Перехід Галичини та Львова під корону Габсбургів у кінці XVIII сторіччя, безсумнівно, став подією епохальною, проте, далеко не всі сприйняли цю інкорпорацію із захопленням, не всі бажали тих змін, що несла із собою просвітницька монархія. Були у тогочасному Львові й особи, які особистим прикладом і впливом намагались захистити місцеві традиції від чужорідних впливів. Серед цієї опозиції новій владі знайшлось місце навіть для львівського жіноцтва, в особі графині Катерини Коссаковської, з славного роду Потоцьких…
Катерина Коссаковська з роду Потоцьких, онука Фелікса Казимира – рідного брата Анджея Потоцького, була представницею найвищих верств шляхти тогочасної польської корони. Вдова каштеляна замку у Кам’янці- Подільському Станіслава Коссаковського, по його смерті переїхала до Львова…
Тривалий час Катерина мешкала в єпископських палатах біля церкви Святого Юра, оскільки була близькою родичкою єпископа. Згодом оселяється у “палацику при Сокільській дорозі” (на розі сучасних Коперника та проспекту Свободи), який згадує у своїх щоденниках один з гостей її маєтку, відомий авантюрист, письменник, дипломат та ловелас Джакомо Казанова.
Тут пані Коссаковська утримувала великий двір – з гайдуками, прислугою, кур’єрами і візниками, мала також ліліпутів для розваги гостей… Маєток пані каштелянової був зажди повним іменитого люду. Тут обговорювались політичні події, “прописувались” заїжджі гості. Гостями Коссаковської у різний час були цісар Йосиф ІІ, Тадеуш Костюшко, відомий мандрівник Карл де Нассау Зіген, Джакомо Казанова…
Постійні дотепи і саркастичні зауваження шляхетної пані були відголоском старосвітських звичаїв, незалежного характеру та релігійних почуттів їх авторки. Наприклад, гостей вона запрошувала по п’ятницях і подавали всі пісні обіди, протестуючи проти занедбування посту…
З часом маєток перетворився на дуже популярний світський салон, завсідники якого, позаочі, називали Коссаковську “Ірод-бабою” та “Великою мудрагелькою” через постійні влучні дотепи й ексцентричні вчинки. Гострими висловлюваннями каштелянова діставала усіх: цісаря, духовенство, своїх родичів – їх, наприклад, постійно “пісочила” за борги, які часто сама оплачувала, діставши чергове прізвисько – “Праля”… Найбільше ж висміювала нову австрійську адміністрацію. Її критичні висловлювання ставали афоризмами і передавались з уст в уста…
Графиня поширювала довкола себе дух старосвітського звичаю і традицій, що мав охороняти львівське суспільство від зіпсуття і знікчемнення. Вона була єдиною, хто відважувався стати у відкриту опозицію до влади і суспільства. А знаряддям цієї опозиції найчастіше був гумор, сарказм та іронія…
Цікавими є згадки про гостину в Катерини Коссаковської відомого авантюриста, мандрівника, дипломата, письменника Джакомо Казанови :
“У Львові я зупинився у готелі, проте невдовзі переїхав звідти, щоби замешкати зі знаменитою Коссаковською, яка була смертельним ворогом Браніцького, а водночас ворогом короля та всієї влади. Колись вона була дуже заможною вельможною панею, але нескінченні змови зруйнували її маєтки…
Вона розкішно розважала мене впродовж тижня, проте цей візит не задовольнив до кінця жодної зі сторін, оскільки вона володіла лише польською та німецькою мовами…”
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://report.if.ua/ , http://zik.ua/ , http://www.ji.lviv.ua/
