Союз українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові (1930—1939)

Союз українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові (далі — СУНРКМЛ) створений 1930 року в спосіб об’єднання працівників українських культурних установ задля вирішення різних професійних питань.

 Ідея самоорганізації українських діячів культури (музейників, бібліотекарів, архівістів) на професійній основі визрівала в І. Свєнціцького задовго до створення СУНРКМЛ. Ще в 1920 році у книзі „Про музеї та музейництво (Нариси і замітки)“, розмірковуючи про стан музейної справи в Галичині, Буковині та Закарпатті, І. Свєнціцький писав, що задоволення потреб українських музеїв „найкраще можна виконати шляхом обєднання управ поодиноких збірок в обласні кружки“. На його думку: „Зосередження розбитих дрібних збірок в поважні книгозбірні й музеї стало би огнищем наукової праці вищих закладів наукових у виконанню вчених знавців, яким без одноцільних добре ведених помічних інститутів годі належно розвиватись, та булоб для життя чужинців кращим джерелом пізнання культурно національного життя народу і його ж землі. Наконець так складені збірки в природному розвиткові свойому з вищими закладами науковими покликалиб до життя національні академії мистецтва, наук і техники, та згодом ставали би  зарібком   знавцям  за догляд над ним, та над його збагеченням новими скарбами своєрідної творчости“.

В об’єднанні зусиль українських діячів культури І. Свєнціцький вбачав вигоду не лише для наукового розвитку музеїв і книгозбірень та задоволення потреб користувачів їхніх послуг, а також звертав увагу на можливість достойної матеріальної винагороди фахівцям цих інституцій.

Будучи членом редакції часопису „Службовик“ (орган Союзу українських приватних урядників Галичини) І. Свєнціцький свої міркування з приводу матеріального та соціального забезпечення працівників українських установ опублікував в статтях — „Заробітна плата і minimum existentiae українського приватного урядництва“ та „Культурно-національне значіння приватного урядництва“.

Про соціальне становище українського пересічного приватного урядника в міжвоєнний період І. Свєнціцький писав: „Матеріальна нужда обнижує його роботоспосібність — з очевидною стратою — як для стоваришення, так і для інтересів загалу, якому воно служить; вона виснажує життєві засоби людини — приспішаючи її старечий занепад; вбиває й духовну силу індивідуя, призначену в корисніших умовинах життєвих — до вищої творчої праці, тож до збагачення загальної скарбниці культурної новими цінностями“. Автор підкреслював, що „прожиток з праці рук і духа, виховання дітий на гідних працівників народних, забезпека на випадок хороби і старечої немочи, необхідний випочинок і постійний розвиток людини — ось що має запоручити кожному отсе  minimum  existentiae “. А також він вважав, що „власною нуждою окупляти чужі стріхи і ренти, чужу радість, красу й знання — це не ідея, це божевілля!“.

Складне матеріальне становище українських приватних урядників у Польській Республіці І. Свєнціцький проілюстрував статистичними даними. Він навів таблицю з порівнянням оплати праці за професіями та категоріями посад. Місячна заробітна плата представників різних професій віднесених автором до однієї категорії: державного службовця („урядника“) І кл.  — 12500—14000 мн., фільваркового робітника — 4800—5776 мн. та директора Національного музею у Львові — 280 мн. виразно це підтверджує.

Маючи певний практичний досвід і, як показує історія задатки від природи до управління, І. Свєнціцький наголошував, що: „осередки культурно-національної праці без добре складеного і налагодженого апарату службово-особового не можуть належно розвиватися. Через те усім, хто справу розуміє і на неї глядить із становища ясної, кращої будучини національної, мусить бути близькою необхідна потреба моральної і матеріальної допомоги службовикам культурно-національного життя“. Важливе місце І. Свєнціцький відводив питанню згуртування трудового колективу як команди фахових самодостатніх працівників: „Ключ нагороди за дійсний труд може створити тільки добре наладжене життя дібраного гурту працівників, що вміють розріжнити дійсні потреби від уроєнних“.

Давно назріла необхідність самоорганізації українських музейників та бібліотекарів з метою задоволення своїх професійних та соціальних потреб, про що неодноразово заявляв на шпальтах часописів І. Свєнціцький, була реалізована щойно в 1930 р.

