В історії Львова є чимало загадок. Наприклад, час, обставини, причини виникнення та найдавніший період існування міста як такого. Для дослідження цих питань важливе значення мають архітектурні пам’ятки – особливо сакральні споруди.
Храмів княжої доби залишилось у Львові не багато,та й ті у зміненому століттями вигляді. Тим більше цінним і, навіть, загадковим є костел святого Івана Хрестителя на площі Старий Ринок – одна з найстаріших святинь міста. Серед таємниць, які приховує ця невелика за розмірами і, на перший погляд, проста за конструкцією споруда – історія заснування і побудови храму. Цією пам’яткою львівської старовини цікавились вчені різних часів і народів: Т. Піравський, К. Відман, В. Абрагам, Ф.Лобеський, Б. Януш, М. Голубець, І. Крип’якевич, В. Вуйцик та інші. Крім невідомих будівничих частку своєї праці залишили у храмі майстер Шимон Гердович, челядник Станіслав Лєсовський, а також знані архітектори Ю. Захарієвич, І. Левинський, Т. Мюнніх, у наш час – батько та син Могитичі, В. Швець, Л. Алінаускене, археологи О. Ратич, Р. Багрій, мистецтвознавець Б. Возницький, реставратор Ю. Попович та інші.
Незважаючи на вже здійснену значну роботу над вивченням історії храму святого Івана Хрестителя, досі не вирішено багато проблем, існують поруч стародавні легенди і новітні гіпотези. Ось головні з них на порядку денному.
Храм святого Івана Хрестителя міг бути заснований ще на початку ХІІІ ст. і пов’язано це, насамперед, з народженням у 1201 р. князя Данила Галицького, церковне ім’я котрого було Іван, про що свідчить грамота папи римського Інокентія ІV від 3 травня 1246 р., тобто храм був побудований батьком Данила – Романом Мстиславичем на честь покровителя свого сина – святого Івана Хрестителя. Правда, патроном Данила Галицького міг бути і святий Іван Златоуст, якому присвячено церкву в м. Холм. Дискусійним є також датування цегли, способу мурування і деталей конструкції, що насьогодні вціліли. Про можливість існування храму вже до середини ХІІІ ст., коли з’являється перша письмова згадка про Львів, свідчить ряд археологічних даних, у тому числі знахідки на місці будівництва готелю “Золотий Лев”.
Інша версія говорить, ніби костел святого Івана Предтечі був закладений у 1234 р. домініканцями, можливо, з благословення святого Яцка Одровонжа, котрий, згідно легенди, був місіонером у Києві, перебував у Галичі. У зв’язку з цим, цікавою знахідкою на горищі костелу є алебастрова скульптура “Ісус Страстотерпець”. Її можна порівнювати зі статуеткою Божої Матері, що, за переказами, належала святому Яцкові.
Ще одна легенда твердить, що костел святого Івана Хрестителя був придворним храмом князя Льва Даниловича і його дружини Констанції, дочки угорського короля Бели ІV. Вони одружилися 1247 року. Під час археологічних розкопок у храмі було виявлено могилу, де, ймовірно, була похована принцеса.
Документи ХVІІ ст., спираючись на давніші джерела, датою заснування костелу називають 1250 р. Тоді храм належав ченцям-василіянам, напевно, вірменам. Про це свідчили вірменські реліквії, котрі зберігалися тут ще у середині ХІХ ст.
1260 рік як дату побудови Святоїванівського храму можна зустріти у новій науково-популярній літературі.
До другої половини ХІХ ст. на арці, котра з’єднувала наву з вівтарем, існував напис про те, що храм споруджено у 1270 р. Це підтверджувалося таблицею, встановленою під час реставрації 1855 р.
Першу письмову згадку про храм святого Івана Предтечі у Львові знаходимо у документах з 1371 р., коли руський староста Іван надав костелові село Годовицю біля Львова. Цю дату також можна вважати часом побудови храму, що сьогодні зберігся.
Як бачимо, історія заснування однієї з найстаріших святинь Львова заплутана та суперечлива. З цього приводу існує кілька пізніших легенд і наукових гіпотез. Остаточно не вияснено, чи був храм спочатку дерев’яним, чи постав зразу мурованим. Важко піддається визначенню первісний архітектурний стиль споруди – романський, готичний, галицької школи чи інший. Не розв’язана також проблема церковної приналежності та підпорядкування храму в різні періоди його існування, роль святині у житті міста. Для того, щоб відповісти на ці та інші питання необхідно з’єднати зусилля археологів, архітекторів, архівістів.
Юрій ГУДИМА
Джерело: “Галицька брама”, 1997, лютий, № 2. – С.8.
