Розділ – селище у Стрийському районі на Львівщині з великим культурним та релігійним минулим. За свою історію воно стало свідком створенням храмів низки релігійних громад.
Монастирі, церкви, костели та синагоги, збудовані тут упродовж століть, не лише служили місцями молитов, але й відігравали важливу соціальну, культурну та оборонну роль.
Найвідомішим об’єктом культурної спадщини містечка, а відтак і головною архітектурною перлиною субрегіону Розділля, є палац Жевуських-Лянцкоронських, якому майже 300 років. Заради нього варта відвідати Розділ вже цієї осені – торкнутися старих дерев його розкішного історичного парку, випити кави у сусідній “Старій школі”, нещодавно відреставрованій з ініціативи “Спадщина.UA”, а тоді помандрувати у пошуках й інших історичних цікавинок.
Наразі ж запрошуємо до пізнання п’яти релігійних пам’яток Роздолу, які приховують у собі історію краю.
Комплекс споруд монастиря оо. Кармелітів Черевичкових XVII-XXI ст.
Це унікальний зразок сакральної архітектури. Його центральною частиною є костел, який гармонійно доповнюється монастирським комплексом, що складається з келій, трапезної та інших господарських приміщень. Оборонні мури та старі вали, що оточують комплекс, свідчать про те, що колись монастир виконував не лише релігійну, а й оборонну функцію.
Комплекс споруд монастиря оо. Кармелітів Черевичкових – один з характерних монастирських ансамблів доби бароко. До сьогодні збережені розпланування та обʼємно-просторова структура комплексу. В історії міста монастирський комплекс зіграв важливу роль як соціально-релігійний та культурний осередок.
Новий мурований костел почали зводити 1616 року. Відомо, що навколо костелу був вал. На цих теренах відбувалися постійні татарські набіги (1648, 1655 рр. та наступні), тож вал міг виконувати захисну та оборонну функцію.
Костел кармелітів був родовою усипальницею графів Жевуських. Впродовж поколінь родини шанували його і щедро жертвували на нього кошти, хоча за релігійними поглядами не тяжіли до поширеної в той час серед шляхти пишноти обрядів.
У повоєнний час у 1950-их роках монастирський комплекс перетворили на інтернат. Наву костелу перегородили дерев’яними настилами, влаштувавши на верхньому ярусі клуб. На території монастиря постали лазня та котельня. У 1992 році костел повернули римо-католикам для служіння. А в приміщенні колишнього монастиря сьогодні функціонує КЗ ЛОР “Роздільський дитячий будинок – інтернат”.
Костел Матері Божої у Роздолі
Тим часом, поруч – костел Матері Божої, що входить до комплексу вищезгаданого монастиря. Відомо, що в 1647 році Жевуські запросили до Роздолу отців кармелітів, передавши їм незакінчену оборонну кам’яну святиню, яку освячено у вересні 1648 року.
Монастир мав бути закритий австрійською владою у 1780 році, проте аби уникнути цього, тут було засновано шпиталь для тяжко хворих, яким опікувалися сестри шаритки.
11 січня 1992 року архієпископ Мар’ян Яворський освятив верхній поверх костелу. Його повернуто віруючим і освячено під титулом Матері Божої Скальпулярної.
Дерев’яна та кам’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці
На жаль, цей дерев’яний греко-католицький храм у Роздолі не зберігся. Натомість, дійшов до нас у малюнках та кресленнях 1880-их років та численних світлинах 1910-1930-их.
Деякі дослідження пишуть, що православна церква існувала у Роздолі ще з XVII ст. та з 1700 року стала греко-католицькою.
При перевірці парафії восени 1739 року зафіксовано, що в Роздолі вже була дерев’яна церква Успіння Діви Марії, що мала вона 3 поверхи, була збудована з ялинового дерева та покрита ґонтом. При храмі функціонувало братство, що на той час налічувало 80 учнів.
З акту перевірки парафії влітку 1832 року стає відомо, що церква крім головного, ще мала два бічні вівтарі: Непорочного Зачаття Богородиці та св. Миколая. Біля церкви стояла мурована дзвіниця з чотирма дзвонами, споруджена, ймовірно, 1803 року.
Дослідник Василь Слободян зазначає, що дерев’яна церква була збудована у 1718 році, а зруйнована Успенська церква була у 1960-их роках. Після того, як збудували нову муровану церкву 1892 року, дерев’яна не була розібрана, а завдяки власникам Роздолу графам Лянцкоронським перетворена під музей.
На сьогодні збережена лише мурована дзвіниця храму.
Дзвіниця церкви Успіння Пресвятої Богородиці
Зведена у 1803 році, дзвіниця є мурованою, триярусною спорудою з дерев’яним верхом. Вона зберігає старовинний дзвін 1687 року, який є рідкісною пам’яткою першої половини XVII століття. Дзвіниця належить до комплексу внутрішньої церкви, дерев’яну будівлю якої було розібрано в 1960-их роках.
На початку Першої світової війни, коли відбулася реквізиція дзвонів для військових потреб, постало питання і про долю роздільного дзвону. Завдяки зусиллям Кароля Бадецького, заступника директора Архіву давніх актів Львова, цінну реліквію зберегли.
В 1920-ому році дзвін старанням Бадецького експонувався на великій виставці у Львові, присвяченій ливарному мистецтву, про що свідчить номер, нанесений білою фарбою на дзвін. По закінченню виставки дзвін повернувся до Роздолу.
Синагога у Роздолі
В середині ХІХ ст. українська громада в Роздолі поступалась польській і єврейській, а єврейська громада до кінця століття потіснила на цих територіях навіть численних поляків.
З початку XVІІ століття, коли в Роздолі спостерігався найбільший ріст єврейської громади, була збудована велика дерев’яна синагога, що простояла до 1907 року, коли її знищила пожежа.
У 1927 році над кладовищем було завершено ще одну більш велику, муровану синагогу.
В радянські часи в 1960-их роках її перероблено у спортзал, а сьогодні вона стоїть пусткою та руйнується. Проте досі зберегла свою велич і гарно вписується у навколишній горбистий ландшафт.
Це дослідження виконане в рамках проєкту “МАНДРИ РОЗДІЛЬСЬКІ: мережа туристичних маршрутів субрегіону Розділля”, що реалізується ФОП Гаврилів Ганною за підтримки Українського культурного фонду.
Ганна ГАВРИЛІВ