У книзі „Двайцятьпять-ліття Національного музею у Львові“ (1930) І. Свєнціцький наголошував, що до „збирання і систематизації рідних пам’яток велить нам усім приступити в найближчому часі загально-національний інтерес належного показу і пошанівку рідної старини і памяток творчого ґенія нації. В цій праці не може бути ані зависти, ані змагання, ані суперництва — а мусить бути щира товаристська взаємна поміч досвіду, підтримка знання і дружня згода в осягові спільної мети. На цему принціпі спиралася весь час дотеперішня збирацька політика та організаційна праця Національного Музею “.

Створення Союзу українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові пов’язано з відзначенням 25-ліття Національного музею у Львові. Зауважимо, що більшість членів новостворюваної організації були працівниками саме цього музею, а головний ініціатор його директором. Особливої ваги І. Свєнціцькому серед діячів у галузі культури додала його активна роль у справі „Переняття з Бібліотеки Всеросійської Академії Наук у Ленінграді архиву XV—XVIII. в. актів Галицької митрополії, та з університету в Ростові на Дону музейних збірок Ставропигії і Народного Дому“, чим він особливо пишався. І. Свєнціцький також був членом Ради Союзу музеїв у Польщі та Державної Музейної Ради. В процесі організування СУНРКМЛ І. Свєнціцький виконував до 7 листопада 1930 р. обов’язки „тимчасового старшини“.

Збереглась інформація про варіанти назв організації — „Союз Українських Співробітників Книгозбірень і Музеїв в Польщі“, „Союз українських наукових робітників книгозбірень і музеїв в Польщі“. Можливо, що за рекомендацією д-ра К. Левицького назву було скориговано на „Союз українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові“.

Перший варіант Статуту було датовано 21 січня 1930 р., в іншому примірнику цього варіанта число місяця виправлено на 23. Цей варіант мав 26 розділів. Затверджений Статут складається з 8 розділів і 36 параграфів. Як початковий варіант так і кінцевий підписали одні й тіж особи: д-р Іларіон Свєнціцький, д-р Марія Фуртак-Деркач, Михайло Драган, Ірина Гургула, Софія Паращук, д-р Ярослав Пастернак, Іван Кревецький, д-р Ірена Левицька, Євген Чайковський, Степан Павлин Стрілецький, у кінцевому варіанті  в іншому порядку.

„Союз українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові постановою Львівського Воєвідства з 29. Вересня 1930 р. дістав право приступити до статутної діяльности. Правничу редакцію статуту дав д-р Кость Левицький; професійну основу поклали члени-основники за почином директора національного Музею Іляріона Свєнціцького“ — можна прочитати на першій сторінці 228 числа часопису „Діло“ за 14 жовтня 1930 р.

Статут СУНРКМЛ вперше було надруковано саме у вище згаданому збірнику — „Двайцятьпять-ліття Національного музею у Львові“  виданому за редакцією І. Свєнціцького з двома датами: „1930“ на титулі, а „1931“ на обкладинці.

У зареєстрованому Статуті задекларовано такі цілі СУНРКМЛ: „а) об’єднання фахових бібліотечних та музейних працівників; б) ширення книго-архіво-музейознавства серед широких суспільних верств; в) на основі взаїмообміну фахового знання і досвіду членів Союзу стремління до правильного розвитку і належної організації українських книгозбірень, наукових робітень, архівів і музеїв в Польші; розгляд умов фахової і продукційної праці членів, посередництво у найденню праці, ведення для членів фонду допомоги на фаховий вишкіл і на випадок безробіття“ .

Реалізація вище перелічених цілей СУНРКМЛ згідно § 4 Статуту передбачалась у спосіб ведення платних курсів з книгознавства, архівознавства і музеєзнавства, надання фахових консультацій, випуску спеціалізованих видань, організації виставок, участі в міжнародних з’їздах і проведенні власних та ін.

Членство в СУНРКМЛ реґулювалось § 8 Статуту: „ Члени Союзу є дійсні, спомагальні і почесні: а) дійсним членом може бути кожний працівник українських бібліотек, архівів і музеїв в Польщі та кожний працівник-Українець з однородних національних установ, принятий Радою Союзу на письменне предложення двох дійсних членів Союзу; б) спомагаючим членом може бути кожна фізична особа і правна особа, яку прийме Рада Союзу на основі її письменної заяви; в) почесних членів іменують загальні збори на предложення Ради Союзу за особливі фахові і професійні заслуги на полі українського книгозбірництва, рахівництва і музейництва“.

