Протягом майже місяця студенти-археологи Львівського національного університету імені Івана Франка проходили практику в спільній експедиції, організованій історико-краєзнавчим музеєм міста Винники та інститутом українознавства імені Івана Крип’якевича АН України.
Дослідження проводилися на пам’ятці, яка вже відома з початку 90-их років минулого століття. Першим почав копати її відомий археолог професор Микола Андрійович Пелещишин і згодом було ще кілька розкопок цієї пам’ятки в різних її місцях. Зокрема і на вулиці Івана Липи також проводились дослідження.
В результаті зафіксовано цілу низку різночасових архаїчних поселень, починаючи від доби неоліту, так звана культура лінійно-стрічкової кераміки, енеолітична культура маліцька, волино-люблінська культура тут зафіксовані, культура ліча з того посуду, доба бронзи є також, ранньозалізний час, римський час та княжий період.
На цій пам’ятці, що знаходиться на лівому березі річки Маруньки і серед якого простягається така широка болотиста заплава з невеличким південним помірно-похилим пагорбом, представлені фактично всі історичні періоди. Це є дуже вигідна географічна експозиція. Завжди південні схили були сонячними і приваблювали людей в різний період. Навіть можна побачити що і в наш час відбувається забудова цієї місцевості.
“І власну тут ще залишилася така невеличка ділянка, вона під охоронною зоною, і саме на цій ділянці ми вирішили проводити дослідження. Всього заклали шість шурфів вздовж цього пагорба і в одному з них натрапили на господарську яму, яка була досить широка, приблизно півтора метри в діаметрі і 60 сантиметрів в глибину. В ній на дні були горщики, правда фрагментовані.
Але більше нам пощастило в іншому шурфі, це є шурф номер 4. Тут ми натрапили на житлову споруду, за знахідками кераміки, яку можна ідентифікувати з культурами ранньоримського часу, очевидно з так званою пшеворською культурою.
Ряд таких пам’яток відомо неподалік зокрема в Підберізцях, яку в 70-х роках досліджував відомий археолог, професор Денис Никодимович Козак, він розкопав там велику площу. Вже відома там така пам’ятка, одна з базових тут на території Верхнього Подністровя.
Ну і очевидно це подібні поселення тут знаходяться, тягнуться ланцюжком по схилу берега річки Маруньки. І чергове житло нами тут знайдено. Це є такі класичні заглиблені житла. Вони майже квадратної форми, розмірами приблизно 4 на 4 метри. В одному з кутів зафіксована піч-кам’янка, розвал печі, яка була обкладена камінням. Багато довкола цієї печі перепаленого деревного вугілля, побутових відходів, зокрема дуже багато кісток тварин. З побутових предметів є фрагменти горщиків.
Хотілося б знайти більше матеріалу, але й те що ми знайшли нас дуже тішить, адже пам’ятка є одношарова, тут не плутаються матеріали інших культур, що допомагає в культурно-хронологічному визначенні цієї пам’ятки і житла зокрема,” – розповів молодший науковий працівник відділу археології інституту українознавства імені Івана Крипякевича, кандидат наук Андрій Гавінський.
На найближчий час роботи тут завершені, оскільки практика студентів підійшла до кінця. За всіма правилами шурфи будуть повністю засипані, щоб не руйнувався культурний шар, щоб стінки не осипались і щоб не утворювалась ерозія ґрунтів. А таємниці берега річки Маруньки чекатимуть нових відкриттів і своїх
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
