Нацистський “новий порядок” лише на теренах Львівщини протягом 1941-1944 років знищив понад півмільйона цивільних осіб та військовополонених… У ці дні пам’яті та скорботи згадують, зокрема, відомі цілому світу назви: Дахау, Майданек, Аушвіц… Нажаль, є такі місця й у нас вдома, у Львові, тільки знаємо ми про них обмаль, навіть належним чином облаштувати не в змозі… – Янівський табір, Цитадель, табір у Лисинецькому лісі…
Місце масового знищення мирного населення та військовополонених у ярах Лисинецького лісу було утворене німцями одразу після окупації Львова 1941 року. Страти у Личаківському таборі (інша назва страшного місця) проводились до 1943 року. Від весни 1943 до літа 1944 нацисти, з метою знищити сліди злочинів, змушували зондеркоманди викопувати та спалювати тіла багатьох тисяч жертв…
До Лисинецького табору потрапляли нещасні звідусіль: євреї після “акцій” у Львові і околицях, в’язні з переповнених тюрем міста, військовополонені всіх національностей, інваліди, інші люди не здатні працювати… Потрапляли одразу на смерть. У таборі не було навіть передбачено бараків для утримання жертв…
Територію охороняв вартовий загін СД чисельністю 70 осіб. Безпосередньо розстріли виконувала спеціально утворена зондеркоманда СД №1005 на чолі з унтерштурмфюрером Шелаком. Це відбувалось на спеціально підготовленому майданчику розміром 8 на 9 метрів на околиці яру. Для стікання людської крові була викопана яма розміром 3 на 4 метри, яку потім засипали землею…
Навесні 1943 року на території табору сильним паводком розмило рови. На поверхні опинилися численні трупи. Нацисти організували спеціальну команду для їх спалювання, перемелювання кісток… Було відібрано сорок в’язнів з Янівського табору, яких спочатку щодня доправляли в Лисиничі. У жовтні 1943 р. їх зосередили у збудованому нашвидкуруч бараці. Знесилених працею, голодом, знущаннями в’язнів знищували, на їхнє місце брали нові партії…
За приблизними підрахунками протягом 1941–1943 років було знищено 140 тисяч осіб з числа мирних жителів та військовополонених…
Використані джерела :
http://www.holocaust.kiev.ua/ , http://territoryterror.org.ua/ , http://explorer.lviv.ua/
У 1953 році нас,членів секції альпінізму-туризму Будинку Вчених,знані альпіністи професор Крушель, доценти Носков , Бикова та інші (Яцкевич,Кіцера) тренували скалолазанню на Чортовій Скелі, зліва від якої розкинулись всіяні чорними острівцями піщані схили гори, по яких у перерві ми на 5-ій точці ковзали вниз аж до Лисинич.Після першої спроби старші альпіністи застерегли цього не робити, бо тут в час війни розстрілювали полонених, зокрема італійців (знаходили пряжки вояцьких поясів), а потім спалювали їх трупи , про що свідчать чорні острівці. Більше ми не ковзали по піщаних схилах Лисиничів і обминали ці місця. Інформації з офіційних джерел практично не було, але в пам”яті це залишилось.