В четвер, 19 квітня 2018 року, о 17.00 в виставкових залах Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20) відбудеться відкриття виставки “Давид Бурлюк. Малярство” з приватних колекцій. Це – унікальна нагода побачити у Львові твори одного зі засновників українського футуризму!
Уже саме ім’я Бурлюка – кипіння, бурління – надзвичайно характерне як для особистості, так і для мистецтва цього невситимо упертого козака з великим серцем. Народившись в Україні побіля Лебедина Харківської губернії 9 липня 1882 р., Давид Давидович жив, як гоголівський Тарас Бульба. У жилах Бурлюкових – кров непосидючих запорожців. Відтак зрозуміло, що й «у мистецтві він справжній син тих степів, де став радикалом і бунтівником…». Так казав про Д.Бурлюка американський знавець мистецтва Крісчен Бринтон. Невистигальний творчий хист, неймовірна плодючість дивували самого Бурлюка: художника – поета – прозаїка – есеїста – парадоксального теоретика – невтомного організатора і заводія – історика мистецтв – естрадника – театрала і таке інше в одній особі…
Давид Бурлюк – живописець, поет, літературний та художній критик, видавець. Один із засновників українського футуризму.
Народився 9 липня 1882 року на хуторі Семиротівщина Лебединського повіту Харківської губернії в родині нащадків запорозьких козаків. Навчався у Казанській художній школі та Одеському художньому училищі, в Королівській академії в Мюнхені та приватній художній школі А. Ажбе, в Парижі відвідував студії у Ф. Кормона (1904). Під час навчання захопився неоімпресіонізмом. У 1910 – 1914 роках студіював у Московському училищі живопису та архітектури, звідки був виключений за пропаганду футуризму.
У 1910 році Давид Бурлюк став засновником першої групи кубофутуристів «Гілея». Водночас був активним учасником та співорганізатором інших авангардистських мистецьких угруповань: «Стефанос» (Москва), «Ланка» (Київ), «Вінок-Стефанос» (С.-Петербург), «Салон Іздебського» (Одеса), «Спілка молоді» (Риґа, С.-Петербург). Організовував виставки Товариства південноросійських художників (Одеса), Товариства харківських художників, “Спілки молоді” (Санкт-Петербург), “Синього вершника” (Мюнхен) та ін. У 1920 роках перебував у Японії, був учасником групи японських футуристів, випустив поетичну збірку з власними ілюстраціями та написав близько 450 робіт.
Від 1922 Д.Бурлюк жив і працював у США. Тут продовжив виставкову та видавничу діяльність. Брав участь у виставках сучасного мистецтва в США, Європі, Австралії. Експонував власні твори на близько 30-ти персональних виставках. У цей час також активно співпрацював із художніми музеями Львова, Києва, Харкова, друкував мистецькі дописи в харківському журналі «Нова генерація». Серед робіт української тематики – «Запорожці в поході» (1912), «Святослав» (1915), «Козак Мамай» (1916).
Давид Бурлюк творчо працював до кінця життя. Помер 15 січня 1967 у Нью-Йорку.
Сам Д. Бурлюк називав себе уродженцем українського степу: «Мене головним чином цікавить українське народне мистецтво, археологія України і все, що стосується Запоріжжя та вільного козацтва українського, нащадком якого вважаю себе невід’ємно».
На виставці творів живопису Давида Бурлюка у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького будуть представлені малярські полотна художника, що знаходяться в приватних колекціях в Україні.
Виставка триватиме з 19 квітня 2018 року до 17 червня 2018 року.
Христина ГОРИНЬ
