Найдавніша з відомих писемних згадок про річку Устя на Рівненщині припадає на 11 березня 1495 року. Її віднайшов у Литовській метриці дослідник Тарас Годун. Він розповів, що випадково натрапив на дозвільний документ зі згадкою давньої назви річки — Осьвиця.
Від чого могла утворитися назва, як і чому трансформувалася в документах і на картах, яких змін зазнало русло у Рівному й коли річка стала фактично брудним каналом.
Устя, Оствиця, Осьвиця, Освиця
“«…въ Ивашковѣ, на рѣцѣ Осьвици, къ нашои земли Здолбицкои». Якщо не помиляюся, найдавніша з відомих згадок на письмі про річку Оствицю, себто Устю”, — прокоментував у Facebook Тарас Годун документ, на який натрапив у Литовській метриці.
Дослідник пояснив, що знайдений документ виданий в 1896 році у Варшаві і є передруком історика Російської імперії Федора Леонтовича з рукопису кінця XV століття.
“Запис Леонтовича “Осьвица”, вочевидь, не відповідає оригіналу 1495. До цього підштовхує й оригінал 1572 з гродської книги , де річка згадується староукраїнською, як – “Осъвици”. Переписуючи стародруки, історики часто замість букви «ъ» писали й нині пишуть букву «ь». В давніх текстах вони дуже схожі в написанні, їх важко розрізнити, тому зчаста кожен підлаштовується під свою сучасну мову. До цього, вочевидь, вдався і Леонтович”, – зауважив Тарас Годун.
Також він надав фрагмент мапи, датованої 1801-1804 роками, й уточнив, що вона є “однією з перших російських окупаційних, після остаточного розкрою Речі Посполитої в 1795 році”. Тут вжита назва “Оствица”.
Зі слів Тараса Годуна, російська мапа має низку помилок в написанні ойконімів. Наприклад: Бабина замість Бабин, Басій Контъ замість Басов Кутъ, Корник замість Корнин, Омеляны замість Омеляна.
На одному з двох найдавніших російськомовних планів Рівного кінця XVIIІ століття річка позначена “Оствица или Устья”.
“Це ілюструє, скоріше за все, скорочення з “Оствиці” до “Усті”. По суті, це найдавніша відома згадка сучасної форми назви, яка, можна припустити, перекочувала від російськомовної – “Оствици”. Вона ж у свою чергу видозмінилася зі староукраїнської назви – “Освици”, яка, вочевидь, походить від давньослов‘янського кореня -ос”, – припустив Тарас Годун.
Свою версію дослідник пояснив тим, що в сучасних слов‘янських країнах, Польщі, Україні та Білорусі, що були в складі Речі Посполитої, є чимало населених пунктів з назвою Осова. В Білорусі досі є мала річка з назвою Освица (біл. – Асвіца), яка входить до басейну Прип‘яті. Також у XVI столітті в багатьох волинських і поліських селах згадуються урочища з назвою Осова Лоза.
При цьому Тарас Годун пояснив, що Рівне не є основним предметом його досліджень і більше цікавиться історією села Бабин і шляхетським родом Бабинських. А під час роботи з Литовською метрикою натрапив на запис зі згадкою про річку, яка є найдавнішою з відомих.
“Взагалі, я б не акцентував так на першій писемній згадці, бо оці всі дати – радянська традиція, під яку освоювали бюджетні гроші, так як у нас було із Рівне-700. От у березні 1495 року Устя згадується, потім – у 1572 році. І може виявитися, що й згадка 1495 — не найдавніша. Бо в останні роки з’явився доступ до архівів – і це все інтенсивніше стало шукатися. Хоча до нашого часу дійшло все настільки видозмінено, що маємо встановлювати, як же ж воно звучало нашою мовою, старою українською”, – резюмував Тарас Годун.
Від торгового шляху до брудного каналу
У виданні “Географія Рівненської області” за 1996 рік вказана довжина Усті – 68 кілометрів.
У січні 2023 року на Youtube-каналі Мандрівник опублікували відео про експедицію руслом Усті від її витоку до гирла. Експедиція відбулася у вересні 2021 року
Устя протікає повз Здолбунів, Квасилів, через Рівне, Городок і біля Оржева впадає в Горинь.
Устя розташована в межах сучасного Рівненського району і є малою річкою України.
