Марека Сака (Marek Sak), відомого сучасного польського мистця, педагога та організатора художнього життя, не просто застати в м. Лодзі, де в основному працює і творить, і звідки комунікує з колегами з багатьох країн світу, в тому числі з України. Як і його дружина Дорота Сак, теж іменита постать польського мистецтва, дизайну та педагогіки, до свого близького професійного простору (Академія образотворчого мистецтва імені Владислава Стшемінського) він залучає й багато інших творчих локацій по усій Польщі та за кордоном.
Професор, завідувач майстерні мистецьких практик для інтер’єрів та ландшафту (Pracownia działań artystycznych dla wnętrz i krajobrazu) Інституту дизайну інтер’єру академії (Akademia Sztuk Pięknych im. Władysława Strzemińskiego w Łodzi), Марек Сак активно впливає на динаміку розвитку міждисциплінарних творчих галузей, розвиваючи серед колег і мистецької молоді концептуальне мислення і новаторські підходи при роботі з простором та універсальною мовою символіки.
Є кілька підстав звернутися до творчих ідей цього автора. Найперше – це його значний доробок у кожній галузі діяльності, високий коефіцієнт новизни в реалізації численних індивідуальних та колективних мистецьких проєктів на загальнопольських і міжнародних виставках, пленерах, симпозіумах. По-друге, актуальність досвіду Марека Сака як «режисера» образності природнього та урбаністичного простору, синтетика його ліричних чи філософічних смислів. По-третє, поза пріоритетністю згаданих форм творчої репрезентації він є не менш проникливим мистцем-станковістом, автором глибоких за своєю синкретичною природою живописних циклів, що програмно кореспондують з іншими фаховими практиками.
Акрилове малярство, естампна графіка, як і скульптура в матеріалі дерева, збагачують іпостась Марека Сака як чутливого художника-метафізика. Новою стадією розвитку його творчої доктрини став виставковий проєкт 2023 року «Міфічні шкіци. Просторові форми» («Szkice mityczne. Formy przestrenne»), що був показаний у кількох містах Польщі.
Уродженець міста Тарнова (1960) Марек Сак формувався як художник у місцевому державному ліцеї пластичних мистецтв, опісля у Державній вищій школі пластичних мистецтв у Лодзі (тепер – академія). 1989 року отримав диплом випускника майстерні літографії під наставництвом професора Єжи Ґрабовського, послідовника польського мистецького авангарду. Це мало значення для вироблення фахових критеріїв молодого автора вже на його самостійному творчому шляху. Гнучкість формалістичного мислення, увага до різних аспектів морфології і синтаксису мистецтва, постійне прагнення до вдосконалення пластично-образної мови дало належні якісні результати як у практичному, так і в педагогічному аспектах.
Сьогодні, з ретроспективи участі в більш ніж 50 індивідуальних та понад 200 збірних виставок, Марек Сак вже не вбачає доцільності розмежовувати періоди свого професійного розвитку, адже кожна творча дисципліна продовжує зберігати для нього значення. Дотепер спрацьовують ранні захоплення матеріалом дерева (за дипломом ліцеїста був записаний як технік-мебляр), літографією (володіє її численними технічними різновидами), пленерним малярством (в тонкощах передачі тонально-колірних відтінків у його манері вбачали паралелі зі славетним Яном Станіславським).
Кожна з цих та інших фахових дисциплін поетапно включалася в авторську методологію, з якою Марек Сак – художник, дизайнер, культуролог, теософ, педагог – конструює власну візію світу, збагачуючи контекст сучасного мистецтва на широкій платформі інтермедіальності.
Кожна чергова поява Марека Сака в стрімкій хронології мистецьких подій насамперед є вмотивованою усвідомленням своєї професійної місії (функція куратора комплексних науково-творчих проєктів) та, синхронно, внутрішніми інспіраціями. Серед найбільш значимих – мистецький симпозіум імені Мар’яна Рузамського в замку Тарновських у Дзікові, біля міста Тарнобжега, Міжнародний семінар «Натура і Культура», а також Міжнародна конференція «Твір як мистецьке осердя у мистецькій освіті у воєнній та постепідемічній реальності» в Арборетум і закладі фізіографії «Arboretum Bolestraszyce» (Болестрашиці), малярські пленери «Barwy Małopolski» у Мєхові та ін.
