Навесні 1941 року, кружляючи навколо львівських пагорбів через Підзамче до Львова, котив поїзд з Москви. Посвистуючи парою, він поволі підповзав до залізничного двірця. У вагоні першого класу, споглядаючи у вікно та попиваючи чай, розмістився незвичний пасажир. Так починалось відрядження у Львів фаворита Йосифа Сталіна та одного з лідерів совєцького літературного агітпрому Алєксєя Толстого.
Це був його другий візит до Львова. Вперше він побував тут у 1914 році під час Першої світової війни — тоді ще як кореспондент однієї з газет. Йому запам’ятався незвичний, не російський характер цього міста. Толстому було цікаво, як все змінилось? Як його зустрінуть на цих нових, «визволених» територіях СРСР?
Алєксєя скерували до міста в межах програми, яка передбачала ознайомлення місцевих літераторів з найголовнішими перевагами “пролетарського мистецтва”. Одразу після першого захоплення совєтами Західної України сюди масово завозили різних передовиків та пропагандистів. Лише художників в одну мить перемістили аж чотири десятки. Всі вони мали швидко перемалювати місто в «ідеологічно правильні кольори».
Їхали всі ці товариші в “націоналістичні” краї легко та навіть з великим бажанням. Адже для багатьох з них це була можливість побувати у «майже Парижі». І роботу виконували і додому тягнули все, що вдавалось прихопити на залишках недограбованого “гнилого капіталістичного матеріалізму”. Особливою популярністю тоді користувались годинники, велосипеди та відрізи якісної тканини.
На Алєксєя чекала ціла група місцевих письменників. Переважали серед них тутешні українці. Поляки дивились на совєтів як на окупантів і в переважній більшості намагались уникати з ними співпраці. Попри обов’язкові зустрічі відбувалось і чимало неформальних контактів. Місцеві намагались показати майстрам соціалістичного мистецтва світ Львова через… кнайпи. Саме там найчастіше переховувались потривожені війною
та здирством нової влади музи.
Галицький митець без доброї кави й атмосфери у “власній” кпайпі не відчував себе комфортно. На щастя, таких “точок” залишалось ще доволі багато. Не всіх розлякали загони НКВС, а львівські передвоєнні пивниці ще не були вичерпані до сухого дна спраглими гегемонами.
Отак Алєксєй Толстой і потрапив у товариство львівських літераторів до знаменитого ресторану «Атляс». Його відкрили на пл. Ринок, 45, ще у 1928 році. Тут у затишних невеликих залах полюбляла збиратись «сметанка» львівського мистецького товариства. Власник Едвард Терлецький, знаний серед широкого люду як просто Едзьо, перетворив ресторан па кулькове місце. «Суворий» регламент не дозволяв відвідувачам «с… у рояль», стріляти без попередження з револьвера та мати поганий настрій. Все це творче неподобство контролювала знаменита «бабня кльозетова».
Її поява та спроби брати з відвідувачів гроші за користування туалетом свого часу викликали такий інтерес, що народ просто прагнув потрапити у заклад хоча б «на кєлішок». Саме тут виробляли та пропонували клієнтам власний оригінальний алкоголь.
На цю пропозицію і спокусили Алєксєя Толстого. Столична зірка вирішила похизуватись перед львів’янами вмістом московського гаманця. Замовили всього і багато. Проте львівська медівка виявилась вельми підступною субстанцією, Пилась легко, залишаючи голову «червоного графа» в притомному стані. Алєксєй кепкував, що, мовляв, місцевий алкоголь не такої якості, яку Москві.
Забава тривала до аж того моменту, поки Толстой не спробував піднятись на ноги. І тут виявилось, що мед таки був «добрим». Щоб доставити хвалька до готелю “Жорж”, довелось навіть викликати фіакр. Важкі відчуття наступного дня письменник зміг «підлікувати» в кав’ярні готелю. Загалом, його спогади про перебування у Львові залишились дуже позитивними.
Зрештою з міста він поїхав не з порожніми руками. Ще й зараз ходять суперечливі чутки, що крім різноманітних подарунків він повіз до Москви ще й Кільканадцять ящиків різноманітних львівських трунків. А чим би могли «отруїти» пана графа?
Ігор ЛИЛЬО
Джерело:
Гастрономічні шляхи Каменяра // Лильо І. Львівська кухня / Ігор Лильо. – Харків : Фоліо, 2015. – С. 43-46.
