Сьогодні ми помандруємо до Яворівського району, у село, яке на сучасній карті не знайти – Велика Вишенька. Зараз на цій території немає мешканців, хоча до початку Другої світової війни населення цієї місцевості складало близько 5000 жителів.
Така кількість людей потребувала великого храму, тож у 1927 р. на місці старої дерев’яної церкви звели нову, яку освятили під титулом архистратига Михаїла. В урочистостях освячення новозбудованої святині брав участь Митрополит Андрей Шептицький. Величний храм мав слугувати людям не одну сотню року, але прослужив лише 13 років.
Після приходу на західноукраїнські землі совєтів у 1939 році було вирішено розширити найбільший у Європі військовий полігон Війська Польського. Для здійснення задуманого у 1940 р. розпочалася примусова депортація населення.
Як наслідок – депортовано понад 125 тис. мешканців сіл, які знаходились на цій території, зникло з лиця землі більш, ніж 170 сіл та хуторів, 12 церков та каплиць, 2 костели, 14 кладовищ, сотні культурних та історичних пам’яток. Так було створено Яворівський військовий полігон — тепер Міжнародний центр миротворчості та безпеки Західного оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Його площа — більш як 36 тис. га. Тут регулярно відбуваються військові навчання — за участі солдатів з України, США, європейських держав.
Виселяли людей до Південної Бесарабії, Запоріжжя, Дніпропетровщини та Сибіру. Після депортації люди намагалися повернутися до рідної землі, де їх знову чекало виселення. Проте вони вперто поверталися намагаючись розпочати тут життя заново.
Що ж до церкви св. Михаїла, то у 1940 році її почали використовувати як мішень для танків, бронетранспортерів і гармат. Навіть після зруйнування куполів на їх місце ставились картонні імітації і стрілянина починалася знову.
Розстрілювали святиню аж до часу проголошення Незалежності України. Зараз церква – це фактично руїна, але храм виявився настільки міцним, що навіть після десятиліть руйнувань він вистояв, ставши трагічним символом господарювання окупантів.
До церкви ми добиралися через Жовкву, дорогою… не впевнена, що це можна назвати дорогою, швидше напрямком руху))). Ми потрапили на полігон увечері, коли сонце уже сідало за обрій. На наше щастя навчань не було, тому нас без перешкод пропустили через блокпост (правда порадили наступного разу їхати через Верещицю – там дорога краща!!!).
Отож, у світлі вечірнього сонця ми побачили храм. Попри те, що від розкішної церкви залишились лише руїни, енергетика святині залишилася. Навіть зараз церква дуже красива, хоча майже нічого не збереглося, лише сліди від розстрілів на стінах та встановлені уже тепер хрести.
Всередині, на стіні можна побачити зображення ангела. Правда намалювали його як декорацію уже у 2012 р. під час зйомок фільму «Поводир».
Попри руйнацію церква святого Михаїла досі «жива». Раз на рік тут проводять богослужіння в пам’ять про депортованих і замордованих тоталітарною системою людей.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
