Театральна Постанова Великого З’єднання: Народні Збори Західної України в об’єктиві історії

131
Плакат "Возз'єднання 1939". Маніфестація на підтримку УГКЦ, 17 вересня 1989 р. Світлив Богдан Гладун
Плакат "Возз'єднання 1939". Маніфестація на підтримку УГКЦ, 17 вересня 1989 р. Світлив Богдан Гладун

Історія пам’ятає події, що змінили долі мільйонів, але не завжди пам’ятає, в яких декораціях вони відбувалися. У випадку Народних Зборів Західної України, що відбулися у жовтні 1939 року, декорацією став величний і розкішний Великий міський театр у Львові (нині Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької), що на проспекті Свободи, 28 [2.1]. За три дні, з 26 по 28 жовтня, на цій сцені розігралася драматична і суперечлива постанова, фінал якої був відомий заздалегідь: ухвалення рішення про входження Західної України до складу СРСР [3.8].

Совєтські солдати у Львові, 1939. Джерело: Вікіпедія
Совєтські солдати у Львові, 1939. Джерело: Вікіпедія

Цей акт був не просто політичним рішенням, а кульмінацією Пакту Молотова-Ріббентропа [3.3], таємний протокол якого фактично поділив Східну Європу між двома тоталітарними режимами – нацистською Німеччиною та сталінським СРСР. Після вступу Червоної Армії на західноукраїнські землі 17 вересня 1939 року, радянська влада негайно взялася за імітацію легітимного процесу. Вже 1 жовтня 1939 року політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про проведення виборів, що мали “легалізувати” окупацію [3.6].

Парад Червоної армії у Львові. 29 жовтня 1939 року
Парад Червоної армії у Львові. 29 жовтня 1939 року

“Вибори” під дулами гармат: Між страхом та сподіванням

Самі вибори до Народних Зборів відбулися 22 жовтня 1939 року [3.4]. Радянська пропаганда демонструвала небувалу активність і єдність народу: офіційні дані стверджували про участь 92,83% виборців, з яких 90,93% нібито підтримали запропонованих кандидатів [3.2]. Проте реалії були далекі від святкового образу.

Цікавий факт 1: Списки кандидатів були сформовані заздалегідь і були безальтернативними [3.4]. Кандидати в депутати, яких було обрано 1484 особи [3.8], обиралися не завдяки боротьбі програм, а через скрупульозну перевірку НКВС і затвердження згори. Участь у голосуванні часто була вимушеною, спричиненою моральним тиском та загрозою репресій для тих, хто потрапляв у категорію “ворогів народу” [3.8]. Лише у восьми округах на Волині та трьох на Львівщині вибори були визнані недійсними через недостатню кількість голосів [3.2].

Делегати Народних зборів Західної України. Львів, жовтень1939 року (фото zbruch.ua)
Делегати Народних зборів Західної України. Львів, жовтень1939 року (фото zbruch.ua)

Обраний “представницький орган” – Народні Збори – налічував широке соціальне представництво, покликане продемонструвати “народний характер” влади: робітники, селяни, інтелігенція, колишні діячі українських партій. Серед них були і шановані українські діячі, як, наприклад, академік ВУАН, доктор філософії Кирило Студинський [3.2, 3.8]. Його участь була використана для легітимізації події в очах української інтелігенції, незважаючи на те, що його подальша доля була трагічною (репресії, ймовірно, влітку 1941 року).

Чотири Декларації: Основа радянізації

Основна робота Зборів звелася до ухвалення чотирьох ключових Декларацій [3.2], які стали фундаментом для інтеграції Західної України в радянську систему:

  1. Декларація про встановлення радянської влади в Західній Україні (доповідач – М. Панчишин) [3.2, 3.8]. Цей акт юридично закріплював ліквідацію всіх польських державних структур та передачу влади радам депутатів трудящих.
  2. Декларація про входження Західної України до складу СРСР і возз’єднання з УРСР (доповідач – академік К. Студинський) [3.2, 3.8]. Це була кульмінація, що юридично “підтверджувала” бажання народу про єднання.
  3. Декларація про конфіскацію поміщицьких і монастирських земель (доповідач – Ю. Шкалубина) [3.2]. Цей крок, популярний серед селянства, ліквідував велике землеволодіння, підриваючи економічні основи старої еліти.
  4. Декларація про націоналізацію банків і великої промисловості (доповідач – В. Садовий) [3.2]. Це була основа для побудови планової радянської економіки.

