Натрапив нині на прецікаве свідчення про давню галицьку марновірність і віру у не зовсім природні явища.
Почну з того, що більше ста літ тому один наш земляк: Володимир Гнатюк – секретар етнографічної комісії НТШ і дійсний член Празької і Віденської академій наук, заповзявся ходити по галицьких селах і записувати різні цікаві оповідки від селян. А потім то все публікував зі своїми коментарями.
Так от, в селі Пужники поблизу Бучача на Тернопільщині у 1902 році від Тимка Гринюка він записав оповідку “Страх у вигляді дівки”.
Отже, анонсована оповідка із 1902 року:
“…Якось взимку йшов один парубок із вечорниць. І пройшовши відстань як до моста біля школи в Григорові, спостеріг на дорозі дівку. Та й думаючи, що то Настя Рісна, каже до неї: “А де ти йдеш так пізно..?” І при тих словах вхопив її за руку. Аж та її рука – така волохата..! І тут, каже, вона мені всілася на плечі і я ніяк не можу її скинути.
Пройшов я так недалеко церкви, коло того хутора що біля неї, хочу сі перехрестити і – не можу… Та й далі йти також не можу. Тоді я беру й вертаюси назад. Доходжу аж до того моста що біля школи. І тут знов щось не пускає мене йти далі…
Гадаю собі: ну, що тут робити..? Беру тоді і йду в долину. Перейшовши через воду і через потічок, вже прямую попід гору, аж тут мені стало так тєжко, що аж єм зіпрів. Але коли пройшов я коло тої фігури, що біля Турка, аж там я вже перехрестився, а після того й дівка враз з мене злізла.
А я прийшов додому та й відлежав дві неділи і другий раз вже по ночах не чіпав дівок на дорозі…”
Микола БАНДРІВСЬКИЙ
