Важливим оздоровлюючим фактором трускавецького курорту є лікувальні мінеральні води з цілющих джерел трускавецької землі, сформовані в умовах особливої геологічної будови трускавецьких надр. Вони і стали колись давно вагомою причиною для заснування курорту та принесли йому заслужену славу одного з найкращих бальнеологічних курортів земної кулі, що оздоровив за всю свою історію мільйони людей.
Давня історія з виявленням цілющих вод у Трускавці почалася ще в ХVI ст. коли про це сповістив польський королівський лікар Войцех Очко в книзі «Цепліне», виданій у Кракові в 1578 році. Згодом через півтора століття, в 1721 році у підручнику Габріеля Жончинського «Натуральна історія…» писалося, що «…селяни Трускавця та інших сіл Галіції п’ють воду з домішками нафти для лікування багатьох недуг…».
В ході геологорозвідувальних робіт інженери-гірники в 1820 році натрапили на джерело сірчаної води в урочищі Липки, в лісовій околиці тогочасного села. Воду з іншого джерела та аналогічним присмаком на той час вже використовували трускавчани для лікування шкірних захворювань, як тварин так і свого тіла, ще не знаючи справжніх властивостей та можливостей цих унікальних вод. І назвали селяни це джерело «Паршивкою», тому що вода з нього виліковувала важкі (паршиві) шкірні хвороби!
Про лікувальну дію солонуватої води з джерела «Марія» трускавчани вперше дізналися від місцевого селянина Івана Коніва, який виявив його у своєму маєтку також ще на початку ХІХ ст. та згодом право на його використання передав курортній владі.
З часом цілющі джерела зацікавили багатьох дослідників і науковців, які посилено звертали увагу до бальнеологічного курорту. Одним із перших експертів трускавецьких цілющих джерел був відомий галицький фармацевт і хімік Теодор Торосевич, який зробив цілий ряд аналізів над сірководневими водами Трускавця. Найбільше уваги він приділив ще мало кому відомій своїми лікувальними властивостями воді з джерела «Нафта». Майже прісну воду, з легким запахом сірководню і присмаком нафти, місцеві жителі раніше називали просто – «нафта» або нафтова вода. В наукових викладах Торосевича ця вода отримала більш лагіднішу, ліричнішу назву – «Нафтуся», яка сподобалась та утвердилась на трускавецькому курорті.
В 1836 році Т. Торосевич вперше опублікував результати своїх досліджень над трускавецькими мінеральними джерелами, вагоме місце серед яких займала «Нафтуся», де вказав, що її, насамперед, слід вживати для внутрішнього лікування захворювань нирок, печінки, жовчовивідних шляхів тощо. Трускавецькі землі, на яких знаходилося джерело «Нафта»-«Нафтуся», в 1855 р. були передані в оренду курортній владі їхнім власником о. І. Облочинським за 110 ринських річних на безстроковий термін.
Продовженням освоєння лісистої місцевості, яку займає теперішній курортний парк, було виявлення в 1838 році ще одного цілющого джерела, яке назвали «Софією». Солонувато-гіркувату воду з джерела почали успішно використовувати на курорті при хворобах органів травлення.
Справу Торосевича в сер. ХІХ ст. справно продовжували австрійські лікарі Штеллер, Машек, Унгер та Кох, обґрунтуючи роль трускавецьких джерел з медично-лікувальної точки зору, що посилило увагу науковців до бальнеологічного курорту з його унікальними природними багатствами та, звичайно, потребуючих лікуватися ними.
Земельні маєтки, а особливо ті, на яких виявляли цілющі джерела, для розширення меж курорту в різний спосіб отримували від місцевих селян управителі та заїжджі багачі. Так, земельну ділянку, на якій у 50-х роках ХІХ ст. було відкрито джерело «Броніслава», було придбано за безцінь курортною адміністрацією в місцевого мешканця Гриня Стеціва.
Детальний аналіз найсильнішого солоно-гіркуватого джерела, яким виявилося джерело «Броніслава» було зроблено курортною управою в 1861 році та спрямоване на застосування його води при хворобах дихальних шляхів, шляхом полоскання горла та інгаляційних процедур, зокрема за системою д-ра Вашмута, для чого в 1892 році був збудований спеціальний інгаляторій в стилі «історизму» оздоблений багатою декоративною різьбою.
Над відкритими та дослідженими джерелами в курортному парку зводились малі архітектурні форми – надкаптажні споруди, павільйони-галереї, альтанки для прогулянок, кіоски для видачі склянок, у поширених на той час в Європі та карпатському регіоні зокрема – стилі модерн з елементами «історизму» та прикарпатської різьби, що і передбачала Інструкція 1864 року щодо забудови курортів Австро-Угорщини. Деякі з них, наприклад, архітектурні форми над джерелами «Броніслава» і «Юзя», «Едвард» і «Фердинанд» з солоно-сірчаною водою збереглися до нині.
Освоєння паркової місцевості дало курорту ще одне цілюще джерело «Юзя», яке в народі назвали джерелом «молодості і краси». Вода, багата на маслянисті та радіоактивні складники, має здатність пом’якшувати шкіру обличчя, а ще водою з цього джерела промивають очі. А в 1910 році на місці запущеної озокеритної шахти, що на території курортного парку виявили джерел з солоно-сірчаною водою, яке назвали – «Едвард».
Особливість і цінність рекреаційного оазису (курортний парк) Трускавця полягає в тому, що саме в цій місцевості сформувалися всі основні джерела цілющих мінеральних вод трускавецької землі та стали його основними лікувальними чинниками.
Галина КОВАЛЬ
директор музею міста-курорту Трускавця
