Вивчення символіки українських громадських організацій, які існували в Галичині впродовж кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. є цікавою сторінкою української історії. З поміж багатьох атрибутів, на увагу заслуговують прапори, а саме їхній розвиток, символіка, тематика зображень та художнє вирішення.
Серед усіх збережених пам’яток можна виокремити прапор організації «Сокіл-Батько» у Львові, який, завдяки своєму змісту та техніці виконання, став прикладом для наслідування іншим сокільським осередкам Галичини та став символом Соборності України.
Сокільський прапор виготовили у 1911 р. та урочисто посвятили на І Краєвому здвизі, який відбувся 9–10 вересня 1911 р. у Львові. Значна заслуга в ініціюванні та успішному проведенні І Краєвого здвигу належить Іванові Боберському (до нього український «Сокіл» не проводив таких масштабних заходів), який, перебуваючи на посаді голови українського гімнастичного товариства «Сокіл» у Львові (з 1908 р. до 1918 р., з 1909 р. організація змінила назву на «Сокіл-Батько»), робив усе можливе не лише для розвитку сокільства та об’єднання з січовими осередками Галичини, а й згуртування, консолідації, через гімнастичний і спортивний, сокільський та січовий рухи, українців Галичини та на інших українських землях загалом.
Розпочався І Краєвий здвиг у суботу 9 вересня у філармонії привітальним вечором. Програма святкувань наступного дня, 10 вересня, складалася з трьох частин: 1) церемонія посвячення прапора; 2) похід вулицями Львова; 3) показові руханкові вправи, ігри і забави. Прапор «Сокола-Батька» урочисто посвятив о. митрат Андрій Білецький за співучасті чотирьох священників на руханково-спортовій площі «Сокола-Батька» «Українському Городі» (земельна ділянка знаходилася у Стрийському парку, між сучасними вулицями Стрийською, Козельницькою та Івана Франка, вона стала традиційним місцем, де відбувалися усі найбільш значущі спортивні і громадські заходи української спільноти Львова та Галичини в 1911–1930-і роки). Урочиста церемонія посвячення розпочалося о 10 год 15 хв на площі «Сокола-Батька». Під час урочистого забивання цвяшків у древко прапора та щити промовляли о. Т. Лежогубський, Льонгин Цегельський, І. Прибила з села Романова (тепер село Перемишлянського р-ну Львівської обл.).
До посвячення прапора і святкового походу вулицями Львова залучилися представники інших товариств Львова та Галичини, які несли близько 70 організаційних прапорів. Учасники заходу організованою колоною вирушили з площі «Сокола-Батька» о 11 год 30 хв. Колону очолили 17 соколів на конях під проводом Йосифа Доманика. За ними йшли пожежники з села Вигнанки (тепер село Городоцького р-ну Хмельницької обл.); оркестр залізничників; хорунжий Іван Кревецький з прапором «Сокола-Батька», перший заступник хорунжого Броніслав Бурбела, другий заступник хорунжого Володимир Гузар; президія «Сокола-Батька» на чолі з Іваном Боберським, Льонгином Цегельським і Михайлом Волошином; представники чеських соколів – заступник голови Франц Машек, голова технічної секції Богумил Гавель; українців з Бразилії, товариства «Січ», віденської і грацької «Січей», голови окружних осередків. Іван Дигдалевич з Тернополя на коні «провадив цїлу армію». Усіх соколів в одностроях було 586, сокілок – 282 (з Бережан – 20 осіб, Бібрки – 24, Жидачева – 24, Станиславова – 48, Коломиї – 36, Львова – 120, Микулинців – 32, Перемишля – 24, Рогатина – 48, Самбора – 32, Стрия – 64, Теребовлі – 36, Тернополя – 50, Ходорова – 36, Чорткова – 32, з інших населених пунктів Галичини – 242). У поході взяли також участь учні українських гімназій. Усього людей у поході налічувалося 7896 (також 8 оркестрів). Учасники походу пройшли такими вулицями: Кадетська (тепер вул. Героїв Майдану), Коперника, Трибунальська (тепер вул. Шевська), площа Ринок, повз будинок товариства «Просвіти», Галицька, Академічна (тепер проспект Т. Шевченка), св. Миколая (тепер вул. М. Грушевського). Зиблікевича (тепер вул. І. Франка). Багато будинків упродовж маршруту були прикрашені килимами і синьо-жовтими прапорами.
