Простір між стандартизованістю форм і дикою оригінальністю неймовірно великий. Куди притулити той чи інший літературний продукт, вирішувати читачам. Десь там, в цьому просторі, знаходиться і текст цієї статті. Десь там, в цьому просторі, знаходиться також передмова до львівського видання поетичної збірки Юрія Горліса-Горського, для якого Львів став мало не другим домом. Його, головно за одним з творів, знає якщо не вся Україна, то її половина точно. Але чи знає його Львів, як і львівські сторінки його біографії?
У 1937 році у Львові, в видавництві Юрія Лісовського, вийшла невеличка поетична збірочка з гнітючою назвою “Тюремні поезії”. Вже перші сторінки брошурки сум і печаль від назви розвіюють і доводять, що автор цієї збірочки мав непогане почуття гумору і за власну читацьку аудиторію був налаштований воювати різною зброєю. Пропонуємо фрагмент передмови до львівського видання “Тюремних поезій” Юрія Горліса-Горського (наступний текст не рекомендується для перегляду особам, яким не виповнилось 16 років, вагітним та прибічникам “правильної” літератури):
“Якось у большевицькій вязниці – перечитував я різні старі видання і дуже мені сподобалася передмова до якоїсь книжки, здається, Шарля де-Костера. Автор пригадує в ній, що колись в Атенах жив якийсь фільозоф. Не сидів він без штанів у бочці і не шукав він удень з ліхтарем за людиною, але…бігав по вулицях і ловив собак. Як удалось йому піймати якогось…”Рябка” – він вставляв йому кудись там…рурочку і починав його надувати. Пес, звичайно…скавулів, ну а публіка в старій Греції – була також “цікава”, як і тепер. Збирався кружок. Як “Рябко” – чи як там греки називали – приймав нарешті форму бальона – мудрець поплескував його по здутому животі й урочисто звертався до юрби: – “Чи ви, панове, думаєте – що легка річ отак надути пса?!”. Згадуючи це, автор книжки питається у передмові читачів: – “А щож ви собі, панове, думаєте – що легка річ – написати книжку?”. Мені, грішному, згадуючи їх обох – хочеться запитати: – чи Ви, панове, думаєте – що так легко стати поетом?”.
Десь таким чином прокладав свою поетичну стезю Юрій Горліс-Горський, видаючи свої “Тюремні поезії”. До збірки увійшли такі тексти, як “Журавлі”, (“Сміюсь на сонця поцілунки, / киваю радісно квіткам; / кажу їм – теж блідим, невільним – / що кращі тут вони – як “там”), “Полтавське поле” (“Тут з шведом Мазепа зєднався / для бою з московським царем, / у будучність краю вглядався / під років і дум тягарем”), “Весна на волі” (“Юрба – південно-гомінка … / На обрії – Кавказу пляма…/ Чому така мені чужа / ця вулиця – весною п’яна?!”) і ін.
Також саме у Львові Юрій Горліс-Горський, учасник антирадянської боротьби бійців Холодного Яку та безпосередньо помічник отамана Василя Чучупаки, видавав і інші свої твори, у тому числі його найвідоміший текст – “Холодний Яр”. Після потрапляння до лазарету, він не міг далі вести боротьбу військово, тому робив це іншими методами. Навесні 1921 року Юрій Горліс-Горський і прибув до Львова. Він був представником підпілля і від них мав зустрітись з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником. На зустрічі обговорювали ситуацію на фронтах та плани подальших дій.
Трішки згодом, через десять років, Львів був один з міст, де Горліс-Горський чи не найчастіше друкувався. У 30-х роках ХХ століття він знову прибуває до міста і розгортає тут активну літературну діяльність. У жовтні 1932 року в видавництві “Літопис Червоної Калини” він друкує статтю “Холодний Яр”, а з наступного року запускає журнальну публікацію твору “Холодний Яр” (на той час під назвою “Рік в Холодному Яру”). У львівській газеті “Наш клич” було видано кілька автобіографічних оповідей автора. Впродовж 1935 року вийшли друком спогади автора та його книжечка “У ворожому таборі”. Як можна бачити, наведена на початку цієї статті збірочка “Тюремні поезії”, швидше було правилом, аніж винятком. У Львові Юрій Горліс-Горський друкувався досить часто. Виїхав з міста у зв’язку з активізацією ситуації довкола Карпатської України.
Третя хвиля контактів Юрія Горліса-Горського зі Львовом припадає вже на 40-ві роки ХХ століття. Цього разу це не було аж так інтенсивно і не мало стосунку до літературної діяльності. 26 листопада 1943 року Юрій Горліс-Горський та Галина Талащук вінчались у львівському храмі Святого Георгія. По тому вони залишили місто і виїхали до Західної Європи.
Що сьогодні залишається Львову на згадку про цього письменника та активного діяча національно-патріотичного руху, окрім власне його творів? В Личаківському районі міста є одна вуличка. Вона не надто велика і була закладена в складі с. Кривчиці. Називалась спочатку Залізничною, від 1962 року Тепловозною, а 1993 року отримала ім’я Юрія Горліса-Горського.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Горліс-Горський Ю. Тюремні поезії. – Львів: Видавництво Ю. Лісовського, 1937. – С. 3 – 6, С. 7, С. 22, С. 32.
- Гулюк Є. Де у Львові був Залізняк? // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/de-u-lvovi-buv-zaliznyak/
- Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ – ХХ століття. – Львів: Світ, 2001. – С. 17.
