У продовження теми про другу виставку стрілецьких пам’яток, що експонувалася у Львові в 1934-1935 рр. сьогодні пропонуємо ознайомитися із відгуком художника, редактора, видавця, фотографа, одного із перших організаторів пресово-мистецької справи в Легіоні УСС Івана Іванця на один з розділів виставки – стрілецьку карикатуру виконану О. Куриласом та Р. Сорохтеєм.
Статтю Івана Іванця “Стрілецька карикатура” було опубліковано у львівському часописі “Літопис червоної калини” (число 3, березень 1935 р.). Орфографія, стилістика та ілюстрації публікації подаються оригінальними.
Стрілецька карикатура
написав : І.Іванець, б.пор. У.С.С.
На виставці памяток по УСС, присвячено дещо місця стрілецькій карикатурі. В оцінці вистави відмічено на загал високу мистецьку вартість стрілецької карикатури, а мистець В. Ласовський в своїй рецензії (Новий час “Дві вистави”) в дуже цікавий і тонкий спосіб перевів паралєлю між скромною виставою збережених стрілецьких памяток і імпозантною фашистівською, що мав змогу бачити її в Римі. Бачить він між иншим у стрілецькій карикатурі доказ позитивних рис української вдачі, видержалости і погідности навіть у тяжких обставинах. (Сміх крізь сльози). Для українця геройство стає чимсь буденним, звичайним.
І справді виставлені стрілецькі карикатури 2-ох мистців Р. Сорохтея та О.Куриласа оживили цілісність виставки, були приємним відпочинком, бо сміх і гумор ділає все добре, ділає позитивно а люди веселі, життєрадісні, що вміють жартувати, це милі гості в товаристі. Тому так сатира як і карикатура може мати велику суспільну вартість.
Трудно давати тут дефініції цих понять, бо вони часто заплутують, а не розяснюють їх. Звичайно привикли ми розуміти під карикатурою веселий тематично рисунок. Карикатура по суті є мистецькою синтезою, схарактеризованням дійсності в спосіб простий, ориґінальний ляпідарний, видвигає характеристичні елємєнти. Карикатуристом чи сатириком треба вродитися — треба ним бути.
Уродженим карикатуристом є Р.Сорохтей. На виставі бачили ми цілий ряд колишніх УСС в його карикатурній інтерпретації. Пізнали відразу давніх знайомих. Сорохтей як карикатурист цікавиться передівсім людською головою, виразом лиця. Кожня, ним сконструована голова, це прояв мистецької контемляції продуманої і провірюваної передвиступної праці. Працює він як селекціоніст, що відкидає менше важні елєменти, бере під увагу лиш те, що давалоб засадничий вираз особі — і де він у своїй методі дуже далеко, потрапить без жалю посвятити, відкинути якусь важну фізіольоґічну частину для виразу цілости. Притім Сорохтей витончений як мистець-ґрафік. Є в нього велике почуття лінії, яка завсіди дуже зясована, при тому тонка і ніжна. Карикатури, що він їх виконує тушею та пером набирають прецизності сталеритів, стають монументальні через свою зясованість та велике відчуття форми. Окрім портретових карикатур, виставлено і тематичні композиції двобій Цяпки-Скоропада з полевим духовником УСС о.Пшепюрським. Мистець використав якийсь інцидент товариського непорозуміння щоби дві між УСС популярні особистости розібрати до нага та пустити з штилєтами на себе.
В другій карикатурі, що має мотив з площі вправ представлено молодого професора, до цього ще й фільольоґа в обстанові військової дійсности. Скільки тут професорства прикритого військовим одностроєм! Як добре відчуті стрільці-вояки, що гремлять військовим кроком.
Поле карикатури незвичайно широке як і взагалі мистецтва. Є в ньому місце для всіх темпераментів. Репрезентантами її в европейському мистецтві є динамічний Доміє, синтетичний Ґульбрансон чи легкий імпресийний француз Сем.
Імпресійну легкість та рисункову зручність бачимо в шаржах та карикатурах О. Куриласа. Курилас маляр з темпераментом, чого доказом цілий ряд малюнків, портретів та банальних мотивів, що їх виконав в часі свого побуту при УСС. В працях тих много безпосередности, живости, ав портретах маркантної подібности. О.Курилас є малярем дуже спостережливим і його як ілюстратора характеризує незвичайна прямо малярська память. Ці своєрідні прикмети як рисівника предиспонують його в великій мірі до карикатур. Нею він спеціяльно не займається, при УСС виконав їх цілий ряд, за час свого побуту в коші. Там видавано тоді сатиричні літоґрафовані журнали “Самопал”, “Самохотник”, яких треба було ілюструвати. Так повстав цілий ряд карикатур. Ось працівник пресової кватири — Угрин-Безгрішний — редактор і світливець коша з червоною калиною в устах бере дротяні перешкоди.
На іншій зафіксована Боєва Управа в своїм колишнім складі. Вол. Бачинський роздумує спертий на голови українських есдеків В. Темницького та М.Ганкевича. На престолі в злагоді відпочивають чолові особистости К. Левицький та Н.Василько. На першому пляні проф. Боберський і Др. К. Трильовський по когутячому себе оглядають. Ось зараз кинуться на себе. Вони себе недолюблювали та оба вносили знов богато життя в середовище, в якому працювали.
Рисунок це колись популярний на нашій землі. Др. Цегельський заломлює руки, остане теж цінною памяткою доби. Він дивиться як двох політиків ріжного напрямку розтягають галицького льва, що й вже з перемучення охляв. Коли дивимося на ті веселі рисунки артиста — то відчуваємо, що впливав на нього погідно надійний час та добра обстанова серед своїх в коші УСС. Карикатури, які він дав з побуту стрілецтва, залишаються на все не лиш цінними документа його мистецької праці, але і тематично характеристичними документами доби.
