Творчий доробок героя цього тексту міг надихнути Миколу Гоголя на написання “Тараса Бульби”. Із більшою ймовірністю можна говорити про те, що текстами й нотатками цього діяча користувалися автор “козацького літопису” Самійло Величко й інші хроністи того часу. Воно й не дивно, адже це до Геродота можуть бути питання – був він на сучасних українських теренах, чи просто їх описував. Щодо Шимона Окольського, то таких запитань не виникає.
Він на власні очі бачив повстання Павлюка, Острянина та Гуні, був у самій гущавині подій. Не оминули його й перипетії Хмельниччини. Відтак Окольський вважається світилом історичної науки того часу, а ще – великим авторитетом у домініканському ордені. Останній, між іншим, він навіть очолював. Для цього перебрався до Львова.
Хто такий Шимон Окольський?
Життєвий шлях Шимона Окольського закінчився у Львові. Однак, розпочинався у Кам’янці. Там цей діяч народився, навчався, можливо прийняв свячення, а від 1641 року був пріором Кам’янецького домініканського монастиря. Тому цей домініканський чернець, геральдист, проповідник та мемуарист також відомий як Шимон з Кам’янця. Лише у 1648 році Шимона Окольського було обрано провінціалом домініканського ордену на теренах Русі і він перебрався до Львова, який був центром даної одиниці – руської провінції св. Яцека. Перш ніж відбулося описане, Шимон Окольський встиг повчитися у Львові і Болоньї. Пізніше він знову повернувся до Львова й займався викладацькою практикою при домініканських монастирях Божого тіла та Марії Магдалини. Ім’я Шимона Окольського надзвичайно значиме для домініканців на українських теренах, хоч він запам’ятався діями не лише в структурі цього ордену.
Зокрема, був наближеним до коронного гетьмана Речі Посполитої Миколая Потоцького. Загалом знався із Потоцькими. Може тому і став першим вікарієм монастиря домініканців, заснованого гетьманом Потоцьким у Тисмениці в 1630 році. Крім того, Шимон Окольський був військовим капеланом і супроводжував Миколая Потоцького у 30-ті роках XVII століття, коли той приборкував повстання Павла Бута, Якова Острянина, Карпа Скидана та Дмитра Гуні. Будучи безпосереднім очевидцем цих подій, Окольський залишив численні свідчення про них, детальні описи. У його військових щоденниках можна знайти описи битв й характеристики історичних персонажів, знайомих нам ще зі шкільних часів. Надзвичайно схвально про цього автора відгукувався “батько” української історії Михайло Грушевський, який називав Окольського мало не найважливішим джерелом до історії козацьких виступів у 30-ті рр. XVII століття.
Світ текстів Окольського
Біографія Шимона Окольського – це поєднання викладацької, душпастирської, адміністративної, публічної та творчої діяльності. Й особливої уваги заслуговує його письменницька спадщина. Саме цим він і вписав своє ім’я до Книги Історії. У цьому плані, умовно, можна виокремити два головні акценти: хроніки й щоденники з одного боку та матеріали геральдичного характеру з іншого. У кожному з напрямків Окольський зумів відзначитися та заслужити на пошанування. Скажімо, якщо про хроніки, варто виокремити його “Русь, яка квітне трояндами та ліліями…”, видану у 1646 році у Львові, в друкарні Товариства Ісусового. У тексті, написаному в оригіналі латинською мовою, автор пропонує історію домініканського ордену на українських теренах. Також його перу належать тексти, присвячені життю окремих домініканських святих, а ще – збірки проповідей і теологічні твори. Звичайно ж і щоденники військових кампаній 1630-х років, про ще вже згадувалося вище.
Найвидатнішою ж працею Шимона Окольського вважається тритомний компендіум з геральдики “Orbis Polonus”, виданий на початку 1640-х років у Кракові. Ця робота – бездонна база даних про нобілітет Речі Посполитої, про шляхетські герби. Так, сучасний дослідник не завжди схильний вірити наведеним Окольським даним. З іншого боку, його праця і методи цілком узгоджувалися із нормами та стандартами того часу. Відгукуючись про цю працю, видатний історик та фольклорист Садок Баронч відзначав працьовитість та цілеспрямованість автора, що самотужки реалізував настільки непростий, але важливий задум.
Отож, у свій час Шимона Окольського дуже цінували. Його називали одним із найвидатніших діячів домініканського ордену на українських теренах. Можна додати, що він є і одним із найбільш плідних авторів свого часу, чиї тексти досі викликають інтерес. Й на рівні давнього Львова ці заслуги було оцінено. У домініканському монастирі колись був портрет Шимона Окольського із вдячними підписами від військових. Також раніше одна із львівських вулиць носила ім’я цього історика – тепер це вулиця Старицького, яка з’єднує сучасні вулиці Єфремова та Коновальця.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Герасименко Н. Окольський Симеон // Енциклопедія історії України, 2010 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
- Осетрова Г. Шимон із Кам’янця – пріор домініканського монастиря, 2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.tovtry.com/ua/history/statti/shymon_iz_kamyantsya_prior.html
- Barącz S. Rys dziejόw zakonu kaznodziejskiego w Polsce. – Lwόw, 1861. – T. 2. – S. 221.
- Lichański J. Z. Szymon Okolski – retoryka, historia, heraldyka // Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego. – Warszawa, 2014. – S. 91 – 115.
