Уродженець Прикарпаття, архітектор і залізничний інженер Людвік Вежбицький віддав залізницям Галичини та Буковини 47 років свого життя. За проектами Людвіка Вежбицького були збудовані два перших львівських вокзали – залізниці імені Карла Людвіга і Чернівецький, а також усі вокзали на залізниці Львів – Чернівці. Вежбицький став одним із перших істориків залізничного будівництва в Галичині – він написав книжку про розвиток залізниць краю в 1847 – 1890 роках. Окрім цього архітектор відомий як автор проектів низки цивільних будівель, зокрема міського казино у Львові.
В рамках проекту «Львівська залізниця. Постаті» сьогодні «Фотографії Старого Львова» розповідають про видатного інженера-залізничника та архітектора Людвіка Вежбицького.
Майбутній залізничний інженер і архітектор Людвік Вежбицький народився в селі Верхній Вербіж поблизу Коломиї 24 грудня 1834 року. Це село має дуже давню історію – перша згадка про нього датується іще 1373 роком. Село розросталося і приблизно в 1443 році розділилося на два – Верхній і Нижній Вербіж. Назва села, як і прізвище Вежбицький, походить від слова. Але не дивлячись на цю схожість, Вежбицькі не були старожилами у Верхньому Вербіжі: батько Людвіка Ремінгіан походив з-під Ковеля на Волині і належав до гербу Слєповрон. Він брав участь у Листопадовому польському повстанні 1830-31 років, після поразки якого він вимушений був покинути рідну Волинь і виїхати до Галичини. Тут він побрався із Катериною Зброшек – матір’ю Людвіка.
Початкову освіту Людвік Вежбицький отримав в народній школі в Дрогобичі, далі навчався у Станіславові. Коли йому було 14 років, батька Ремінгіана, як «неблагонадійного», заарештували і відправили до Лінца – в Австро-Угорщині в 1848 році вибухнула революція, відома як «Весна народів». Через арешт батька юний Людвік Вежбицький змушений працювати, щоб допомогти родині. Лише у 1851 році, коли Ремінгіана Вежбицького звільнили з-під арешту, Людвік зміг продовжити навчання у Львові. Тут він не тільки навчався в реальній школі, але й давав приватні уроки іншим учням.
Вищу освіту Людвік Вежбицький отримав у Відні – він навчався у Віденській академії мистецтв і Віденській політехніці, де студіював архітектуру. Іще під час навчання, яке тривало до 1858 року, Людвік Вежбицький брав участь в проектуванні і будівництві Votivkirche («Обітної церкви») у Відні. «Обітна церква» була побудована на знак спасіння молодого імператора Франца-Йосифа І під час замаху на нього 18 лютого 1853 року. Висота церкви складає 99 метрів. Кошти на спорудження храму збирали по всій Австро-Угорщині – офірували на храм понад 300 тисяч громадян. У конкурсі проектів Votivkirche взяло участь 75 проектів. Неочікувано переміг проект молодого 26-річного архітектора Генріха фон Ферстеля, відповідно до якого було споруджено храм в неоготичному стилі. Участь у будівництві храму у Відні дала Людвіку Вежбицькому неоціненний досвід.
У 1860 році Людвік Вежбицький переходить на роботу в Товариство Галицької залізниці імені Карла Людвіка. Ця компанія займалася будівництвом залізниці від Кракова до Львова. Молодому архітектору було запропоновано розробити проект залізничного вокзалу («двірця») у Львові, а також типові проекти станційних будівель на лінії Перемишль – Львів. Окрім того Вежбицький проектував виробничі будівлі залізничних майстерень у Львові (нині – Львівський локомотиворемонтний завод).
Будівля львівського залізничного вокзалу, спроектована 27-річним Людвіком Вежбицьким, була високо оцінена сучасниками. Одна із львівських газет писала: «Що стосується головного двірця, то це – одна із найкращих споруд в Європі. Довжина його 70 сажнів, а ширина – 10 сажнів (1 австрійський сажень рівний 1,8965 м.). В майбутньому він служитиме пунктом відправлення поїздів – зі Львова до Кракова, Чернівців, Бродів та Тернополя, загальна довжина залізниць складатиме 110 австрійських миль»…
На жаль, перший львівський головний вокзал до наших днів не зберігся – на його місці на початку ХХ століття збудували новий вокзал, який ми бачимо сьогодні. Щоправда, поруч збереглася інша споруда, спроектована Людвіком Вежбицьким – залізничний поштамт.
Під час роботи на Галицькій залізниці імені Карла Людвіга Вежбицький знайомиться із Віктором Оффенгаймом фон Понтексіном. Якщо більшість правління і акціонерів Галицької залізниці у 1861 році вважали, що потрібно почекати із будівництвом нових залізниць, адже на Наддніпрянській Україні іще не було залізниць, Віктор Оффенгайм вважав, що залізничне будівництво має бути продовжено негайно. Найбільш перспективним напрямком Оффенгайм вважав напрямок на Чернівці і далі до чорноморського узбережжя – Одеси або Галацу. Людвік Вежбицький повністю поділяв точку зору Оффенгайма. Відповідно після того, як Оффенгайм створив акціонерне товариство для будівництва залізниці Львів – Чернівці, молодий архітектор переходить на роботу в цю компанію.
