Роберт Домс — одна з ключових постатей економічного та культурного розвитку Львова й Галичини другої половини XIX століття. Його ім’я нерозривно пов’язане з нафтовою та озокеритною промисловістю, харчовим виробництвом, банківською справою та щирою доброчинністю.
Роберт Домс (1816, Пруссія — 5 травня 1893, Львів) — один із найвизначніших промисловців Галичини, який поєднав підприємницький талант із глибоким відчуттям відповідальності перед містом. Він став піонером у розробці Бориславського нафтогазового родовища, сприяв модернізації харчової промисловості та активно підтримував митців і науковців.
Шлях до успіху: від кави до пива
У 1848 році Домс започаткував у Львові виробництво «кави» з цикорію, а вже у 1850-х організував роботу млинів, пекарень та броварень. Особливе місце в його біографії посіла придбана у 1863 році броварня на вулиці Клепарівській. Завдяки постійній модернізації та зусиллям власника вона перетворилася на потужне підприємство, що варить пиво й сьогодні.
Нафтова лихоманка та інновації
1853 рік став переломним — саме тоді почалося освоєння Бориславського нафтогазового родовища (Дрогобицький район). Іван Франко у повісті «Boa constrictor» згадував:
«Домс, знаменитий прусський капіталіст, котрому наша Галичина майже в кождій галузі промислу винна перший товчок, проїжджаючи раз через Дрогобич, звернув увагу на дивну мазь… Він поїхав до Борислава, звидів місцевість і рішив сейчас зачати першу пробу».
Домс розпочав промисловий видобуток озокериту, організував виробництво парафіну та освітлювальних свічок, а також впровадив буріння нафтових свердловин — одне з перших у Європі. Його співпраця з професорами Віденського університету Зейтделем та Редтенбахером, а також, ймовірно, з винахідником гасу Яном Зегом, перетворила Борислав на один із центрів європейської нафтопереробки.
Окрім нафти, Домс інвестував у копальні бурого вугілля біля Мокротина та Глинська, а у 1871 році став заступником голови «завідувальної ради» Галицького крайового банку.
Меценатство без марнославства
У 1885 році Роберт Домс заснував фонд, під патронатом якого відкрив Притулок для митців і літераторів. Там знаходили допомогу збіднілі підприємці, архітектори, письменники, актори та науковці.
Характерною рисою мецената була його скромність. Домс постановив: якщо інший доброчинець внесе таку ж значну суму, його ім’я стане рівноправним у назві притулку, а якщо знайдеться третій — ім’я Домса може бути зовсім викреслене. Це було щире прагнення допомогти, а не пошук слави.
Родина Роберта Домса
Першою дружиною Роберта була Фредеріка Готлуб з В’юншів (1811–1850). У них народився син Лео-Йосиф (7 травня 1842).
З 1852 року його дружиною стала Марія-Анна Шопф (померла у 1908 році). У шлюбі народилося шестеро дітей:
- Марія (1853–1860);
- Анна-Марія (1854–1856);
- Роберт-Вільгельм (нар. 26 травня 1857);
- Альфред-Гюго-Юлій (1858–1905);
- Люція-Емма-Йосифіна (1859–1860);
- Емма-Корнелія (нар. 7 серпня 1861).
До зрілого віку дожили лише троє: Емма, Альфред та Роберт. Хоча вони не залишили такого вагомого історичного спадку, молодший син став героєм міської легенди про вимогливого пивовара та служницю Зосю.
Пам’ять
Майже вся родина похована на Личаківському кладовищі. Сам Роберт Домс спочиває у родинній гробниці на полі № 69. Газета «Діло» справедливо назвала його «одним з найбільших промисловців Галичини», людиною, чий спадок об’єднав економічний прогрес і справжню людяність.
Ігор МОНЧУК
Література та джерела:
- Іван Франко, повість «Boa constrictor».
- Газета «Діло», некролог.
- Jaworznicki Słownik Biograficzny: DOMS ROBERT JÓZEF JAN (1815-1893)
- Матеріали спільноти «Україна Інкогніта» та Ігоря Мончука.