Незначний обсяг документів, відкладених в архівних справах, не дає можливості скласти уяву про зміну кількості членів в часі. Не можливо щось сказати й про конкретний внесок окремих осіб в діяльність Союзу, порівняти їх активність. На підставі тих дрібних збережених відомостей виявлено, що членами СУНРКМЛ впродовж його існування були: Микола Андрусяк, Роман Гарасимчук, Антін Генсьорський, Ірина Гургула, Марія Деркач-Фуртак, Калістрат Добрянський, Володимир Дорошенко, Наталія Дорошенко-Савченко, Михайло Драган, Федір Дутко, Володимир Кобринський, Іван Ковалик, Галина Корчинська, Іван Кревецький, Ірена Левицька, Ярослава Музика, О. Огоновський, Лідія Паращук, Софія Паращук, Ярослав Пастернак, Ірина Пеленська, Євген Пеленський, Юрій Полянський, Іларіон Свєнціцький, Н. Стрілецький, Степан Павлин Стрілецький, Євген Чайковський, Іван Шендрик.

До компетенції Загальних зборів членів Союзу згідно § 19 Статуту належало: а) розглядати і вирішувати звичайною більшістю голосів звіт з діяльності Ради і Ревізійної Комісії та план подальшої діяльності запропонований Радою Союзу; б) вибирати членів Ради і Ревізійної Комісії; в) визначати розмір членських внесків, іменувати почесних членів і вирішувати питання позбавлення членства; г) розглядати і вирішувати подання членів; д) вносити зміну до Статуту.

Для безпосереднього керівництва Союзом обирали Раду, що реґулював § 8 Статуту: „Рада Союзу Складається із 5 членів і двох заступників, що стало пробувають у Львові. Вибрані члени Ради Союзу вибирають зпоміж себе голову, заступника голови, секретаря і скарбника“. Раду СУНРКМЛ згідно § 19 Статуту обирали раз на три роки.

7 листопада 1930 р. в канцелярії Музею Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, на вул. Чарнецького, 24  дієві українські музейники та бібліотекарі обрали Раду СУНРКМЛ.

Незмінним головою Ради СУНРКМЛ був д-р І. Свєнціцький директор Національного Музею у Львові. Заступником голови Ради СУНРКМЛ був В. Дорошенко, секретарем — Є. Пеленський, скарбником — М. Драган, членом Ради — М. Деркач-Фуртак. Заступниками членів Ради були І. Шендрик та Н. Дорошенко.

Наступні вибори до Ради Союзу відбувались 29 квітня 1933 р., 15 червня 1935 р. та 21 травня 1938 р.

Приміщення НТШ стало місцем зібрань СУНРКМЛ, а кореспонденція приходила на адресу: вул. Мохнацького, 42, на руки директора Національного музею у Львові І. Свєнціцького.

Обов’язковим атрибутом офіційно зареєстрованого громадської організації звичайно є його печатка. Текст печатки затверджено в § 31, а про використання печатки йдеться в § 30 Статуту.

Матеріал відбитків: синє і фіолетове чорнило.
Форма: овальна; Розмір: 29 х 56 мм.
Легенда: СОЮЗ УКР. НАУК. РОБІТНИКІВ КНИГОЗБІРЕНЬ І МУЗЕЇВ У ЛЬВОВІ.
Місце зберігання: ЦДІА України, м. Львів. ‒ ф. 687, оп. 1, спр. 6. ‒ арк. 8, 9, 10; 11 (пошкоджено).
Датування: травень (?), 1938 р. — червень (?), 1939 р.

СУНРКМЛ був своєрідним координуючо-інформаційним осередком в професійній діяльності українських музейників і бібліотекарів, а також тією організацією, яка незважаючи на мізерні фінансові ресурси з членських внесків („вкладок“), могла надати матеріальну підтримку.

Члени СУНРКМЛ брали участь в з’їздах українських музейників — у Сяноку (травень 1936 р.) та в Перемишлі (травень 1937 р.), в з’їздах Союзу музеїв у Польщі — в Варшаві (вересень 1936 р.) та у Львові (червень 1937 р.), у IV з’їзді польських бібліотекарів, що був з’єднаний з ІХ міжнародною конференцією бібліотекарів у Варшаві (травень 1936 р.). Виявлена інформація вказує на перевагу участі членів організації в заходах музейного спрямування над бібліотечними.