Декларації були ухвалені одноголосно [3.8]. Ці рішення офіційно передали Повноважній комісії у складі 66 осіб [3.8], яка мала представити їх на сесіях Верховних Рад СРСР та УРСР.

Делегати Народних зборів від Західної України у Москві, 1939 рік
Делегати Народних зборів від Західної України у Москві, 1939 рік

Юридичний Фінал на Майданах Влади

Народні Збори, по суті, виконали функцію “прохача” [3.8]. Фактичне оформлення возз’єднання відбулося вже у Москві та Києві:

  • 1 листопада 1939 р. – 5-та сесія Верховної Ради СРСР 1-го скликання ухвалила закон «Про включення Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР» [3.1, 3.8].
  • 14 листопада 1939 р. – позачергова 3-я сесія Верховної Ради УРСР 1-го скликання ухвалила закон «Про прийняття Західної України до складу УРСР» [3.1, 3.5, 3.8].

Цікавий факт 2: Радянізація принесла не лише репресії, але й соціальні та освітні зміни. Львівський університет був перейменований на честь Івана Франка, а кількість українських студентів зросла в чотири рази, сягнувши 50% [3.4]. Також було відкрито філіал Академії наук УРСР у Львові, що сприяло розвитку української науки, хоча й під ідеологічним контролем.

Радянські танки входять до Львова. Вересень 1939 р.
Радянські танки входять до Львова. Вересень 1939 р.

Попри тоталітарний характер і маніпулятивність самого процесу, з історичної точки зору, події жовтня 1939 року привели до фактичного об’єднання переважної більшості українських етнічних земель в межах однієї держави [3.8]. Це було здійсненням споконвічної мрії, але ціною цього об’єднання стала втрата національної незалежності та встановлення жорсткого радянського режиму, що потягнув за собою масові репресії. Історики зазначають, що справжній акт соборності відбувся ще 22 січня 1919 року (Акт Злуки УНР та ЗУНР) [3.8], а Народні Збори 1939 року стали лише інструментом для легітимізації радянської окупації [3.3].

Наталка СТУДНЯ

Список використаних джерел:

  1. Джерело 2.1: Політичний спектакль у театрі: Національні Збори // Інтерактивний Львів. – URL: https://lia.lvivcenter.org/uk/themes/reherit/national-assembly/
  2. Джерело 3.1, 3.8 (перехресно): Народні збори Західної України // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. – URL: https://esu.com.ua/article-71175, а також джерело https://irp.te.ua/narodni-zbory-zahidnoyi-ukrayiny/.
  3. Джерело 3.2 (і перехресно 3.8): Народні Збори Західної України // Вікіпедія. – URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Народні_Збори_Західної_України.
  4. Джерело 3.3: Народні Збори Західної України: легітимізація радянської окупації // Історія. – URL: https://istoriya.com.ua/narodni-zbory-zahidnoyi-ukrayiny-legitymizacziya-radyanskoyi-okupacziyi/
  5. Джерело 3.4: Радянізація Західної України в 1939—1941 рр. // Твоя електронна бібліотека (підручник) – URL: https://uahistory.co/pidruchniki/history-ukraine-and-world-10-class-2018-gisem/64.php .
  6. Джерело 3.5: Народні Збори Західної України // Збруч. – URL: https://zbruc.eu/node/28427.
  7. Джерело 3.6: 27 жовтня 1939 : Декларація про возз’єднання Західної України і УРСР // Цей день в історії. – URL: https://www.jnsm.com.ua/h/1027M/ .

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані ваших коментарів.