН
Світлини: ЛОДА
Довідка:
Роман Сельський (1903–1990) — видатний український живописець, графік, педагог, організатор та учасник мистецького життя Львова середини — другої половини ХХ століття. Він прагнув перебувати в епіцентрі мистецького життя, гуртував довкола себе молодь, виховував у ній вміння спостерігати, пізнавати світ та захоплюватись ним.
Малярство Романа Сельського увібрало в собі прогресивні набутки мистецьких шкіл Європи (Париж, Краків), інтерпретовані на фундаменті духовної спадщини української художньої культури з її скарбницею давнього іконопису та народного мистецтва. Зустрічі з представниками французької творчої еліти та знаними українськими митцями вплинули на формування виразно індивідуального стилю у його творчості. У час тоталітарної асиміляції будь-якої національної природи у мистецтві, нищення традицій чи хоч якогось вільнодумства, художник навчав своїх студентів малярській грамоті на пленерах, спонукав експериментувати з формою, прищеплював любов до своєї культури. Це спричинило появу яскравої плеяди львівських митців, нескутих ідеологічними приписами соцреалізму.
Українське культурне відродження в Західній Україні у 1960-х — 1970-х роках, головно зосереджене на продовженні ідей львівського авангарду 1910-х–1930-х років, великою мірою завдячує творчій та педагогічній праці Романа Сельського. Неперевершений колорист, майстер композиції і рисунка, він творив мистецтво, здатне представити українську національну школу малярства в контексті світової культури.
