Однією з найбільш мальовничих споруд на вулиці Лисенка є Храм святого Іоана Золотоустого та приміщення Львівської православної богословської академії — колишня будівля костелу Найсвятішого Серця Ісусового і монастиря францисканок. Будівля не надто відома серед туристів та львів’ян. А дарма. Її стіни несуть в собі історію одного з найбільш знакових будівництв сакральних споруд у Львові ХІХ століття. Пропонуємо вам поглянути на віхи минулого і сучасного цього неординарного архітектурного комплексу.
Історія львівського монастиря розпочинається дещо незвично. Справа у тому, що жіночий монастир сестер Францисканок Найсвятішого Причастя у м. Ґнєзно був ліквідований у 1873 р. Тому у 1874 р. Черниці вирішили шукати собі нового прихистку та переїхали до Львова. Спочатку вони розташовувались на вулиці Кохановського (тепер Левицького), а у 1874 вони переселились на вулицю Пекарську. Однак споруда не мала огородженого подвір’я, що було важливо для фрацисканок.
У 1877 р. орден викупив у М. Ротмана велику ділянку на Курковій (сучасна вулиця Лисенка). Настоятелька Марія Моравська наполегливо працювала над ідеєю будівництва у Львові храму і монастиря. Їй вдалося заручитися щедрою допомогою. 13 вересня 1877 р. нунцій Ватикану у Відні архієпископ Л. Якобіні освятив перший камінь. Перший проект костелу та монастиря був розроблений архітектором Карлом Ґреґором у 1877 р. Однак львівський магістрат не затвердив цього проекту. Юліан Захаревич запропонував безкоштовно власний проект, який і було прийнято. Фірмі Карла Ґреґора довірили виконання земельних та мулярських робіт.
У 1880 р. було завершено ліве крило будівлі, а у 1889 – праве. Будівництво костелу тривало до 1889 р. Головний вівтар, був виготовлений на кошти родини Ліхтенштайнів з Відня. Він був виготовлений фабрикою Леопольда Шімзера за проектами Л. Марконі. При східній стіні нбуло встановлено вівтар Св. Йосифа, виконаний мюнхенською фірмою Маєр на кошти родини Подгурських. З протилежної стіни встановили вівтар Божої Матері за кошти Александри Гауснерової. Костел було освячено 29 вересня 1889 р. нунцієм Алессіо Ґалімберті. Справжньою окрасою храму стали вітражі. Вони були створені у 1887–1889 рр. мюнхенською фірмою Маєр.
Фірма Івана Левинського здійснювала будівництво північного крила монастиря. У 1901 р. в кляшторі встановили водогін та каналізацію. Наприкінці 1939 р. частину приміщень використовували як архів. У 1946 р. францисканки виїхали до Польщі. У монастирі влаштували обласний госпіталь інвалідів, а потім, інфекційну лікарню.
У 1991 р. будівлю храму та монастиря передано Українській православній церкві Київського патріархату. Тут облаштували Львівську богословську академію та семінарію УПЦ КП, а у 1992 р. після ремонту освячено церкву Івана Золотоуста. У 1994 р. інститутом «Укрзахідпроектреставрація» реставровано вітражі храму. На сьогодні, будівля після забуття в радянський час, нарешті знову використовується як релігійна споруда.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Львів. Монастир Івана Златоуста. Церква Косми та Даміана. Колишні монастирі францисканок (Режим доступу: http://ukrainaincognita.com/lvivska-oblast/lviv/lviv-monastyr-ivana-zlatousta-tserkva-kosmy-ta-damiana-kolyshni-monastyri-frants)
- Вул. Лисенка, 43 – церква св. Йоана Золотоустого (колишній костел Серця Ісусового) (Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/?ci_objectid=1570)
- Бірюльов Ю. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008.
http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=2127
http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=3211