Церква святих Ольги та Єлизавети давно вже стала одним з символів Львова. Розташована вона на площі Кропивницького № 1, недалеко від головного та приміського вокзалів. Більшість мешканців міста захоплюється красою неоготичного храму, що своїми шпилями ніби тягнеться у височінь, подалі від буденних турбот і проблем. Та мало хто знає що стоїть він тут як пам’ять про велике, та на жаль трагічне кохання чоловіка, який все своє життя поклав на розбудову могутньої імперії, та жінки, що не знаходила для себе місця в суворо розписаному етикетом дворі, і яку, насамперед, приваблювала природа та свобода.
23 вересня 1903 року цісар Франц-Йосип І заклав перший камінь у спорудженні храму. Проектантом і відповідальним за будівництво став Теодор-Мар’ян Тальовський, професор львівської політехніки.
1911 року відбулось освячення і відкриття костелу св. Єлизавети.
Він був прихильником неоготичного та неороманського напрямів в архітектурі, про що свідчать його численні роботи у містах західної Галичини.
1911 року відбулось освячення і відкриття костелу св. Єлизавети.
Храм було збудовано на пам’ять про дружину імператора Єлизавету Баварську, або ж імператрицю Сісі, як тоді її кликали. Історія їхніх з Францом-Йосипом стосунків стала за основу багатьох фільмів та театральних постановок.
Молодий імператор Франц-Йосип І готувався до весілля. Його обраницею стала Гелена, принцеса Баварська, старша сестра Єлизавети. Та доля розпорядилась інакше. Стосунки з Геленою у Франца не складаються і він проявляє симпатію до молодшої з сестер – Єлизавети, і через деякий час, а саме 24 квітня 1854 року імператор одружується з нею. Слід зазначити що Гелена та Єлизавета були двоюрідними сестрами імператору.
Та сімейне життя у Франца-Йосипа і Єлизавети склалось не на краще. На то були різні причини. Перш за все деспотичний контроль з боку власної тітки і, одночасно, свекрухи – Софії Баварської. Життя тодішньої імператриці проходило в рамках суворого етикету. Ще тяжче стало після народження двох дочок Софії та Гізели. Єлизавета мало бачить власних дітей і переконує чоловіка поїхати до Угорщини, щоб побути з сім’єю наодинці. Під час цієї подорожі найстарша дочка Софія помирає, і мати звинувачує себе у цьому. Невдовзі після народження сина Рудольфа Єлизавета покидає імператорський двір. Основною причиною було, ніби то, тяжкий стан здоров’я імператриці. Хоча справжньою причиною були нелегкі відносини в імператорській родині. До кінця життя відносини поміж подружжям залишались складними.
10 вересня 1889 року Єлизавета прогулювалась по набережній Женевського озера, коли анархіст Луїджі Лучені поранив її ножем. Пізіше він сказав: «Я хотів вбити когось з королівської сім’ї, тож для мене не мало значення кого саме з них»
Коли старому імператору доповіли про смерть дружини він сказав: «Вона ніколи не дізнається, як сильно я кохав її»
Костел, закладений у пам’ять про королеву Сісі, є, мабуть, одним з найкрасивіших символів кохання, що височить над львівськими вулицями.