“Варто розуміти, що в XV-XVІ століттях гідрографія кардинально відрізнялася від нинішньої, річки були значно повноводнішими і Устя – теж. За Городком вона впадає в Горинь, це був торговельний шлях, яким сплавляли поташ, ліс. Дуже популярним видом торгівлі на той час було бортництво. Річка, по суті, регіон годувала. Так як Устя тоді була широкою, з болотами, то відігравала й роль захисного бар’єра, бо татари сюди набігали майже щороку понад два століття. Через зручність місцини, з ровами й болотами, можливо тому, на Усті й збудували замок”, – розповів Тарас Годун.
Устя через Рівне протікала подвійним руслом. Це ще простежується на мапі 1922 року, яку надав доцент кафедри землеустрою, кадастру, моніторингу земель та геоінформатики Національного університету водного господарства та природокористування Василь Корбутяк.
Устя на два рукави розходилася там, де нинішня вулиця Степана Бандери в районі гідропарку й сходилися за Свято-Успенською церквою на сучасній Набережній.
Рукав, що праворуч на мапі, протікав повз Свято-Воскресенський собор, нинішніми вулицями Петлюри й Мазепи. У середині 20-х років знесли старий міст та засипали це русло.
Змін зазнав і рукав, що протікає повз нинішнім залом камерної та органної музики, колишнім костелом Святого Антонія. Формування цього русла припало на 1932-1935 роки, процес ілюструють світлини від Ігоря Мислинчука.
Річку в Рівному по факту перетворили в канал, зауважив доцент кафедри землеустрою, кадастру, моніторингу земель та геоінформатики НУВГП Василь Корбутяк:
“Підкорювання природи, річок — це був курс СРСР, за основу брався суто економічний інтерес. Часом це виправдовувалося, часом ні. Меліоративні перетворення на Поліссі припали на 30-ті роки, коли з’явилися перші обґрунтування доцільності меліорації земель. А вже в 50-60-х роках запустили повсюдний процес. Ці всі речі накладалися й на те, що зарплатня інженера, наприклад, залежала від обсягів роботи. Тож робили, де треба й де не треба, освоювали кошти і в результаті з річкою сталося те, що можна порівняти із захопленням пластичною хірургією. На добро це перекроювання 100% не пішло”.
Зі слів науковця, перетворенням Усті захопилися настільки, що нині тяжко сказати, де її русло лишилося первинним.
“На сьогодні річка змінена на всій цій протяжності і куди не кинь — перетворена у канаву. У первинному стані, як на мене, лишився короткий проміжок від об’їзної через Колоденку до впадання в Басів Кут. Ця заплава, схоже, не змінена. А якщо поглянути на карту, то річка повністю перетворена. Перед Здолбуновом, наприклад, по карті, по супутниковому знімку навіть складно відстежити, де там русло”, — сказав Василь Корбутяк.
У 1991 році Рівненський відділ географічного товариства УРСР і кафедра геології та гідрогеології тодішнього УІІВГ досліджує гідролого-екологічний стан поверхневих вод області і звітує про його результати.
У звіті зауважують, що води Усті інтенсивно забруднюються як промисловими, так і сільськогосподарськими стоками. Влітку з 1986 року науковці періодично фіксують вміст кисню нижче необхідного санітарного мінімуму, практично постійне забруднення сполуками азоту і нафтопродуктами. У висновках дають рекомендації щодо водозахисних заходів.
У 2018 році фахівці кафедри екології, технології захисту навколишнього середовища та лісового господарства НУВГП підготували “Наукові дослідження з відновлення і підтримки сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану басейну річки Устя”.
“Один із їхніх підсумків — це клас якості води. Для розуміння: перший клас — це чиста джерельна вода, а п’ятий — стічні води, фактично. Устя одразу починається з третього класу, це так агротехніка впливає на ґрунтові води. В Здолбунові вода вже погана, п’ятий клас, після Здолбунова трохи оживає, далі — Квасилів, очисні споруди, п’ятий клас якості води, далі трохи четвертого і де закінчується Басів Кут — знов п’ятий клас”, — пояснив науковець.
Зі слів Василя Корбутяка, дослідження в науковців замовляв департамент екології та природних ресурсів, щоб оцінити стан води в Усті і намітити програму для поліпшення її якості.
У 2021 році в НУВГП відбувся круглий стіл, учасники якого звернулися до міського голови Рівного з прохання вберегти річку Устю та Басівкутське озеро від забруднення. У тексті, зокрема, йшлося про створення комунального підприємства, яке б опікувалося водоймами громади. Станом на 2023 рік запропонованого “Плеса” так і не створили. Далі ідей з очищення Усті і озера Басів Кут справа не пішла.
Валентина ГОРДИЧ
Джерело: СУСПІЛЬНЕ
