Межа між 1900 та 1901 роками стала для Львова моментом колективної ейфорії. Це була не просто зміна року, а народження нової ери. Поки інтелектуали вели дискусії, коли ж насправді починається століття (у 1900 чи 1901), пересічні городяни вирішили зафіксувати себе в часі за допомогою найсучаснішої на той час технології — світлопису.
Ажіотаж в ательє: Ціна «історичного» обличчя
Головним епіцентром подій стали фотоательє на вулицях Академічній (пр. Шевченка) та Коперника. Найвищий статус мали знімки від Людвіка Вележинського (вул. Коперника, 1) та Давіда Мазура (вул. Академічна, 3) [4, 10].
Цікавий факт: за один візит до топового фотографа в грудні 1900-го року львів’янин міг віддати від 3 до 10 австрійських крон (залежно від формату «cabinet portrait» або «carte de visite») [7]. Для порівняння: за 10 крон тоді можна було купити близько 20 кг першокласного м’яса або замовити розкішну новорічну вечерю в ресторані. Попри це, черги до павільйонів Тшемеського (вул. Академічна, 7) розтягувалися на десятки метрів: люди хотіли мати на звороті фото штамп із датою, що починається на «19..» [2, 5].

Електричний шок та «світлове шоу» на Ратуші
31 грудня 1900 року львів’яни вперше побачили таку масштабну ілюмінацію. Окрім готелю «Жорж» (пл. Міцкевича, 1), який за проектом архітекторів Гельмера і Фельнера став справжнім палацом світла, особливу увагу прикували до площі Ринок.
Цікавий факт: того вечора на Ратуші вперше експериментували з потужними прожекторами, які спрямовували промені в небо, імітуючи «північне сяйво» [3, 8]. Газета «Kurjer Lwowski» описувала це як «містичне видовище, що змушувало візників зупиняти коней, а перехожих — хреститися» [6].

Благодійність замість «порожніх візитів»
Найбільшою соціальною сенсацією стало масове скасування «новорічних візитів». Раніше етикет вимагав від чоловіків відвідати всіх знайомих 1 січня. У 1901 році Львів став ініціатором гучного руху: замість витрат на візників та чайові слугам, люди масово публікували в газетах оголошення: «Візитів не роблю, 10 крон віддаю на захист сиріт» [5].
Цікавий факт: у газеті «Gazeta Lwowska» за 1 січня 1901 року під таку благодійність було відведено окремі шпальти, де значилися прізвища найвідоміших лікарів, юристів та урядовців міста. Це був перший крок Львова до «цивілізованого» святкування без зайвого пафосу [5, 9].

Гастрономічна межа: Фазан проти майбутнього
У ресторані готелю «Метрополь» (вул. Панська, нині — вул. Франка, 1) новорічне меню 1900 року було оформлене як «заповіт минулого століття». Гостям подавали страви, які були популярні ще за часів юності їхніх дідів, натякаючи на те, що у XX столітті кухня стане «швидшою та простішою» [1].
Наталка СТУДНЯ
Список використаних джерел:
-
Лильо І. Гастрономічна мандрівка Львовом. — Львів: Центр Європи, 2016. — С. 84-88.
-
Котлобулатова І. Дата за датою. Хроніка подій міста Львова. — Львів: Аверс, 2009. — С. 182-184.
-
Козицький А. (ред.) Енциклопедія Львова. Том 2. — Львів: Літопис, 2008. — С. 115 (Стаття “Електрифікація”).
-
Центр міської історії. Проект “Інтерактивний Львів”. Стаття про фотоательє Давіда Мазура [lvivcenter.org].
-
Gazeta Lwowska. — № 1 від 1 січня 1901 р. — С. 1-4 (Рубрика “Darowizny zamiast wizyt”).
-
Kurjer Lwowski. — № 364 від 31 грудня 1900 р. — С. 2.
-
Мудрий М. Львів: місто, суспільство, культура. — Львів: ЛНУ, 1999. — С. 160-165 (Аналіз цін та зарплат).
-
Харчук Х. Архітектура готелів Львова. — Львів, 2008. — С. 56.
-
Архів газети “Діло”. — Січень 1901 р. (Репортажі про українські вечорниці).
-
Дорош Б. Історія львівської фотографії. — Львів, 1991. — С. 45-48.










