Продовжуємо щомісячну рубрику, де публікуємо невеликий огляд суспільно-культурних подій українського Львова та околиць, що відбувалися 90 років тому. Сьогодні про ювілеї, виставки, освітні заходи та свята, які висвітлювала українська преса у березні 1930 року.
2 березня 1930 року відбувся конкурс на найкращу пластову світлину. Із більш як 70 робіт, експонованих на виставці першу нагороду («найкраща композиційно артистична») виборов редактор «Фотографічного куточка» часопису «Неділя», старший пластун, кавалер Ордену Залізної Остроги Юліан Дорош. ІІ нагороду («найкраща пластова») було віддано старшому пластунові, Лісовому Чортові В. Мурському. «Замітне, що наші пластуни перші подумали й перевели того роду фотоґрафічну імпрезу» – писали про подію у часописі «Неділя» (ч.9 від 9 березня 1930 р.)
Окрім того, 9 березня відбулися установчі збори «Приятелів Пластової Молоді», як окремої автономної секції «Українського Крайового Товариства охорони дітей і опіки над молоддю». Метою створення секції була матеріальна та моральна допомога пластовій молоді. Головами управи стали Степан Дмоховський та о. Др. Фіголь. Першочерговим завданням «Приятелів Пластової Молоді» стало набуття нової домівки для пласту «щоб пластова праця не припинилася, а дотеперішні пластові надбання не змарнувалися» («Неділя» ч.13 від 30 березня 1930 р.)
У продовження теми світливства – 90 років тому у Львові, з березня 1930 року розпочало свою діяльність УФОТО. Ось як про це пишуть у тижневику “Неділя” (ч. 10 від 16 березня 1930 року), де було розміщене невеличке повідомлення під заголовком “Фотоґрафічний рух у нас”. “6 березня цього року покликано до життя наше перше “Українське Фотоґрафічне Товариство” зі сталим осідком у Львові. Гурток молодих, енергічних людей (переважно студентів) з нашим гарячим приклонником української фотографії п. Др. Ст. Дмоховським на чолі уконстатувався у виділ вищезгаданого Товариства та каже сподіватись прегарних успіхів у ділянці української фотографії. Знаючи статут та членів-основників цього Товариства, поручаємо усім нашим аматорам — світливцям вступати в члени матірнього Товариства, яке по відповідньому зрості і скріпленню засновуватиме філії по цілому краю. Вписове 1 зол. місячна вкладка 1 зол. (для середношкільників 0,50.) У всіх справах треба відноситись покищо до Голови Товариства по адресі: Др.Ст. Дмоховський, Львів, Сикстуська 35.”
І з цього дня почалася тривала праця над створенням УФОТО, яка вилилася у офіційно затверджений Статут 9 листопада 1930 року.
Однією з титульних подій стало відкриття 7 березня 1930 року у залах Промислового музею виставки найкращих зразків українського килимарства та вишивки, виконаних Спілкою «Гуцульське мистецтво» в Косові. Відкриття супроводжувалося лекцією Миколи Голубця про історію і розвиток орнаментики українського килимарства. Також до виставки було видано ілюстрований каталог (українською та польською мовами) з передмовою Голубця, який отримали всі учасники відкриття.
«Свято відкриття зібрало в викладовій салі музею добірну публику, зложену з представників культурних установ, преси й осіб зацікавлених мистецтвом. Одначе зацікавлення виставкою не обмежилося до моменту вернісажу. Скількість відвідувачів виставки росте з дня на день, більшість експонатів розкуплено, вся львівська преса принесла низку прихильних , деколи ентузіястичних сподівання – килими і вишивки «Гуцульского Мистецтва» здобули публику першим боєм, а серед анальоґічних мистецьких імпрез заняли одно з перших місць» – пише Микола Голубець на сторінках газети «Діло» (ч. 57 від 14 березня 1930 р.)
«На загал виставку відвідало багато людей і вона своє завдання виконала: Навчила і своїх і чужих розуміти, що в нас є своєрідні високо мистецькі скарби» («Неділя» ч. 12 від 23 березня 1930 р.)
Треба також зауважити, що відкриття виставки дало поштовх до дослідження та написання багатьох статей щодо традицій українського килимарства, згодом опублікованих у львівській періодиці.
