В четвер, 15 листопада 2018 року, о 16 годині у приміщенні Львівського музею історії релігії відбудеться презентація факсимільного видання Лавришівського Євангелія XIV століття. Презентація відбудеться в рамках проекту “Повертаємо в Україну культурну спадщину”.
Євангеліє видало видавництво «Горобець» за сприяння Українського культурного фонду. Зауважимо, що видавництво вже вчетверте повертає унікальні пам’ятки літературного процесу Київської Русі ХІІІ–XIV ст. широкому колу читачів, мистецтвознавцям.
Вже побачили світ такі видання: Луцьке Євангеліє XIV ст., Холмське Євангеліє XIV ст., що зберігаються в Російській державній бібліотеці (Москва), Луцький Псалтир 1384 р., зберігається у бібліотеці Лауренціана Медічі (Флоренція, Італія).
У презентації візьмуть участь люди, які повернули до життя цей унікальний книжковий твір – працівники видавництва «Горобець» та науковці
За часів Київської Русі було створено, написано і надруковано чималу кількість книжок. Це були твори духовні, історичні й державотворчі. Однак, хоч як прикро, з найбагатшої книжкової спадщини Київської Русі збереглося не більше ніж один відсоток усіх рукописів, створених у князівських скрипторіях. Тому кожний збережений рукопис є не лише цінним історичним джерелом, а й справжнім шедевром української середньовічної культури. На жаль, переважна більшість українських середньовічних рукописів опинилися далеко від тих центрів, у яких вони були створені. Ці рукописи стали перлинами книжкових зібрань Росії, Білорусії, Польщі, Австрії, Італії та інших країн. Їх старанно оберігають, виставляючи як музейні експонати у вітринах світових культурних скарбниць. Частина з них зберігається в музейних або рукописних фондах і не доступна ані дослідникам, ані простим особам, зацікавленим історією української рукописної книги.
Лавришівське Євангеліє, або Лаврашівське Євангеліє, – рукописна пергаментна пам’ятка XIII–XIV ст., багато ілюстроване «Євангеліє апракос” (тижневе) (183 арк.). Його створено в якомусь із волинських скрипторіїв, ширше – галицько – волинських, на замовлення, як гадають, литовського князя Войшелка Міндовговича.
В історіографії визнано, що Євангеліє було переписане для Лавришівського монастиря Пресвятої Богородиці, що поблизу Новогрудка в Білорусі, у якому зберігалось ще на початку XIX століття. Після закриття обителі ченці віддали книгу князеві Адаму Чарторийському. Перед 1842 р. Євангеліє потрапило до Рум’янцевського музею у Москві, якийсь час воно перебувало у Парижі, де А. Чарторийський був на еміграції, а 1872 р. було внесене до Списку рукописів архіву князів Чарторийських у Кракові.
Один з найбагатше ілюстрованих рукописів княжої доби. На початку кодексу зображені архангел Михаїл, наприкінці – праведний Йов. У євангельських читаннях, що починаються мініатюрами євангелістів – Іоанна (арк. 1 зв.), Матвія (арк. 47 зв.) і Луки (арк. 84 зв.), вміщено ілюстрації з біблійними сюжетами і постатями.
