Це була одна із найкрасивіших споруд старого Рівного. З її зображенням друкували листівки, поруч з нею полюбляли фотографуватися рівняни. У самому будинку розміщувалися престижні заклади міста, які належали, здебільшого, як і сам будинок, багатій єврейській родині. І це не все, чим знаменитий цей будинок-старожил.
Щодня повз цю обшарпану стару кам’яницю під номером 106, що на перетині вулиць Соборної і Петлюри в центрі Рівного, проходять десятки тисяч рівнян і гостей міста. Нині, окрім облізлих остін й облупленої штукатурки, вона нічим не привертає уваги перехожих. Хоча на неї, зведену наприкінці XIX сторіччя (за деякими даними, в 1895 році) неодноразово зазіхали сучасні забудовники, яким так і кортить заставити історичний центр склобетонними монстрами. За чутками, цю будівлю планували знести ще наприкінці 1980-х. Мовляв, вона не становить жодної ані історичної, ані архітектурної цінності. Утім, як з’ясувалося, будинок для нашого міста таки цінний. Нині його як пам’ятку еклектичної архiтектури з елементами неоренесансу кінця XIX-початку ХХ століть внесено до Переліку нововиявлених об’єктів культурної спадщини з наступним включенням до історико-архітектурного опорного плану Рівного. Щоправда, із затвердженням самого плану поки що ситуація непевна. То які ж таємниці приховують стіни старої будівлі?
Будинок на воді в центрі міста
Трохи більше ста років тому під вікнами цього будинку протікала річка-рівчачок, а через неї був місток. На початку ХХ століття у тому місці пролягало старе русло Усті. Це добре видно на старовинних листівках початку ХХ століття.
Свого часу в будинку розміщувалися готелі “Континенталь” і “Бель-Вью”, салон відомої в ті часи мережі перукарень “Жорж COІFFEUR”, у підвалі будинку була пральня. А ще — на першому поверсі фасадом на тодішню вулицю Шосову розмістився “Книжный и писче-бумажный магазин Гальперина” — один з найбільших у місті тодішніх “супермаркетів” канцелярського приладдя і книжок. Власниками його в різні часи були Ривка і Леон Гальперіни.
Свого часу в будинку розміщувалася приватна книгозбірня Боруха Гальперіна. Власне вся велика кам’яниця і частина земельної ділянки в бік теперішньої вулиці Петлюри належала представникам заможної родини купців і власників численної нерухомості Гальперіних.
Як стверджували деякі рівненські історики і краєзнавці, в цьому будинку був один із найпрестижніших фотосалонів Рівного, який належав цій родині — “Славянская фотографія Гальперіна”. Принаймні будинок, що на перетині сучасних Соборної-Петлюри, в сучасників, більш-меш обізнаних з історією міста, завжди асоціювався насамперед з цим знаменитим салоном. Однак, чи насправді той салон був саме в цьому будинку? У документах Держархіву Рівненської області є згадка про те, що з 1897 до 1914 року в Рівному діяв фотосалон під назвою “Славянская фотографія”, який належав міщанину Іцко Гершелю Гальперіну, і розміщувався він на вулиці Шосовій.
Також згадується фотосалон під такою ж назвою, який функціонував дещо пізніше за адресою: вулиця 3-го Мая, 151 (колишня Шосова, тепер Соборна). Власником його був інший представник родини Гальперіних — Шахна. До речі, внук останнього — Натан Гальперін, який нині мешкає в Ізраїлі, влітку 2018-го побував у Рівному. Вочевидь, де насправді розміщувався салон “Славянская фотографія” в різні роки, ще потрібно досліджувати. До цього схиляється і рівненський дослідник минувшини Василь Гудзій, який назбирав багатющий архів інформації про рівненські фотосалони минулого.
— За Польщі адреса салону змінювалася щонайменше тричі: 3-го Мая, 133; 3-го Мая, 151; потім 187, — розповідає Василь Гудзій. — Про це можна судити зі штампів на зворотній стороні фотокарток ательє Гальперіна. Згідно з цією нумерацією, можна припустити, що ці будинки були орієнтовно десь в районі нинішнього шляхопроводу. А от, де розміщувався салон до 1917-го, то загадка.
