На початку ХХ століття у Львові з’явилося чимало українських фотографів-аматорів. Микола Мороз, брати Носковські, Мілько Пачовський, Ярослав Пастернак, Сень Горук, Олександр Сопотницький, Юрій Вінцковський, Ігор Федів та інші, – “ці всі львівські аматори, – за словами професора тіловиховання Степана Гайдучка, – були жертвою професора Івана Боберського. Не раз вони його благословили тихим словом за зіпсовані платівки”.
Іван Боберський як активний громадський, культурно-просвітній діяч та педагог розумів важливість світлини (фотографії) як одного із історичних джерел. Він спонукав багатьох своїх учнів та колег (особливо в Академічній гімназії та руханково-спортових товариствах “Сокіл”, “Пласт”, СТ “Україна” та ін.) до фотофіксації подій українського національного відродження. Численні світлини, зроблені за його кошти та його наполяганнями, публікувалися на сторінках української преси, в українських підручниках, українських поштівках тощо. Як писав вже згадуваний Степан Гайдучок: “Тут треба згадати, що Боберський втопив поважний гріш у званевого фотоґрафа, вже небіщика, Лісси, при Академічній вулиці, за знимки з сокільського і спортового життя. Знову ж у 1914 р. замовив Боберський званевого фотоґрафа Скурського знимати моменти зі здвигу [йдеться про Шевченківський здвиг, який відбувся у Львові 27–29 червня 1914 р. – А. С.]. Це коштувало Боберського 180 корон. Боберський мав у пляні видати альбом українського Львова й на його замовлення поробив Лісса около 40 знимок зі Львова більшого формату”.
За наполяганням Івана Боберського, відомий у майбутньому український археолог, доктор філософії та пофесор, а тоді студент філософського факультету Львівського університету, діяльний член українського гісмнастичного товариства “Сокіл-Батько” (вступив до організації 30 грудня 1911 р.) та спортового товариства вищих шкіл Львова “Україна” Ярослав Пастернак активно долучився до цієї праці. Її результатом стали численні світлини та відповідна публікація. Докладний опис того, що потрібно фотографувати аматорам, Ярослав Пастернак помістив у львівському сокільському часописі “Вісти з Запорожа” під назвою “Що має сьвітлити аматор-світливець?” Пропонуємо ознайомитися зі змістом цієї публікації широкому загалу. Публікуємо із збереженням мови та правопису оригіналу.
Ярослав Пастернак
Що має сьвітлити аматор-світливець?
Аматори-сьвітливцї (фотоґрафи) не повинні сьвітлити що небудь, але поставити собі якусь поважну цїль. Много річий чекає на сьвітливця, щоби спас їх від заглади для науки і краси нашого народу.
Безпроволочної помочи від аматора-сьвітлиця очікує наше будівництво, особливо старенькі, деревняні церковцї. В них зберегла ся майже цїла наша штука, найстарші зразки деревляного будівництва.
Щоби будучий дослїдник нашої штуки будованя міг основно її слїдити мусимо зберечи для него як найбільше число перворядних оказів. Ориґінальнїйші церкви забороняють краєві консерватори розбирати та дбають про їх дальше істнованє. Вкінци і они минають ся, а прочі церкви таки зараз продає ся селянам на будову. Хто довідає ся, що десь мають розбирати стару церкву, то він повинен подбати о висланє туди аматора-сьвітливця, який має сю церков відсьвітлити та передати сьвітлину у музей тов[ариства] ім[ені] Т. Шевченка або у музей Митр[ополита] Шептицького. Треба зробити снимку не лише з цїлої церкви з верха, але відсьвітлити ще осібно пресбітерію, входові двері, які є часто богато прикрашені, вікна, характеристичні деколи в бабинци, піддаше на стовпах, дзвінницю з важнїйшими подробицями; в серединї церкви хор з піддержуючими єго стовпами, царські дрері, образи старі (не богомази) і поодинокі орнаменти.
До церковного будівництва зачисляю також придорожні каплички та хрести. Їх також треба збирати для будучого дослїдника, але попри річи ориґінальні треба звертати увагу передовсїм на річи характеристичні для якоїсь околицї. Сьвітленє церков здалоби ся для науки перевести пляново. Аматори роздїлили би працю між собою після повітів або деканатів, та сьвітлили би там всї цїкаві окази будівництва. Далеко більшу вартість має збірка церков з одного повіту, як збірка такого самого числа церков з цїлого краю.
Аматор-сьвітливець повинен звернути свою увагу і не археольоґію. Часом дістануть люди з землї чито з води якийсь предмет з давної давнини. Забобонний нарід нищить якусь підозрілу єму річ, або не хоче віддати якогось бронзу, уважаючи єго за золото, або вкінци властитель ґрунту віддає знайдений предмет у чужий музей. Нехай-жеж хоть сьвітлина збереже сю річ для наших наукових дослїдів.
Сьвітлина віддає також великі услуги для народовіданя (етноґрафії). Наші сьвітливцї, що перебувають підчас сьвят або вакаций на селї та мають через се можність стикати ся близше з народом, повинні сьвітлити передовсїм селян в їх питомій ноші. Треба однак звертати увагу на всї роди ноші, якої уживають селяни в ріжних порах року та при ріжних нагодах (одяг буденний, сьвяточний, весїльний); характеристичні жіночі одяги, заплїт волося і завій голови. Треба знимати типові хати в селї, цїлі господарства з усїми будинками, загальний вид загороди, хутора і загальні види сїл і присїлків. Треба сьвітлити також всякі народні танцї, забави, весїля, весїльний похід, бо то річи рівновартні з приповідками, піснями, казками, вірованями та оповіданями.
Здав би ся нам альбом найкрасших мужеських і жіночих типів, найкрасших околиць Галичини а навіть цїлої України, альбом околиць, славних в істориї походами, битвами, побутом славних людий. Як прикро се, що минулого року в столітні роковини смерти Т. Шевченка не вийшов альбом видів з єго родинного села і з тих місць, де він пробував.
Прилюдні виступи, походи і вправи, товариств повинно ся сьвітлити. Кожде товариство повинно що року дати відсьвітлити свою старшину і своїх членів.
Видаванє цікавих сьвітлин альбомами і видівками принесе дохід і покриє видатки. За радою старшини “Сокола-Батька” хочу випрацювати устав товариства українських сьвітливцїв і начеркнути плян роботи.
Андрій СОВА
історик
Особлива подяка за надані світлини Лесі Крип’якевич. Стаття проілюстрована світлинами з приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів) та часопису “Вісти з Запорожа” (Львів).
Джерело: Пастернак Я. Що має сьвітлити аматор-світливець? // Вісти з Запорожа. Часопись руханкових, змагових, мандрівних і пожарних товариств. – Львів, 1912. – 28 лютого. – Чис. 66. Зимове число. – С. 2–3.