СУНРКМЛ збирав наради з питань “усталення однородних способів збирання, зберігання і вивчення кульутно-історичного життя й творчости українського народу та порозуміння в справі широкого показу доробку в поодиноких ділянках цього творчого життя”.

1938 р. міг стати останнім для існування СУНРКМЛ. Львівське міське староство в зверненні від 22 січня 1938 р. до І. Свєнціцького повідомило, що 18 січня 1938 р. Львівський воєводський уряд ліквідував СУНРКМЛ, арґументуючи своє рішення тим, що члени Союзу не дотримувались положення Статуту в частині регулярного переобрання керівництва, що згодом було спростовано. На початку березня 1938 р. І. Свєнціцький здавав на перевірку протоколи Союзу з реєстром членів та касову книгу. 4 квітня 1938 р. Львівське міське староство звернулося до Ради СУНРКМЛ з вимогою надати інформацію щодо кількості членів Союзу та громадянства кожного з них в термін три дні після отримання листа.

Очевидно, що з цими перевірками українські музейники та бібліотекарі дали собі раду, і вже на початку наступного місяця Львівське міське староство повідомило Раду СУНРКМЛ про скасування Львівським воєводським урядом свого розпорядження від 18 січня 1938 р. про ліквідацію Союзу.

22 жовтня 1938 р. на „сходинах членів“ СУНРКМЛ заслуховували звіти із з’їздів українських музейників у Коломиї, та музейників у Сандомирі, а також розглядалась „справа забезпеки музеїв і бібліотек на час війни й инших заворушен“. Питання участі в з’їздах музейників заслуховували 1 квітня 1939 р., та 10 червня 1939 р.

З часу окупації Львова армією СРСР наступають значні зміни у всіх сферах життя міста, не були винятками музеї, архіви та бібліотеки.

Схоже на те, що у вересні — жовтні 1939 р. СУНРКМЛ було реорганізовано в Профспілку працівників бібліотек, музеїв і архівів у Львові. Документ від 23 жовтня 1939 р. повідомляє, що: „Президія Ради Профспілки працівників бібліотек, музеїв і архівів у Львові сповіщає про уконституовання Ради на Зібранні 17 жовтня б. р. в такому складі: Голова Ради: І. С. Свєнціцький, дир. Нац. Музею, Зас. голови В. Віслоцький, кустос Оссолінеум, В. Дорошенко, дир. бібл. НТШ, М. Деркачева, бібліотекар НТШ, К. Журавскі, Ф. Бляшиньскі, з бібліотеки Університету, Секретар Б. Барвінський, з університетської Бібл., Заст. Секрет. Я. Мацек, з Державного Архіву, Секцію постачання ведуть К. Журавські, Ян Мацек, Ф. Седлячек“. Можливо, що реорганізація відбулась шляхом об’єднання представників усіх (чи більшості) культурних закладів Львова в організацію (ППБМАЛ), створену на базі СУНРКМЛ. Однак, прямого підтвердження такої правонаступності нами не виявлено.

Незначний обсяг документів фонду „687“ ЦДІА України у Львові не дає уявлення про ефективність діяльності Союзу українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові. Можливо подальші пошуки доповнять історію першої української організації працівників музеїв та бібліотек Львова на професійній основі.

Руслан СЕРЦЕЛЕВИЧ
магістр історії

Джерела:

1. Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІА України у Львові). — ф. 687, оп. 1, спр. 1. — 26 арк.
2. ЦДІА України у Львові: ф. 687, оп. 1, спр. 5. — 2 арк.
3. ЦДІА України у Львові: ф. 687, оп. 1, спр. 6. — 22 арк.
4. ЦДІА України у Львові: ф. 687, оп. 1, спр. 7. — 8 арк.
5. ЦДІА України у Львові: ф. 687, оп. 1, спр. 8. — 20 арк.
6. ЦДІА України у Львові: ф. 687, оп. 1, спр. 12. — 7 арк.
7. Двайцятьпять-ліття Національного музею у Львові: Збірник / Під ред. дир. музею І. Свєнцікого. — Львів, 1930. — 124 с.: іл.
8. Колосовська  О. „… Заступати інтереси української людности“: діяльність Союзу українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові (1930—1939) // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології / Ред. кол.: Б. Якимович (відп. ред.) та ін. — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — Вип. 1. — С. 174—180.
9. Свєнціцкий  І.  Заробітна плата і minimum existentiae українського приватного урядництва // Службовик. — Львів, 1920. — Ч. 1 (15 вересня 1920). — С. 2—6.
10. Свєнціцкий  І.  Культурно-національне значіння приватного урядництва // Службовик. — Львів, 1920. — Ч. 2 (15 жовтня 1920). — С. 3—4.
11. Свєнціцкий  І.  Про музеї та музейництво (Нариси і замітки). — Львів, 1920. — 80 с.: іл.
12. Союз українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові // Діло. — Львів, 1930. — Ч. 228 (12594): 14 жовтня 1930. — С. 1.

