Знову неділя… Війна триває. Як це не цинічно, але потроху ми звикаємо. Чемно прокидаємося від сигналів повітряної тривоги і шукаємо найбільш безпечне місце. Вже звикли до комендантської години і носимо документи завжди біля себе. Після першого шоку війни оговтуються магазини та кав’ярні, майстерні та салони краси. Вже можна випити хорошої кави в місті в улюбленому місці.
Кава є нашою силою, тим ковтком довоєнного часу, який хочеться смакувати з заплющеними очима, символом нашої перемоги вже зовсім швидко. І ми ділимося нею зі всіма, до кого можемо дотягнутися. Так, минулого тижня, ми відіслали Теробороні Запоріжжя три кілограми улюбленої Кави Старого Львова. Відіслали з надією що дійде і що стане в пригоді. Відіслали, як відсилаємо те, що маємо і тим чим можемо, всім хто зараз бореться з окупантом на кожному метрі нашої землі.
І ось нині, цілком випадково, побачили подяку на Фейсбуці.
І справа не в подяці. Ми зраділи що дійшла! Що підтримає наших хлопців духом тисяч львів’ян в боротьбі з окупантом! Що десь там за сотні кілометрів від Львова, хтось так само смакує недільну ранкову каву, так само ненавидить ворогів і так само любить Україну!
Бо ми велика непереможна Нація! Ми велика Країна! І ми неодмінно переможемо!
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
