Сьогодні пропонуємо нашим читачам ознайомитися із скаргою на Львівський магістрат, яку подав у газеті Діло (№207 за 09 серпня 1933 р.) під заголовком “Львівський маґістрат і українці Знесіння” Агатон Добрянський – український січовий стрілець, сотник Армії УНР, довголітній секретар і заступник голови Організації Українців м. Львова, котрий народився на Знесінні.
З оприлюдненого можемо побачити, що українці Знесіння не були особливо задоволені з факту приєднання середмістя до меж Львова у 1931 році. Зрештою читайте самі, текст публікації залишаємо оригінальним.
Львівський маґістрат і українці Знесіння.
Львівський маґістрат веде господарку з великою шкодою для знесінчан!
Українці Знесіння не були прихильниками прилучення їхньої громади до Львова. Пишу тому «їхньої» громади, бо ще донині 80 проц. земельної власности Знесіння на поверх 4 км2 простору є в руках українського населення. Їх нехіть, без огляду на обіцяні маґістратом добродійства міста, вповні оправдалась. На доказ викажу згрубша декілька фактів з ненормального відношення між обома громадами.
Пятьнацятьтисячне населення Знесіння не має донині ніодного радного в маґістраті.
Дороги у Знесінні в жалюгідному стані.
Кримінальний елємент вибрав собі Знесіння, як найкращий осідок. Населення зубожіло, а міські податки піднеслись. Виявом крайно неприхильного відношення маґістрату до знесінчан є справа знесінських гір (80 морґів), приватної власности українців. Власники тих гір діставали за природні їх богацтва поверх 12.000 зол. річного доходу. Продавали камінь, шутер, білий і жовтий пісок, глину до відливу заліза й інші матеріали. З хвилиною прилучення Знесіння до Львова маґістрат замкнув ці гори, наложивши печатки на проїзди і за нарушення цього розпорядку накладає на власників по 200 зол. кари. Вимагає він уреґульовання власниками теренів експльоатації, що коштуватиме 40.000 зол.
Безліч прохань не зворушили нікого. А прохання ті були получені з великими грошевими коштами. Предложення одного тільки експльоатаційного пляну коштувало до 3.000 зол.
Власники не роблять найменших перепон тисячам прогульковців, що кожного дня як літом, так зимою просто облягають цей терен. Військо робить там щоденно вправи і платить мізерну тенуту в сумі 800 зол. річно. (Австрія від 100 літ платила 3.600 корон річно).
В 1912 році подарували знесінчани в найкращому положенні своїх гір 2-моргову площу на цвинтар та установили власником його греко-кат. церкву у Знесінні. Маґістрат, набравши відваги у своїй всевладі, видав наказ, на основі якого цвинтар переходить тепер на власність маґістрату! Даровану приватну власність церкві міг би перенести при помочі розпорядку на власність маґістрату хіба якийсь маґістрат у глибокій провінції, і то не знаю, чи мав би до цього відвагу, а тут діється це під боком воєвідства.
Є на цих горах кілька морґів вільхового ліса-молодняку. Власники зберігають його, як таму перед зливними дощами. Австрійський уряд видержавив був на 18 літ за доброю винагородою кільканацять моргів ярів у цих горах і заліснив їх, хоронячи залізничий тор від заливів. Аренда скінчилась і тому звільнено сторожів уряду. Брак сторожів до того степени роззухвалив нині львівське шумовиння, що воно, переловлене на вирубі дерева, грозить сокирою, револьвером, ножем, а навіть побиває власника!
Подаю прилюдно на сторінках преси жалюгідну і шкідливу господарку львівського маґістрату до відома львівському воєвідства, бо сумніваюсь, чи це дійшло до його відома. Припускаю, що всі прохання і протести Знесінчан, які впливають від 2 літ, опинилися в маґістратських кошиках тільки тому, що вони українські.
Агатон ДОБРЯНСЬКИЙ