Додаток 1.

 Статут Товариства
”Союз українських наукових робітників
книгозбірень і музеїв у Львові“
від 29 вересня 1930 р.

Ориґінал зберігається в Центральному державному історичному архіві України у Львові (ф. 687, оп. 1, спр. 1. — арк. 1—6). Машинописний текст на шести аркушах з однієї сторони, підписаний десятьма особами, не датований. Документ відтворено в авторській редакції.

В тій же справі міститься й інший примірник Статуту (ф. 687, оп. 1, спр. 1. — арк. 17—26) з правками і приміткою: „27/2 30 по редакції дра Костя Левицького“.

Публікації: Двайцятьпять-ліття Національного музею у Львові: Збірник / Під ред. дир. музею І. Свєнціцкого. — Львів, 1930. — С. 87—89.

С Т А Т У Т
ТОВАРИСТВА „СОЮЗ УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВИХ РОБІТНИКІВ
КНИГОЗБІРЕНЬ І МУЗЕЇВ У ЛЬВОВІ“

І. Назва Союзу і правна особовість.

1. Назва товариства: Союз українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові.
2. Союз як особа правна може заключати умови, набувати маєткові предмети і їх позбувати.

ІІ. Ціли Союзу і засоби їх осягнення.

3. Ціли Союзу є:

а) обєднання фахових бібліотечних та музейних працівників;

б) ширення книго-архіво-музейознавства серед широких суспільних верств;

в) на основі взаїмообміну фахового знання і досвіду членів Союзу стремління до правильного розвитку і належної організації українських книгозбірень, наукових робітень, архівів і музеїв в Польщі.

г) розгляд умов фахової і продукційної праці членів, посередництво у найденню праці, ведення для членів фонду допомоги на фаховий вишкіл і на випадок безробіття.

4 Засобами до досягнення сих цілий є:

а) ведення платних курсів книго- архіво- і музейознавства для виховання фахових працівників українських бібліотек, архівів та музеїв,

б) фахові поради, доповіди, видання і виставки,

в) збирання фондів на фаховий вишкіл своїх членів в осередках світових книгозбірень, архівів і музеїв,

г) участь у міжнародних наукових з’їздах бібліотекарів, книгознавців, архів арів, музеологів та організація українських з’їздів цего роду.

ІІІ. Способи творення і відновлення Союзу.

5. До часу уконститування Союзу буде виконувати чинности Ради Союзу: тимчасова управа, вибрана основниками на поданню, котрим цей статут предложено владі;
6. По осягненню правосильности статуту тимчасова управа скличе негайно перші конституєчі загальні збори членів Союзу, які виберуть членів Ради і Ревізійної Комісії Союзу по думці постанов цего статуту.
7. Союз твориться і відновлюється чинностями своїх членів.
8. Члени Союзу є дійсні, спомагальні і почесні:

а) дійсним членом може бути кожний працівник українських бібліотек, архівів і музеїв в Польщі та кожний працівник-Українець з однородних національних установ, принятий Радою Союзу на письменне предложення двох дійсних членів Союзу:

б) спомагаючим членом може бути кожна фізична особа і правна особа, яку прийме Рада Союзу на основі її письменної заяви:

в) почесних членів іменують загальні збори на предложення Ради Союзу за особливі фахові і професійні заслуги на полі українського книгозбірництва, архівництва і музейництва.

IV. Осідок Союзу.

• 9. Місцем осідку Соєзу є місто Львів; область його діяльности обнимає Польську Республику.

