В найстарішій бібліотеці України відбувся один з наймолодших історичних турнірів. Протягом 21 – 23 лютого в стінах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Драгоманова, 5 і Драгоманова, 17), можна було спостерігати за перипетіями другого студентського історичного турніру імені Михайла Грушевського. Історики (але не лише вони) з різних міст України дискутували про інтерпретації подій минулого, але також і про сучасність. Було весело, цікаво і незабутньо. Істина пізнається в дискусії!!!
“Рейни з Кастамере” (Глухів-Запоріжжя-Львів), “Чорний квадрат” (Київ), “Четверо проти Фів” (Київ), “Азартна юність Грушевського” (Київ), “Піратська каравела “Леся Подерев’янська” (Київ), “Бутлегери” (Львів), “Валентність” (Харків), “Мандрагора” (Одеса), “На щиті” (Тернопіль), “Котермак” (Дрогобич), “Меч Арея” (Житомир) і ін. креативністю назв своїх команд та жвавою дискусією показали, що історична наука в нашій країні живе і рухається до зірок (хоч і через терни). В турнірі змагались понад 20 команд. Це вдвічі більше, аніж минулого року і це приємно.
Декомунізація зараз у всіх на слуху, але вдвічі приємніше було почути з цього приводу думки студентів, молодих людей і майбутнього України, яким жити в цій країні, творити її і розбудовувати вже за кілька років. Протягом турніру студенти з Глухова, Запоріжжя, Києва, Одеси, Харкова і Львова намагались відповісти чим є декомунізація по-українськи: “відновленням історичної пам’яті” або ж “корекцією на потребу дня”. Родзинку обговоренню додавало те, що були представлені думки та позиції різних регіонів України.
В ситуації, в якій перебуває сучасна Україна (реформи та вибір стратегії руху), важливо вивчати та враховувати досвід реформ, які проводились в інших країнах та суспільствах. Тому говорили про такі екзотичні теми, як революція Мейдзі в Японії, або ж більш традиційні і десь енциклопетичні, як 1688 рік в історії Англії. Будемо сподіватись, що зроблені висновки будуть корисними.
Мову вели також і про вузькоспеціалізовані та профільні історичні питання, як-от “археологія знання” Мішеля Фуко, наукові інтерпретації та традиція використання термінів-концептів “Візантія” і “Київська Русь”, або ж ідея та моделі університету й перші університети на українських землях.
23 лютого відіграли фінал турніру. Боротьба була настільки запеклою, що перемогу розділили між собою одразу чотири команди: “Історики-юристи” (Львів), “XYZ” (Львів), “Азартна юність Грушевського” (Київ), “Валентність” (Харків). Також було оголошено переможців цілого ряду номінацій, серед яких “краща команда-доповідач”, “краща команда-опонент”, “краща команда-рецензент”, “кращий капітан” і ін. Наукову бібліотеку університету команди залишили з морем вражень, емоцій та з важкими й товстими книгами, якими їх нагородили за участь та перемогу у турнірі.
Інформація – це кров сучасного світу, тому такі турніри є повітрям як для студентів, які були учасниками, так і для інституцій, в стінах яких турнір відбувався. В першому випадку подібні практики є можливістю та засобом до інтелектуального зростання, вдосконалення або ж набуття риторичних навиків, що не менше важливо – комунікації. В другому випадку є приємно, коли в стінах давніх бібліотек оживає і звучить так багато актуальних і креативних думок, свіжих поглядів. В такі моменти хочеться вірити, що Україна таки дійсно рухається вперед, а її суспільство росте і розвивається. Цінність знань полягає не в консервації їх на папері, а в обміні ними.
Євген ГУЛЮК
