Днями наш уряд знову нас всіх “ощасливив” продовживши карантин до 12 травня 2020 року. Триматися всім важко, особливо психологічно. Коли не тільки плани на найближчий час, а й фактично на найближчий рік виглядають доволі розмито. Сьогодні своїми способами подолання карантину ділиться Ігор Гнидин, засновник джазового проєкту «Shockolad» та першої джазової школи у Львові, композитор, один з найкращих барабанщиків України.
Музикант розповідає, що карантин у нього проходить спокійно.
“Дотримуємось всіх правил, бо розуміємо, що це серйозна справа. Але дуже важко психологічно. З однієї сторони багато часу на творчість, пишемо музику та нові твори. З другої сторони часом не хочеться писати, тому що немає впевненості, що комусь це буде потрібно і ми знову зможемо грати концерти”, – розповідає Ігор.
Весна-літо 2020-ого були для Ігоря Гнидина багатообіцяючими. На цей період, ділиться митець, було заплановано безліч різних мистецьких подій. Однак, не так сталося, як гадалося.
“Коли тільки ввели карантин, ми мали проводити майстер-класи в Києві перед джазовим фестивалем «Єдність». Також було заплановано майстер-класи разом з польськими музикантами в Інституті Глієра для студентів джазового факультету. Це скасували. Потім мав грати концерти з Соломією Чубай у Львові. З «Shockolad» мали їхати до польського Познаня на фестиваль «Українська Весна». Ще багато мало бути подій, концертів і майстер-класів за участі «Shockolad». Ну і, звичайно, найголовніша подія для нас, яку ми організовуємо щороку і збираємо на неї молодих талановитих джазових музикантів зі всієї України – Міжнародні джазові майстер-класи в Польщі «Chojazz 2020», – теж напевно буде скасована. Це планувалося на липень. Тобто до осені режим невідомості”, – каже музикант.
Втім, Ігор Гнидин, не впадає у розпач. А навпаки шукає нові можливості для розвитку.
“Я почав давати більше уроків он-лайн. Але теж не всі мають можливість зараз брати уроки. Це як під час війни – коли війна, то кому потрібна музика чи малювання? Кожен зараз думає як вижити або як далі жити і де дістати шматок хліба”, – ділиться роздумами Гнидин.
Нині музикантові, як ніколи прикро. У теперішній непростий час культуру кидають напризволяще, врізаючи фінансування. Хоча й розуміють що без мистецтва будь-яка країна приречена.
“Ми завжди усвідомлювали, де ми живемо і яка в нас держава. Але якось давали раду, бо завжди жили ідеєю, щоб на нашій землі розвивати мистецтво і культуру. Бо усвідомлюємо наскільки це важлива річ для розвитку суспільства. Культура – це плід нашої уяви. Все, що ми бачимо – це плід наших людських ідей і фантазій, реалізованих людьми, які завжди породжують щось нове. Тому, якщо забрати з суспільства культуру, людей, які творять культуру – це суспільство приречене на деградацію до тваринних інстинктів, почуттів і дій. Ми любимо свою землю, ми тут народились, тому вболівали за те, щоб у нас розвивались люди і розвивалась культура, кожен ставав кращим і було краще жити. Але коли почався карантин… Ми одні з тих людей (маю на увазі вільних митців: музикантів, художників, письменників, поетів), які в першу чергу відчули удар і усвідомлення того, де ми живемо. Коли все добре, то люди, які творять мистецтво потрібні, як повітря, а коли стає погано, то перші у суспільстві стають непотрібними. Про фінансову підтримку простих людей чи бізнесу, як у розвинутих державах, у нас взагалі не йдеться. Тим часом урізають бюджети. І насамперед з культури. З людей, які і так весь час в порівнянні виживають і живуть як божевільні ідейні фанатики, які в таких непростих умовах стараються творити мистецтво, творити культурні проєкти, які мають одну з найбільших впливових сил для розвитку суспільства людей нашої держави. “Але кому це взагалі потрібно…?””, – наголошує Ігор.
Попри все, Ігор Гнидин налаштований оптимістично та дивиться у майбутнє з вірою, що карантин скоро завершиться.
“Даємо уроки, пишемо музику і самі вдосконалюємось, вчимось, щоб не деградувати і розвиватись у своєму мистецтві. Сподіваємось цей сон, який став реальністю, скоро завершиться і ми знову зможемо всі зустрічатись. Я і так вірив і знав, наскільки ми всі залежимо один від одного, навіть коли людина живе тільки для себе і думає тільки про себе… то під час карантину все більше усвідомлюєш, що ми всі одне ціле і ми всі маємо жити один для одного… і тоді дасть Бог, ми зможемо цивілізаційно розвиватись як людство – і врятуємось всі, і врятуємо планету, і цей прекрасний наш світ”, – каже музикант.
В коментарях всі охочі можуть поділитися свої досвідом заповнення часу на карантині. Знаємо – це переважно незручно і не особливо весело, але посміхніться – завжди так на буде.
Ольга МАКСИМ’ЯК