V. Права і обовязки членів Союзу.

• 10. Кожний член Союзу має право:

а) активної і пасивної участи в загальних зборах членів Союзу;

б) вибирання і вибиральности до Ради Союзу і Ревізійної Коомісії Союзу;

в) предкладання кандидатів у члени;

г) після вплати установленої річної вкладки члени Союзу маєть право користати з пільгових цін на один примірник видань Союзу та з вільного всупу на доповіди, вистави і зїзди Союзу як також з всяких пільг, які Союз виєднає для своїх членів.

11. Кожний член Союзу має піддержувати Союз у всіх його ста тутових починах, діяльно причинятися до виконання і завершення його фахових праць і поступати згідно з постановами статуту, рішеннями зборів і Ради Союзу.
12. Члени дійсні і спомагаючи платять означені загальними зборами вкладки річні, а почесні члени по своїй волі і спромозі.
13. Кожний член може по власній волі виступити із Союзу після вплати річної вкладки; про виступлення із Союзу має член скласти письмову заяву Раді Союзу з поданням причин сего кроку.
14. Члени дійсні і спомагачі, що протягом року не платять своєї вкладки, тратять усі права членства, про що повідомить Рада Соєзу кожного з осібна протягом місяця січня нового адміністраційного року осібним письмом.
15. Рада Союзу може ви черкнути з числа членів того дійсного і спомагаю чого члена, хто своїм поведенням причинить Союзови моральну чи матеріальну шкоду.
16. Гідність почесного члена загальні збори членів Союзу на предложення Ради Союзу можуть взяти назад вчинки шкідливі для Союзу.

1. VI. Власти (органи) що ведуть справи Союзу.

18. Справи Союзу поладнують:

а) загальні збори членів,

б) Рада Союзу,

в) Ревізійна Комісія Союзу.

19. Загальні збори членів Союзу:

а) розглядають і вирішують звичайною більшостю голосів звіт з діяльности Ради і Ревізійної Комісії та плян дальшої діяльности предложений Радою Союзу,

б) вибирають членів Ради на три роки і Ревізійної Комісії на один рік,

в) визначують висоту членських вплат; іменують почесних членів і вирішують відкликання членів вичеркнених,

г) розглядають і вирішують внесення членів.

д) переводять зміну статуту і постановляють про розвязання законів.

20. Звичайні загальні збори членів Союзу відбувається кожного року в місяці квітні у Львові. В разі потреби Рада Союзу може скликати надзвичайні загальні збори Союзу за попереднім 14-дневним оповіщенням про них членів Союзу через український щоденник у Львові. На письменне бажання 1/3 членів Союзу піддержане Ревізійною Комісією або на бажання самої Ревізійної Комісії Рада Союзу мусить скликати до 14 днів від одержання письменного внеску: надзвичайні загальні збори для вирішення справ порушених у цім внеску.
21. Рада Союзу Складається із 5 членів і двох заступників, що стало пробувають у Львові. Вибрані члени Ради Союзу вибирають зпоміж себе голову, заступника голови, секретаря і скарбника.
22. Рада Союзу:

а) кермує діяльністю Союзу,

б) скликає зібрання і зїзди українських бібліотекарів, архів арів та музейних наукових робітників і через своїх від поручників бере участь в краєвих і міжнародних зїздах книгозбірень, архівів і музеїв та злучених з ними дисциплін: бібліології, бібліографії, палеографії, палеотипії, архівознавства і музеології.

в) влаштовує вистави праці членів Союзу і веде фахові курси та видавництва,

г) організовує книгозбірні, архіви та музеї і веде їх реєстрацію та загальну каталогізацію їх змісту.

д) виєднує у влатий державних, самоврядних і громадських потрібні фонди на свої науково-фахові ціли.

е) орудує фондами і взагалі майном Союзу,

є) викликує загальні збори членів Союзу, складає звіти з річної діяльности і предкладає бюджет та плян праці на майбутній рік.

ж) розглядає оголошені предложення членів і предкладає їх зборам,

з) предкладає загальним зборам кандидатів на почесних членів.

23. Ревізійна комісія складається із двох членів і одного заступника, вибраних на загальних зборах Союзу на час одного року, зпоміж членів Союзу, що пробувають постійно у Львові. Її завдання є провіряти ведення майна, книговодства і каси Союзу, звертати увагу Ради на потреби діловодства та здавати із своїх чинностей і помічень письменний звіт на загальних зборах Союзу з відповідними представленнями в справі абсолюторії і евентуального перевибору чланів Ради.
24. Фонди Союзу складаються із:

а) членських вкладок,

б) доходів з власних видань, вистав, доповідий і курсів Союзу,

в) фондів уділених на цілі Союзу урядом державним або самоврядним,

г) датків громадських і дарів індівідуальних.

