25-26 квітня 2015 року на сцені Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва відбулася прем’єра вистави «Зерносховище» . І з перших хвилин вона викликала полярно протилежні думки та оцінки серед мистецької та театральної спільноти міста. Хтось вважав цю постановку неприпустимою і, навіть, непристойною та вимагав заборонити, а хтось навпаки – називав “кроком уперед” до сучасного українського театру.
Вистава «Зерносховище» — спільний проект Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва та Мистецької майстерні «Драбина».
Дія розгортається на тлі найбільшої трагедії української історії XX століття, коли звичайні, життєві речі, як-от заздрість і релігійність, кохання і зрада, прагнення щастя набувають іншого морального виміру, а іронія долі не оминає нікого. Вистава «Зерносховище» — це один із способів пам’ятати, розуміти та переосмислювати нашу історію. Попри хронологічну віддаленість сюжету, п’єса ставить дуже актуальні питання — що ми про себе пам’ятаємо;чи вміємо ми пам’ятати і хто нас має цьому навчити, коли майже всі «наші» залишились в далекому 33-му.
Хоча було зіграно всього кілька прем’єрних вистав, але вже можна сміливо назвати виставу «Зерносховище» однією з найбільших театральних подій цього року. Блискуча робота режисера -постановника Андрія Приходька в купі з чудовими акторськими роботами усієї трупи не залишить байдужими нікого.
Художнє вирішення вистави є незвичним, але дуже логічним і зрозумілим, глядача не відволікають зайві елементи та деталі. Навіть величезна кількість спецефектів сприймається логічно і природно для кожної сцени.
На перший погляд, брак світла на сцені, через кілька хвилин починає сприйматися зовсім навіть комфортно і глядач стає частиною дійства, елементом декорації, маленьким портретом на стіні клубу села Зелений Кут.
Про музичне оформлення потрібно також сказати окремо. Навіть в такій трагічній виставі використано багато українських народних пісень, котрі виконують актори, до речі, дуже гарно виконують. На противагу їм, радянські пісні звучать в записі і передають всю неприродність та невідповідність тому, що глядач хоче побачити на сцені.
Можна довго дискутувати про те, що у когось з акторів на на тому рівні пришитий ґудзик чи колір на прапорі недостатньо червоний, але не визнати психологічний вплив сценічного дійства може тільки повністю лицемірна людина.
У фіналі вистави, коли актор виносить в зал і роздає усім глядачам свіжий, солодкий, запашний коровай, – цей момент заставляє глядача по-новому подивитися на хліб і на ту роль, яку він відіграє і нашому житті.
Хочеться побажати усьому творчому та технічному складу нових творчих експериментів і нічого не боятися, адже, якщо говорять погане вам навздогін – значить ви попереду.
До успіху вистави “Зерносховище” долучилися чудові майстри своєї справи:
П`єса — Наталія Ворожбит
Режисер-постановник — Андрій Приходько
Художник-постановник — Богдан Поліщук
Відеопроекції — Володимир Стецькович
Спів — Наталка Рибка-Пархоменко
Пластика — Нінель Збєря
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