Частина з цих «творчих колаборацій» має системний характер, і за своїми стратегічними задачами значною мірою вибудована безпосередньо Мареком Саком. Поза ними художник разом з дружиною Доротою беруть активну участь у Міжнародних пленерах художнього текстилю в Україні (Львів, Глиняни, Коломия, Київ), у міждисциплінарних пленерах і симпозіумах у Болгарії, Франції та інших країнах Європи.
Упродовж 2020-х років пожвавилася праця Марека Сака над авторськими виставковими проєктами, які позначили глибини його інтелектуальних запитів до категорії Простору і субстанції Часу. Після успішного показу малярських праць з нагоди 30-ліття творчої діяльності (Тарнобжег, 2019) у фокусі його уваги опинилася проблематика Міфу, що вбирає в себе широке поле смислових зв’язків між минулим і сучасним. Ряд індивідуальних виставок у Лодзі, Мєхові, Олькуші на теми «Міфічні шкіци» та «Міфічні зустрічі» підтвердив прагнення художника торкнутися антропологічних аспектів культурогенези та знайти пластично-знакові відповідники «культурних кодів». В одному зі своїх інтерв’ю з приводу ідей цих експозицій Марек Сак, зокрема, зазначив, що це є спроба його діалогів з культурою.
«З тією культурою, яка є стовідсотково європейською, – уточнював він, – яка сформувала наше сучасне обличчя світу, наше мислення про релігію та час, це також спричинило неймовірний розвиток цивілізації в усьому світі. Мої міркування стосуються міфологічних аспектів, тих початків творення, які постійно в європейській міфології повторювалися з шумерських часів, через Вавилон, через юдейські тексти і, нарешті, грецькі міфи і нашу християнську філософську доктрину. Беручи до уваги ці міфи, я трохи втікаю від реальності. Це моя розмова з історією, моя розмова з часом, який і минув, і водночас триває. Це є пошук нової мови, щоб говорити про сенси, які для нас є одвічні…».
Виходячи з такої культурософської настанови, проблематика малярства Марека Сака у відповідній групі творів має складну семантичну структуру абстрагованих елементів. До кожної локальної теми художник добирає окремий пластично-символічний ключ. Вільно оперуючи знаковою атрибутикою та безпосередніми натурними образами, автор конструює ту чи іншу метафізичну реальність, апелюючи до прихованих від зовнішнього споглядання зв’язків між різними культурними контекстами, традиціями і метамовами. Слушно зауважує мистецький критик Даріуш Лесьніковський, що таким чином «Марек Сак пробуджує бачення бурі вічності, творить диво вивільнення накопиченої потенції та відкриття темряви в нескінченному просторі».
Ці та інші асоціації, запліднені культурно-антропологічною та космогонічною уявою мистця, моделюють рух всесвітньої енергії, зближуючи її зі субстанціями Сакруму, Творчого Духу, важливими для ціннісних пріоритетів автора. В такому наповненні екзистенції професор Марек Сак продовжує активно впливати на комунікацію між різними культурними традиціями, інтегруючи в методологію своєї творчості як новочасні, так і класичні парадигми культурної еволюції. Художник часто бере участь у спільних українсько-польських мистецьких проєктах, збагачуючи платформу діалогів між етнічними коренями обох народів.
Його чудово знають і поважають львівські колеги з Львівської національної академії мистецтв, арт-центру «Дзиґа», Ботанічного саду ЛНУ ім. Івана Франка та інших творчих середовищ. А вже у липні 2024 року він взяв участь у виставці «Природа природи» («Nature de la Nature») у Франції (муніципалітет Prades-le-Lez), закріпивши нові щаблі можливостей у своєму активному творчому поступі.
Роман ЯЦІВ