9 березня у Національному музеї відбувся показ проектів розбудови музею. Громадськості було представлено проекти Пещанського, Тимошенка, Грицая та Левинського. Оскільки реалізація розбудови вимагала великих коштів Кураторією Музею було вирішено звести лише один павільйон за проектом інженера Пещанського. Споруда мала займати два крила музейної площі з сторони цитаделі та містити 7 великих залів. В одному залі мав міститися Богородчанський іконостас, окремий зал мало зайняти народне мистецтво, ще одну залу віддано для експонування творів новітнього мистецтва, у решті приміщень планували розташувати пам’ятки старого мистецтва.
Ще однією знаковою подією березня стало відкриття посмертної виставки творів художника Василя Крижанівського – живописця та графіка, котрий працював у галузі книжкової графіки, розробив 25 проектів килимів, вітражів, оформлення сцени драм студії М. Вороного. Учителював на Київщині (2-а пол. 1910-х рр.), заснував у Коломиї власну майстерню-школу (1920-і рр.). Понад 50 робіт художника зберігалися у Національному музеї у Львові, знищені 1952р. До слова, відкриття виставки планувалося ще у лютому 1930 року, але дату неодноразово переносили у зв’язку із важкістю збору експонатів.
«У неділю дня 16 березня (а не 9, як було подано) о год. 12 в полудне відбудеться святочне відкриття виставки праць бл.п. мистця В.Крижанівського. На отворенню виголосять промови дир. Д-р І. Свєнціцький, п.Мирон Луцький і ред. М.Голубець. Виставка охопить повністю творчість мистця на західньо-українських землях з рр. 1920-1926. Видано спеціяльний ілюстрований катальог Виставки з біографією мистця, та плякат» («Неділя» ч.9 від 9 березня 1930 р.)
На виставці було представлено 208 робіт Василя Крижанівського у різних техніках та напрямках. Твори митця було зібрано з Кракова, Сосновця, Сянока, Яворова, Янчина, Яблонова, Львова та інших міст. Каталог виставки, що вийшов накладом у 150 примірників, містив портрет Крижанівського, 15 репродукції творів художника та біографічний нарис написаний Павлом Ковжуном.
«Є обовязком кожного інтеліґентного громадянина відвідати виставку і тим вшанувати пам’ять скромного мистця, труженика на мистецькім полі» («Діло» ч. 59 від 16 березня 1930 р.)
24 березня в залах Музичного товариства ім. Лисенка сучасна (пл. Шашкевича , 5) Товариство «Луг» організувало «Луговий вечір» під час якого луговики виконали різні вправи, танці та пісні. «На загал попис випав гарно і справно. Це був перегляд праці львівського Луга за час зими. Іспит цей луговички та луговики здали вповні, а команданти поодиноких чет можуть мати вдоволення, що праця їх дає добрі успіхи. Саля була битком набита публикою, що вертала домів дуже вдоволеною» («Діло» ч. 73 від 02 квітня 1930 р.).
Традиційно на шпальтах газет Музей Наукового Товариства ім. Шевченка та Національний Музей подали звітні показники роботи за березень 1930 року, де вказано кількість набутих до музею за цей період речей , а також перелік жертводавців та кількість відвідувачів. Музей НТШ надбав у березні 81 предмет до фондів, відвідало музей 154 особи в тому числі 3 учнівські екскурсії. Національний музей у Львові збільшив свої фонди на 255 предметів. Посмертну виставку праць художника Василя Крижанівського відвідало 340 осіб
Софія ЛЕГІН
Джерело:
- “Неділя”, ч. 8-13, березень 1930 р.
- “Діло”, ч.46-71, березень 1930 р.
- “Нова хата”, № 3, березень 1930 р.
- Енциклопедія сучасної України
Велике спасибі та низький уклін пані Софії за статтю!
А це ж вона (стаття) – ще й з ексклюзивом” (в плані ексклюзивної “інформації” (=відомостей): лише про Гетьманський килим з Мазепиної резиденції в Батурині чого варті!
Аж серце відтануло, як дізнався, що бодай у відновленому (але ж за АВТЕНТИЧНІМ фрагментом!!!) збереглася така наша реліквія!!! (Бо ж більшість їх понищено!..)
Словом, ще раз красне спасибі Авторові!)
Було б цікаво, чи не можна десь у Тенетах видобути скана Каталога нашої килимарської виставки у Львові 1930 року – про котру в статті згадано?