Парашутна вежа, вічно юний “Півник”, “чортове колесо”, човники, тир-автобус, планетарій, кімната сміху… Колись ці атракціони в міському парку імені Шевченка були вершиною досягнень індустрії розваг. Нині ж давно залишилися лише в пам’яті старожилів та на старих світлинах. Утім, дехто з “пенсіонерів” трудиться ще й досі.
У парку імені Шевченка нині яблуку ніде впасти від сучасних різноманітних атракціонів. А ще якихось 50-60 років тому про такі розваги рівненські дітлахи навіть не мріяли. З перших днів створення Рівненського парку імені Шевченка (жовтень 1939-го) у ньому можна було знайти повний комплекс розваг для відпочинку, звісно, характерний для того чи іншого часу. Наприклад, у передвоєнні роки тотальної військової підготовки жоден парк СРСР не обходився без парашутної вежі та стрілецького тиру. У повоєнні роки, коли організація дозвілля була частиною партійної ідеології, — без газетних вітрин, бібліотеки, літнього кінотеатру. Але були в парку й більш приземлені розваги, які назавжди залишилися в серцях багатьох поколінь рівнян як спомин про безтурботне дитинство і юність.
Парашутна вежа як символ дорослості
Одразу після націоналізації “совєтами” князівського фільварку “Гірка” й створення на його території міського парку культури та відпочинку чиновники рапортували про налагодження там роботи містечка атракціонів. Щоправда, більшість тодішніх парківських гойдалок і каруселей дісталися місту ще з часів Великих Торгів Волинських, які проходили в 1930-і роки на території садиби Любомирських.
Адже “совєти” ввійшли в місто якраз напередодні старту ювілейних десятих Торгів. Містечко з атракціонами за польської влади в парку розгорнулося приблизно там, де нині тенісні корти і футбольне поле поруч з рестораном “Ліон”. Нова влада перейменувала його з польського “Веселого містечка” на “Нове містечко”, і цим, вочевидь, вважала місію побудови атракціонів виконаною. Щоправда, в наступному, 1940 році, до відзначення Дня фізкультурника звели нову вежу для стрибків з парашутом — стара, яка залишилася з часів Торгів Волинських, була аварійною. Стояла вежа там, де нині футбольне поле за спортшколою. З цим першим парківським дорослим атракціоном, який, на жаль, не дожив до наших днів, пов’язані цікаві спогади багатьох рівнян поважного віку.
Як розповів Ігор Олександрович Окопний, у 1950-і роки випускники міських шкіл після випускного вечора ходили зустрічати схід сонця саме до парку імені Шевченка й обов’язково піднімалися на самий вершечок вежі. А найсміливіші стрибали з парашутом, у такий спосіб ніби вступаючи в доросле життя. Ігор Олександрович досі пам’ятає пригоду, що трапилася з його майбутньою дружиною. Дівчина вирішила стрибнути з парашутом, але, оскільки була надто тендітної статури, ніяк не могла приземлитися самостійно. Її, завислу в повітрі, довелося приземляти за допомогою спеціальних канатів.
Вежу було демонтовано на початку 1960-х під час реконструкції парку. Тоді ж містечко атракціонів переїхало на приєднану до парку нову ділянку, де воно знаходиться нині.
“Півник” та інші почесні “пенсіонери” атракціонної індустрії
Серед раритетів, що й досі трудяться на ниві дитячих радощів, заслужений і почесний старожил — карусель “Півник”. За документами датою його “народження” вважається 1963 рік. Хоча, скоріше, це дата певної модернізації атракціону, бо в документах міської ради, що зберігаються в архіві, “Півник” згадується ще з 1949 року.
Попри його поважний вік, рівненські мами й досі залюбки довіряють своїх малюків цьому “пенсіонеру”.
Із найстаріших парківських атракціонів донині ще працюють човники. Колись у парку були маленькі човники для дітей і великі для дорослих. Дорослі вже давно демонтували, а дитячі мають піти на вічний спочинок цьогоріч, як зазначали працівники парку.
У середині 1960-х у парку з’явився супер-атракціон за тодішніми мірками — колесо огляду, яке багато хто з рівнян й досі називають “чортовим колесом”. Стояло воно на тому ж місці, що й нинішнє, але було менших розмірів. Нове — вище й з більш зручними кабінками — встановили в парку в 1982 році під час підготовки до 700-річчя Рівного.
Улюбленими атракціонами 1960-1980-х, особливо в молоді, були ланцюжкові каруселі. Їх було в парку кілька видів — з одиночними і двійними сидіннями, закріпленими на ланцюгах. Молодь полюбляла ті, де сидіння одиночні.
Хлопці намагалися всістися на місця позаду дівчат, і коли карусель вмикали, хапали за спинки сидіння з дівчатами і жбурляли вперед. Замість кружляти по колу, сидіння під неймовірний дівочий вереск буквально літали на всі боки. Такі розваги були доволі небезпечними і могли закінчитися фатально. Однак, із кожним запуском каруселі порушників не меншало, попри попередження обслуги і навіть інколи зупинки атракціону. Нині в парку залишилася одна ланцюжкова карусель.
Пішли на заслужений спочинок, а точніше, були демонтовані й розібрані на брухт практично всі атракціони, встановлені в парку в 1960-х. Залишилися хіба що вже загадані човники і “Півник”.
Торік демонтовано як нерентабельну й застарілу кімнату сміху. А в 1950-і-на початку 1960-х це був один із найпопулярніших атракціонів. Щоправда, в повоєнні роки розміщувався він не в містечку атракціонів, як сучасний, а в прибудові до адмінприміщення парку — там, де нині шахово-шашковий павільйон. У тій же прибудові в повоєнні роки розміщувалася бібліотека і читальний зал.
До початку 1980-х років дожив у парку стрілецький тир в старому автобусі. Чомусь в радянські часи тири полюбляли облаштовувати в старих автобусах. Він завмер на вічній стоянці там, де нині ресторан “Ліон”.
А неподалік вражав уяву відвідувачів парку аж до кінця 1980-х років дерев’яний круглий планетарій, щоправда не можливістю споглядання зірок і планет, а геть земними речами. У закинутій будівлі зберігалися мітли, відра, граблі та інший господарський реманент. Після регулярних крадіжок та підпалів планетарій розібрали на дошки.
Нині в парку повно нових сучасних атракціонів. Чи будуть їх колись згадувати так тепло, як згадують нині колишні, хто знає… Утім, гідних пам’яті рівнян об’єктів, окрім атракціонів, у нашому парку було чимало. Але про них — наступного разу.
Світлана КАЛЬКО
Джерела фото: NAC, особисті архіви автора та працівників парку
Джерело: РівнеРетроРим