Показові вправи соколів, попри дощову погоду, розпочалися о 16 год на площі «Сокола-Батька». Керував усією програмою Іван Дигдалевич. Були показані такі вправи: вільноруч (керівник Іван Савчинський з Романівки) – 344 особи; палицями (керівник Омелян Гузар зі Львова) – 146 осіб; хоруговцями (керівник Марія Сумик з Олеська) – 93 особи; ручниками (керівник Олена Степанівна) – 145 сокілок зі Львова. Жіночі відділи виконали лише по три вправи, з огляду на погану погоду та вечірній час дня. Забракло часу для народних вправ, вправ на приладах, пожежних вправ, ігор і забав, бігу, веж. Закінчився захід співом українського національного гімну «Ще не вмерла Україна».
Інформацію про І Краєвий здвиг у Львові помістили українські, польські, чеські, жидівські, німецькі і російські часописи, зокрема «Вісти з Запорожа» (Львів), «Діло» (Львів), «Народне Слово» (Львів), «Канадийский Фармер» (Вінніпег), «Свобода» (Львів), «Галичанинъ» (Львів),»Słowo Polskie» (Львів), «Kurjer Lwowski» (Львів), «Свобода» (Нью–Йорк), «Дніпрові Хвилі» (Катеринослав), «Русское Слово» (Львів), «Wiek Nowy» (Львів), «Утро Россіи» (Москва, стаття Дмитра Донцова), «Nowa Reforma» (Краків) та ін. З нагоди посвячення прапора «Сокола-Батька» за власні кошти наприкінці 1911 р. Іван Боберський випустив листівку із зображенням одного боку прапора з Левом.
Ідея створення прапора «Сокола-Батька» зародилася ще 1892 р., а до втілення її в життя чимало доклав саме Іван Боберський. Статут товариства «Сокіл» від 1892 р., затверджений Міністерством внутрішніх справ у Відні 26 липня 1893 р. і Галицьким намісництвом 3 серпня 1893 р., передбачав наявність власного прапора. Зокрема, в параграфі 34 зазначалося: «Знамя товариства є руский лев, поклик «бодрім ся». У наступному параграфі статуту йшлося про застосування прапора у масових заходах: «Товариство має також свій власний прапор з знаменем і уживає єго при прилюднім виступленю». Це підтверджено і в наступних статутах. Однак товариство «Сокіл» у Львові не спромоглося одразу виготовити прапор, хоч для цього була створена спеціальна прапорова комісія, яка розпочала збір коштів і розробку відповідних проєктів. Справа пожвавилася після обрання Івана Боберського головою «Сокола-Батька». У 1910 р. прапорова комісія зібрала з доступних гербовників зображення «Лева» і «святого Михаїла», на основі яких І. Галавин виконав проєкт. Перебуваючи в серпні 1910 р. на ІІІ Міжнародному конгресі з проблем шкільної гігієни в Парижі, Іван Боберський домовився з художником Олександром Зінов’євим (Олександр Зінов’єв (ймовірно це його псевдонім) – член Української Громади в Парижі, якій допомагав матеріально. Малював на замовлення портрети. Автор карикатур), який перебував тут на мистецьких студіях, і той за 225 франків виконав ескізи гербів, які 2 лютого 1911 р. прибули до Львова. Товариство «Сокіл-Батько» отримало їх 4 лютого 1911 р., а на засіданні 9 лютого старшина затвердила ескізи із поправками, що біля голови святого Михаїла мало бути не срібне коло, а срібний круг, і напис «Боріте ся! Поборете!» треба розмістити не біля голови, а обабіч ніг святого Михаїла. 14 січня 1911 р. Олександру Зінов’єву відіслали гонорар за виконану роботу. Прапор виготовила французька фірма з Ліону «Dalger» із зображенням Лева і святого Михаїла на шовковій тканині. Сокільський часопис 30 травня 1911 р. повідомляв, що товариство «Достава» отримало прапор «Сокола-Батька» з французької фабрики; на першій сторінці поміщено фотографію із зображенням однієї зі сторін прапора (з Левом).
