На сьогодні Львів, безперечно, є одним із найтуристичніших міст нашої держави. Вдале розташування неподалік від кордону з іншими європейськими країнами сприяє тому, що наше місто відвідують як гості з інших міст України, так і велика кількість іноземців. Та цікаво дізнатись, яким же був Львів для туристів майже сотню років тому, коли він був у складі Польської держави, та, де-факто, східним краєм тодішньої Європи.
Судити, наскільки місто розвинуте в туристичному плані, як тепер, так і в давніші роки, можна за розвитком інфраструктури. Адже одного красивого міста, яким Львів безперечно являється, є замало. Потрібна розвинута мережа транспорту, готелі, ресторани, інші розважальні заклади. Тож цікаво, що з цього всього мало наше місто у міжвоєнний час.
Готелі
Найперше, коли гість приїжджає до іншого міста, йому необхідно десь зупинитись на ніч. Найкращим варіантом в цьому випадку стають готелі, яких і в міжвоєнному Львові не бракувало. Якщо сучасні заклади цього роду діляться за класом по кількості зірок, то в давніші часи поділ був значно простіший. Усі готелі розділяли всього лиш на дві категорії – першорядні та другорядні відповідно. Першорядними тоді були тільки чотири готелі: «Жорж» та «Європейський» (теперішня будівля Укрексімбанк) на площі Марійській (пл. Міцкевича), «Варшавський» на площі Бернардинській (пл. Соборна) та «Брістоль» на вулиці Легіонів (пр. Свободи). З другорядних готелів, яких було значно більше, кращими вважалися готелі «Гранд» та «Нью-Йорк» (тепер гот. “Опера”) на вулиці Легіонів (пр. Свободи).
Пансіонати та хостели
Для менш заможних гостей, або ж коли усі номера у готелях були зайняті, існували й інші заклади, де можна було поселитись на ніч чи на кілька днів. Це, незвичні для сучасного Львова, пансіонати, наприклад, Каштелянка (сучасний Юрфак ЛНУ) на вул. 3 Мая (Січ. Стрільців) чи «Zacisze» («Затишшя») на Зибликевича (І.Франка). Аналогами сучасних хостелів були так звані «Schroniska noclegowe», в яких за досить низьку ціну можна було зупинитись на ніч. Як і сьогодні, в тодішньому Львові можна було винайняти й приватні квартири.
Ресторани
Однак, одними готелями ситий не будеш. Тому для цього існували різні заклади харчування, найкращими з яких вважались ресторани. Що правда, багато готелів мали при собі свої ж ресторани, наприклад готелі «Жорж», «Брістоль». Окрім того хорошими ресторанами вважались «Атляс» на площі Ринок, «Лінтнер» на вул. Легіонів (пр. Свободи), «Імперіаль» на Академічній (пр. Шевченка), ресторан в Палаці мистецтв в Стрийському парку, «Погулянка» на Погулянці.
Кондитерські та кав’ярні
Окрім ресторанів,попитом як і в туристів, так і в місцевих жителів, користувались кондитерські, які тоді були більш популярні у Львові, ніж зараз, а також кав’ярні. Кращими кондитерськими вважались кондитерські Залевського та Вельца на Академічній (пр. Шевченка), «Європейська» на Гетьманскій (пр. Свободи) та кондитерська Дудека на площі Марійській. Найвідомішими були: «Віденська», «Шкотська» та «Рим» на Академічній, «Штука» на площі Марійській. Окрім ресторану в готелі «Жорж» діяла також і кав’ярня.
Нічні розважальні заклади
Виявляється, що вже в ті часи були аналоги сучасним нічним клубам, орієнтовані, що правда, на дещо старшу аудиторією. Такими, зокрема, були «Палас де денсе» в Брістолі, «Казино де Парі» на вул. Рейтана (Курбаса), «Варшава» на площі Смольки (Ген.Григоренка), «Севілла» на Пекарській, «Голубник» в пасажі Мікколяша.
Театри та кінотеатри
Цікаво, що в міжвоєнний період Львів пропонував гостям і мешканцям міста значно більшу кількість театрів та кінотеатрів ніж сьогодні. Театрів, як не дивно, вже і тоді було менше ніж кінотеатрів. Це, зокрема, Великий театр на площі Голуховського (Оперний театр), Театр Різноманіття (Кінопалац) на вулиці Рутовського (Театральна), Жидівський театр (Театр дітей та Юнацтва) на Ягелонській (Гнатюка). Кінотеатрів ж було більше десятка. Найвідоміші з них: «Аполло» на вулиці Хороншчизни (Чайковського, сучасна філармонія), «Атлантік» на вул. Скарбівській (в приміщенні театру Заньковецької), «Казино» на вулиці Легіонів, «Химера» та «Європа» на Академічній, Марисенька (театр Воскресіння) на площі Смольки, «Копернік» на Коперника.
Тож, розвинута інфраструктура Львова вже у ті часи справді мала що запропонувати гостям міста, роблячи таким чином Львів привабливим для туристів. На жаль, нам невідома статистика, яка ж кількість гостей щороку відвідувала наше місто. Проте, відомо, наприклад, що ще в 1894 році, в час Крайової виставки Львів відвідало понад півтора мільйона гостей. А Східні Торги в 1926 році зібрали близько 130 тисячі відвідувачів. У всякому разі, саме попит творить пропозицію. А пропозиція, як ми пересвідчились, була доволі різноманітної, отож існував і відповідний попит на неї, а тому і в міжвоєнний період Львів не страждав від браку уваги туристів.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Krzyżewski T. Wiosna we Lwowie. – Lwów, 1939
- Polona.pl