Разом з тим, багато старожилів у своїх спогадах розповідають про фотосалон саме в будинку №106 на розі Соборної-Петлюри. “Славянская фотографія Гальперіна” — це був не просто престижний фотографічний заклад, це один із брендів старого міста. Фотографувалися у Гальперіна не лише рівняни, а й мешканці навколишніх сіл і містечок, приїжджали з Луцька, Острога, Дубна. Світлини, зроблені умільцями “Славянської фотографії”, що дійшли до наших часів, вражають якістю і сучасних фотомайстрів.
Під час благоустрою Рівного в 1920-і роки річечку-рівчачок під будинком засипали, міст розібрали, уздовж вулиці облаштували тротуар. А будинок і далі служив місту, будучи окрасою центральної вулиці, яка за польської влади отримала назву 3-го Мая на честь ухвалення польської Конституції. Будинок Гальперіних часто потрапляв на світлини вуличних фотографів, на листівки з видами Рівного.
Поруч із ним полюбляли фотографуватися і рівняни. З листівок, надрукованих у Берліні фірмою Ньюмана, ми можемо дізнатися, як виглядав цей будинок у далекому минулому. Видно чудову ліпнину і барельєфи, які прикрашали стіни, обрамляли вікна, вишуканий кутовий еркер з балконом. Візерунчастим різбленням оздоблено і вхідні двері та вікна-вітрини. Їх добре видно на фото з Капітоліною Максимовою.
Усе це оздоблення зникло в повоєнні часи, й нині будинок нічим особливим не вражає уяву перехожого. Час від часу довкола нього спалахували скандали, пов’язані то з орендарями, то з намірами знести будинок. Був час, коли будівлю через суд відібрали в Клубу української елітарної молоді й передали підприємцеві, який начебто пообіцяв відновити за це дзвіницю Воскресенського собору, проте… І дзвіниці немає, і старовинний будинок нині виглядає малопривабливо.
Про Петлюру, Пілсудського і загадкові чотири букви
Рівненські історики обгрунтовано припускають, що в будинку №106 на Соборній побували відомі політики минулого Юзеф Пілсудський і головний отаман УНР Симон Петлюра. Як відомо, навесні 1919-го в Рівному саме на вулиці Гоголівській (тепер Петлюри) розміщувалися офіси уряду Директорії та різних держустанов. Симон Петлюра буцімто виступав перед жителями міста та військовими підрозділами армії УНР з балкону будинку Гальперіних. А за часів Другої Речі Посполитої в будинку розміщувалася одна цікава організація, пов’язана з Пілсудським. У 1930-і роки кутовий еркер будинку прикрашав макет літака і напис: “L.O.P. P”. У будинку розміщувався офіс “Ligу Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej” — “Ліги протиповітряної і протихімічної оборони”.
Місцеві називали її клубом польських авіаторів. Це була потужна і розгалужена воєнізована організація, яка в 1939 році налічувала майже два мільйони членів. Почесним членом організації був сам президент Польщі Ігнацій Мостицький. А основу її складали колишні легіонери Юзефа Пілсудського та їхні діти. Завданням “L.O.P. P.” були пропаганда спортивної, транспортної і військової авіації, створення мережі аероклубів для підготовки й відбору молоді до навчальних закладів Військово-повітряних сил Польщі. Під егідою цієї організації на теренах міжвоєнної Волині, в тому числі й на Рівненщині, було створено школи планеристів і пілотів військово-льотної підготовки. Про авторитет “L.O.P. P.” свідчив і той факт, що під час Великих Торгів Волинських у Рівному організація мала власні виставкові павільйони.
Така історія цього старовинного будинку, який на своєму понад сторічному віку бачив чимало, і, не виключено, приховує ще багато цікавого. Роботи для охочих дослідити його історію більш грунтовно вистачить. Неодноразові перебудови змінили його первозданний вигляд.
Нині в ньому заледве вгадується та колишня красива кам’яниця. Однак цей старожил нашого міста усе ж залишається одним із цікавих, хоча й знівечених, зразків старовинної архітектури Рівного. І поза сумнівом заслуговує на збереження.
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетроРитм
Джерела фото: фонди РОКМ, ДАРО, NAC, Bundesarchiv.de, особистий архів автора