Про перебіг усіх робіт, пов’язаних з виготовленням прапора «Сокола-Батька», регулярно повідомляли організаційні видання. Зокрема, часопис «Вісти з Запорожа» у серпні 1911 р. писав: «Тепер, коли єще нема «Союза» і «Сокіл-Батько» стоїть на чолї всіх своїх філїй, є прапор львівського «Сокола» провідним знаком для цілої армії руховиків, які стоять під єго приказом. Рисунок «льва» і «св[ятого] Михаіла» виконав в Парижи п[ан] Александер Зіновієв, молодий артист-маляр, що пробував на студиях в париській академії малярства. Легкий, граціозний почерк видно в обох рисунках. Рисунки прибули з Парижа в сїчни сего року. «Достава» обняла виконанє прапора і поручила вигаптованє взорів на шовкових тканинах одній з ліонських фабрик. В маю с[ього] р[оку] були вже взори вигаптовані. Жовтий лев спинав ся на жовту скалу в голубім полю. Берегами тканини жовті зубцї. Білий св. Михайло з мечем в правій руцї а похвою в лївій руцї стоїть в малиновім полю. Берегами сего поля йдуть зубцї білої краски. Обі тканини є берегами зошиті і творять плахту, що причіплена є до дручка, на котрім стремить вістрє списи. Прапор є солідно виконаний. На рочно нема пришитих золотих пасмуг і торок, щоби вигляд був удержаний після пляну проєктованого артистом п. Зіновієм. Плахта прапора має 1.50 м довжини, а 1.20 м ширини. Ленту до прапора припнуть представительки українського жіноцтва цілої Галичини. З Київа пришлють Українки ленту в імени жіноцтва росийської України. Із північної Америки пришлють Українцї ленту до прапора «Сокола-Батька». Посьвяченє прапора буде в дни першого краєвого здвигу 10. вересня 1911. року о год[ині] ½ 11 перед полуднем на площі «С[окола]-Б[атька]». В[исоко] Поважані хресні родичі прапора вбивати будуть цьвяшки зараз по посьвяченю прапора. Хтоби не міг сам приїхати, сей може дати повновласть другій особі цьвящок вбити. Вбиванє цьвяшків буде продовжати ся також по полудни підчас вправ на площі «Сокола-Батька» на місци осібно до того призначенім від 3 тої години до 6-тої. Хресні родичі дістануть відзнаки при переданю цьвяшка до вбивання».
Планувалося, що на І Краєвому здвизі «почесні батьки» заб’ють у держак прапора «Сокола-Батька» сто цвяшків, решту – у щити. Однак, того дня не всі «почесні батьки» («хресні родичі») змогли виконати цю почесну місію. Тому старшина «Сокола-Батька» дозволила додаткове забивання цвяшків в офісі товариства у будні дні з 1900 до 2100. У цьому були зацікавлені не тільки «хресні родичі», а й саме товариство, оскільки особи або інституції, удостоєні участі в цьому ритуалі, жертвували гроші на діяльність «Сокола-Батька». Додаткове забивання цвяшків у держак прапора тривало до кінця 1911 р.
Показово, що на І Краєвий здвиг і посвячення прапора була передана від українців з Києва через Льонгина Цегельського стрічка з написом: «Соколові-Батькові» 1911. Українки з Київа: Хай прапор Батька з’єднає Соколів понад Дністром та над Дніпром», ще дві стрічки – від українців і українок з Північної Америки – потрапили до Львова лише через три тижні після посвячення прапора. Стрічку від львівських українок з написом «Бороніть і здобувайте!» передав Іван Боберський. Також стрічку до прапора «Сокола-Батька» прислали чернівецька «Січ» з написом «Здобути, або дома не бути!».
Шовковий прапор товариства «Сокіл-Батько», гаптований шовковими нитками, з використанням аплікації, розміром 120 х 150 см, має двобічне зображення:
- На синьому тлі посередині полотнища вигаптувано зображення Лева охристого кольору, що спинається на скелю. Лев коронований, повернутий вправо в профіль (по геральдичному вліво), паща його відкрита, хвіст піднятий догори. Скеля у вигляді масивних каменів охристого відтінку. Зверху, обабіч голови лева, золотистими нитками вигаптувано напис: «Все вперед!» На краю, по периметру полотнища (крім древкового) нашиті жовті трикутники. До краю полотнища, яке кріпиться до древка, кріпляться кільця, через них протягнута стрічка, кінці якої звисають зверху.
- На червоному шовку посередині гаптоване зображення архистратига Михаїла в повний зріст, у фас. Лик світлої карнації, риси правильні. Волосся русяве, злегка хвилясте, опускається на плечі. Німб окреслений білою лінією. Архистратиг зображений босоніж, у двох білих туніках, довгій та коротшій до колін, підперезаних на поясі, із закоченими до ліктя рукавами, на грудях перехрещений орар у вигляді вузької білої смужки. В опущеній додолу правиці тримає меч, у лівій руці у такому ж положенні, – піхви. Його крила великі, підняті догори й розправлені. Тонально і графічно підкреслена фактура пер. Внизу обабіч стіп архангела напис (уривок з поеми «Кавказ» Тараса Шевченка), гаптований білими нитками: «Боріте ся! Поборете!». На трьох краях полотнища (крім древкового) аплікована смуга білих трикутників.