VІІ. Вимоги важности постанов, писем і оповіщень.

25. До важности постанов Ради Союзу треба присутности голови або заступника голови і двох членів Ради. Ухвали западають більшістю голосів; на випадок рівної кількости голосів рішає предсідник.
26. До важности рішень загальних зюорів членів Союзу треба присутности половини членів% рішення западають більшістю голосів присутніх членів. Це відноситься до всіх справ з виїмком розвязання Союзу.
27. Предвсідником загальних зборів є голова або заступник голови Ради Союзу; в разі їх перешкоди найстарший віком член Ради Соєзу.
28. Вибори на загальних зборах Союзу відбувається картками.
29. Оповіщення про загальні збори Союзу мають бути уміщені в українськім щоденнику у Львові на 14 днів неперд.
30. Письма від Ради Союзу підписує голова або заступник голови і один член Ради Союзу. Документи Союзу має підписувати голова або заступник голови і двох чденів Ради Союзу під печаткою союзу.
31. Союз уживає печатки з написом: „Союз українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові“.
32. До важности оповіщень, призначениа до відома всіх членів Союзу вимагається, щоби їх уміщено в українськім щоденнику у Львові, котрий означить Рада Союзу.

VIII. Спосіб полагоджування спорів з відносин в Союзі.

33. Спори, які повсталиби в Союзі між його членами з відносин в товаристві або між членами а органами Союзу з відносин в товаристві, вирішує мировий суд, до котрого кожна спорова сторона вибирає по одному судді з членів Союзу, а ці вибирають захисника. На випадок незгоди суддів що до особи зверхника визначує його Рада Союзу.

1. IX. Постанови про розвязання Союзу.

35. Розвязання Союзу може наступити: на внесення 2/3 членів Союзу, заявлена на письмі Раді Союзу. Відносне внесення, зглядно предложення має бути поставлене на осібних зборах, про які будуть члени Союзу повідомлені через оповіщення в українськім щоденнику у Львові на 14 днів наперед. Ці загальні збори мають відбутися при участи в них 2/3 членів Союзу. Предложення про розвязання Союзу має бути приняте голосами 3/4 присутніх на сиа зборах членів Союзу.
36. В разі розвязання Союзу останні загальні збори постанавляють про призначення майна Союзу. Як що це не наступилоби, то члени останньої Ради Союзу вирішують про призначення майна Союзу.

Додаток 2.

Список членів
Союзу українських наукових робітників
книгозбірень і музеїв у Львові,
квітень 1938 р.

Ориґінал зберігається в Центральному державному історичному архіві України у Львові (ф. 687, оп. 1, спр. 12. — арк. 1). Машинописний текст на одному аркуші з однієї сторони. Документ відтворено в авторській редакції.

Спис членів:

І. Польські горожани

1. Генсьорський Антін — директор бібліотеки „Народнього Дому“, Львів — Куркова 14.
2. мр. Гургула Ірина — співробітниця Музею Наук. Т-ва ім. Шевченка, Львів — Підвалля 9.
3. др.Деркач-Фуртак Марія — бібліотекарка Бібліотеки Наук. Т-ва ім. Шевченка, Львів — вул. Супінського ч: 3.
4. др. Драган Михайло, управитель Музею Богословської Академії, Львів — Коперника 36.
5. дир. Кобринський Володимир, упр. Музею Гуцульщина, Коломия „Народний Дім“.
6. Кревецький Іван, директор Бібліотеки Наук. Т-ва ім. Шевченка, Львів — Чарнецького 26.
7. Паращук Лідія, співробітниця Національного Музею, Львів — Калєча 12
8. Паращук Софія, співробітниця Національного Музею, Львів — Калєча 12.
9. др. Пастернак Ярослав, директор Музею Наук. Т-ва ім. Шевченка, Львів — вул. Богуславського
10. др. Пеленський Евген Юлій, співробітник Національного Музею, Львів — вул. Зємялковського 2
11. др. Полянський Юрій, візитатор — директор природничого Музею Наук. Т-ва ім. Шевченка, Львів — вул. Чарнецького 26.
12. др. Свєнціцький Іларіон, директор Національного Музею, Львів — Мохнацького, 42.
13. Чайковський Евген, співробітник природничого Музею Наук. Т-ва ім. Шевченка, Львів — вул. Чарнецького 24.

