Сьогодні хочемо розповісти читачам Фотографій Старого Львова про те, що ліс на Погулянці у Львові отримав природоохоронний статус ще 1939 році. Про це можемо прочитати у замітці, опублікованій в часописі “Діло” (№145 від 26.06.1939) під заголовком “Ліс на Погулянці резерватом природи”.
Резерват — це природоохоронна територія, де головним об’єктом охорони є один з компонентів природного комплексу. В Україні природоохоронні території прийнято називати не резерватами, а заповідниками чи заказниками.
Ліс на Погулянці резерватом природи
В Деннику Розпорядків громади корол. стол. м. Львова з 15 ц. м. (ч. 13) появилась оповістка міської управи того змісту, що на основі рішення воєвідського уряду у Львові з 16 травня ц. р. (1939 – ред.) ліс на Погулянці, поверхнею 42 га, 52 а і 37 кв. м. підлягає необмеженій охороні закону з 1934 р. (про охорону природи) з наукових, естетичних і краєвидних оглядів.
Буки що збереглися в лісі від сторони міста і дуби, від сторони Пасік, є незбитим доказом, що на Погулянці істнували два рідні типи букового і дубового деревостану, що колись окружав Львів з усіх боків. Ліс на Погулянці творить східню межу, до якої сягає бук. На увагу заслуговує рідка форма бука з потрісканою корою. Окрему вартість має крім того кількадесять старинних дубів, яворів, кленів, грабів і т. п. великих розмірів, що розкинені по лісі поодиноко або групами.
Тому заборонено: 1) переводити якінебудь зміни у лісі на Погулянці без дозволу влади; 2) стинати дерева, нищити ростини, добувати та розкопувати землю; 3) будувати на згаданому просторі якінебудь будівлі. Тому в дотеперішньому способі уживання та ужиткування ліса прийде основна зміна. Власники чи особи, які мають права до згаданого лісу і внаслідок згаданого рішення воєвідського уряду матимуть дійсну маєткову шкоду, можуть домагатися відшкодування на основі ст. 17 закону про охорону природи з 1934 р.
Від цього рішення власники ліса можуть внести відклик до 14 днів по його дорученні до міністерства освіти за посередництвом воєвідського уряду у Львові.