Полотнище кріпилося стрічкою (герасівкою) до древка, яке закінчувався вістрям списа. Гасло «Все вперед! Всі враз!» з’явилося вперше на рекламних оголошеннях, які повідомляли про І Краєвий здвиг у Львові 9–10 вересня 1911 р.
Стрічок до сокільського прапора до сьогоднішнього дня збереглося три:
- Червона шовкова стрічка перегнута наполовину, зверху зав’язана на бант. На одній половині білим шовком гаптований напис: «СОКОЛОВІ-БАТЬКОВІ 1911 УКРАІНКИ З КИІВА». Внизу на краю стрічки посередині гаптований герб Галичини: в щиті на голубому тлі жовтий лев, повернутий вліво, піднімається на задніх лапах. Вгорі на щиті корона і два синьо-жовті прапори. Під гербом по низу стрічки вигаптуваний стилізований рослинний орнамент. На другій половині стрічки гаптовано напис: “ХАЙ ПРАПОР БАТЬКА З’ЄДНАЄ СОКОЛІВ ПО-НАД ДНІСТРОМ ТА НАД ДНІПРОМ”. Внизу у щиті вигаптуваний герб Київської землі: архистратиг Михаїл з оголеним мечем, піднятим догори. Над щитом корона. Внизу такі ж рослинні орнаменти, як на другій половині. По краю пришита металева стрічка з тороками (довжина стрічки 115 см).
- Малинова стрічка перегнута наполовину, зверху зав’язана на бант. На стрічці гаптований напис: на одній половині – «Здобути або дома не бути!», на другій – «Від ґімн. тов. «СЇЧ» в Чернівцях» (Від гімнастичного товариства «Січ» в Чернівцях). На краю металеві тороки (довжина стрічки 220 см).
- Жовто-синя подвійна стрічка, вгорі зав’язана на бант. На одній половині синьо-жовтими нитками гаптований напис: «СОКОЛОВІ- БАТЬКОВИ 10.IX.1911», на другій – «УКРАЇНЦІ ПІВН. АМЕРИКИ» (Українці Північної Америки). (розмір стрічки 16,5 x 230 см). До них причеплена синьо–біло-червона стрічка з золотим гаптованим написом: «ДО ПОБІДИ!» (розмір стрічки 20,5 x 227 см). До цих стрічок є бант бежевого кольору з гаптованим написом: «UNITED STATES OF AMERICA».
Стрічка до прапора від українського жіноцтва згадується у Книзі вступу Національного музею у Львові. Очевидно, вона втрачена.
Своїм змістом і технікою виконання прапор організації «Сокіл-Батько» послужив зразком для інших сокільських товариств Галичини. Вивчаючи історію пам’ятки, інших символів, можемо зрозуміти сукупність проблем, з якими довелося зіткнутися керівникам організації, особливо Іванові Боберському, при їх розробці та впровадженні. З одного боку, треба було якнайшвидше розробити та втілити проєкт, оскільки підлеглі структури в Галичині вже масово посвячували свої прапори; з іншого – постала потреба у створенні універсальної пам’ятки, на яку б могли рівнятися інші товариства. Попри обмеженість у часі, брак фахівців, інші труднощі все ж вдалося розробити та посвятити атрибут, провідною в символіці якого була ідея Соборності українських земель, – Галичини (Лев) та Наддніпрянщини (архистратиг Михаїл). Також при розробці прапора було враховано козацько-гетьманський період історії України.
Після І Краєвого здвигу прапор «Сокола-Батька» став обов’язковим атрибутом багатьох знакових заходів, в яких брали участь львівські соколи: VІ Всесокільському злеті в Празі 1912 р.; відкритті Національного музею у Львові 1913 р., Шевченківському здвизі 1914 р. та ін.
Згідно Книги вступу (НМЛ Кв-28599; Дт 1290) прапор товариства «Сокіл-Батько» надійшов до Національного музею у Львові 11 жовтня 1930 р. Сьогодні прапор зберігається у цьому ж музеї. Стан його збереження задовільний, щоправда є незначні поверхневі забруднення, місцями витягнуті нитки, понищена тканина білої кокарди до стрічок. У 2007 р. проведено консерваційні заходи художником-реставратором Надією Сеник. У грудні 2007 р. у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відбулася виставка «Українські хоругви кінця XVI – початку XX століття». На ній, з-поміж інших експонатів, виставлено прапор товариства «Сокіл-Батько».
Андрій СОВА
історик
Публікується за виданням: Сова А. Прапор товариства «Сокіл-Батько» – символ соборності України // Наша спадщина. Науково-популярний журнал. – Львів, 2020. – № 1 (21). – С. 46–50.
Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com