ІІ. Члени — не польського горожанства:

14. Дорошенко Володимир, директор бібліотеки Наук. Т-ва ім. Шевченка, Львів — Чарнецького 26, приналежність державна неусталена: до 1917 російська, до 1920 Укр. Народня Республика. У Львові живее від 1908 р.
15. Дорошенко-Савченко Н. — управитель бібліотеки Просвіти, Ринок 1910. Приналежність державна: як вище.
16. Шендрик Іван, архівар — Львів вул. Супінського. Приналежність державна — як вище. Живе у Львові від 1920 р.

Додаток 3.

Протокол зборів членів
Союзу українських наукових робітників
книгозбірень і музеїв у Львові
від 28 вересня 1939 р.

Ориґінал зберігається в Центральному державному історичному архіві України у Львові (ф. 687, оп. 1, спр. 1. — арк. 13—15). Машинописний текст на трьох аркушах з однієї сторони. Документ відтворено в авторській редакції.

П р о т о к о л

Зібрання членів Союзу Українських Наукових Робітників Книгозбірень і Музеїв у Львові, що відбулися в дні 28 вересня б. р. у Бібліотеці НТШ при вул. Чарнецького 26 о год 13-ій з таким порядком нарад:

1. Відчитання протоколу з попереднього засідання Ради Союзу.
2. Біжучі справи.
3. Внески й запити.

І. Протокол з попереднього засідання відчитано й прийнято без змін.

ІІ. Становище Союзу супроти нових політичних подій зреферував голова Союзуу висліді чого члени висловлюють радість з приводу здійснення мрій обєднання західноукраїнських земель зо Східною Україноюта виносять такі резолюції:

1. Союз, як покликаний до сторожі музейного й книгозбірного добра, взиває всіх членів з провінції прилучитися до привіту Урядові і Армії СССР з приводу звільнення земель Західної України і Білоруси від чужевластя.
2. Для збереження мистецької старовини Західної України зокремаж Галицької Землі зібрані вважають за необхідне створити уряд кураєвого консерватора і вважають за найповажнішого кандидата до цего уряду свого члена дра Михайла Драгана, а нагляд і опіку над доісторичними і вчасно історичними розкопами — нахідками евентуально поручити дру Маркіяну Смішкові.
3. Ухвалено приступити до комасації музейних збірок змістом груп з цим, що все образотворче мистецтво в історичному й сучасному перекрою належить зосередити у Національному Музею, а археологію і етнографію в Музею Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Належить створити окремий відділ визвольної б ротьби Західньоукраїнських земель часу Хмельниччини й Гайдамаччини та революційного підпілля національно радикальної і соціалістичної партії від 1848 р. по останні часи існування Польщі.
4. Рішено приступити до обєднання книгозбірень та до розбудови приміщень за поодинокими ділянками знання й життя селянства й робітництва Західної України. У об’єднаній українській книгозбірні належить створити музей діячів науки й письменства, засновником чого є в Бібліотеці НТШ відділ Франка, а в Національному Музею Павлика, Драгоманова — Шевченкіянам належить присвятити окремий поважний відділ.
5. У працівників український музеїв і книгозбірень слід принимати людей спосібних до виконування професійної праці за згодоє Соєзу Укр. Наук. Роб. Книгозбірень і Музеїв у Львові.
6. Постановлено старатися за етат для робітників книгозбірень і музеїв, щоб усунути дотеперішні анормальні відносини неоплати працівникам їх заробітку в поодиноких установах.
7. Рішено нав’язати близькі культзвязки з однородними установами на Східній Україні. та доложити всіх старань щоб дати членам змогу оглянути осяги музе[й]них і книгозбірняних осередках СССР.

ІІІ. На представлення дир. ВВ Дорошенка рішено подбати про схоронні грамоти для окремих збірок, оголошених на власність публичних центральних Установ, а ще непперейнярих з поодиноких установ і приватних місць

На внесок дра Я. І. Пастернака постановлено всі старання в справах музейних і бібліотечних робити у взаємному порозумінні.

Постановлено всі ці ухвали подати до публичного відома у „Вільній Україні“.