Віктор Оффенгайм, як керівник Львівсько-Чернівецької залізниці, доручає Людвікові Вежбицькому дуже відповідальну функцію – спроектувати вокзали і пасажирські будівлі вздовж всієї залізниці Львів – Чернівці. 30-річний архітектор блискуче справився із цією задачею. Він розробив типові проекти вокзальних та станційних будівель, що у ті часи було новаторським рішенням. Будівлі складалися із однакових конструктивних елементів, хоча часто різнилися за розмірами. Найбільші за розмірами були вокзали у Львові (т.зв. «Чернівецький вокзал»), Станіславові, Коломиї та Чернівцях. Окрім вокзалів і станційних будівель за проектом Людвіка Вежбицького були спроектовані залізничні майстерні у Станіславові (нині – Івано-Франківський локомотиворемонтний завод). На жаль, більшість вокзалів, спроектованих Людвіком Вежбицьким або уже не існують (Львів, Чернівці), або зазнали неодноразових перебудов та реконструкцій (Івано-Франківськ, Коломия).
Після введення в експлуатацію Львівсько-Чернівецької залізниці 1 вересня 1866 року, Людвік Вежбицький продовжує працювати, але уже не як архітектор, а як працівник служби руху. Коли залізницю розбудовують до Ясс на території сучасної Румунії, Вежбицький знову береться за проектування вокзалів і станцій. У 1867 – 1871 року Людвік Вежбицький працює на різних посадах в службі руху Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці в Чернівцях, Сучаві та Ботошанах. У 1871-1889 роках працює керівником дирекції руху Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці у Львові.
Треба зазначити, що Львівсько-Чернівецько-Ясську залізницю будували у надзвичайно стислі терміни – 267 кілометрів колій проклали за 18 місяців. Часто залізницю будували за полегшеними технічними умовами, штучні споруди будували без огляду на реальні метеорологічні умови. Отож, насипи і мости Чернівецької залізниці часто страждали від повеней. Ліквідацією наслідків повеней теж керував Людвік Вежбицький, йому часто доводилося виправляти старі проектні помилки.
На період роботи Людвіка Вежбицького на Львівсько-Чернівецько-Ясській залізниці припадає будівництво цією компанією локальних залізниць в Галичині та Буковині. Найбільшою за протяжністю стала локальна залізниця Львів – Рава-Руська – Белжець, яку було введено в експлуатацію в 1887 році. До проектування цієї залізниці теж доклався Людвік Вежбицький. Щоправда, при її трасуванні він допустився значної помилки – між Львовом і Жовквою через складний рельєф і економію коштів цю залізницю вирішено було будувати за полегшеними технічними умовами, які передбачали криві малого радіусу і значні ухили – рельєф тут дійсно близький до карпатського. Через це на залізниці Львів – Жовква діяли значні швидкісні обмеження. Згодом, коли залізниця Львів – Рава-Руська стала частиною залізничного коридору Львів – Люблін – Варшава і тут пішли швидкі поїзди, цей прорахунок дався взнаки.
Після того, як у 1889 році Львівсько-Чернівецько-Ясська залізниця потрапила під повний державний контроль, керівниць Генеральної дирекції австрійських державних залізниць (kkStB) у Відні Алоїз Чадік фон Брундельсберг запропонував Людвіку Вежбицькому заняти посаду шефа департаменту в Генеральній дирекції. Отож, у 1889 – 93 роках Людвік Вежбицький працює у Відні. У 1893 році Генеральну дирекцію kkStB очолює галичанин Леон Білінський. Він пропонує Людвікові повернутися на рідне Прикарпаття – очолити нову Станіславівську дирекцію kkStB. Вежбицький радо приймає цю пропозицію.
На посаді керівника Станіславівської дирекції державних залізниць Людвік Вежбицький очолює з 1894 по 1897 рік – саме в цей період під керівництвом Станіслава Равіча Косінського йде будівництво транскарпатської магістралі Станіславів – Вороненка – Рахів. Ця магістраль була введена в експлуатацію в кінці 1895 року.
У 1897 році Людвік Вежбицький переходить на роботу до Львова – він очолює Львівську дирекцію австрійських державних залізниць. Тут він виконує важливі завдання – організація будівництва другої колії від Львова в напрямку Тернополя, реконструкція станції у Львові і будівництво нового залізничного вокзалу.
Спроектований Людвіком Вежбицьким у 1860 році перший залізничний вокзал Львова уже на початку 1890-х років став затісним, оскільки Львів став важливою вузловою станцією – поїзди звідси відправлялися в напрямку Кракова, Підволочиська та Бродів, Чернівців, Стрия, Рави-Руської і Белжеця, Янова. Планувалися нові залізниці до Самбора, Радехова та Підгаєць. Отож було вирішено не реконструювати старий вокзал, а збудувати новий. Проект нового залізничного вокзалу у Львові розробив у 1899 році львівський архітектор Владислав Садловський під керівництвом Людвіка Вежбцикого. У проектуванні вокзалу взяв участь також молодий архітектор та інженер Ян-Антоній Богуцький, який займався проектуванням металоконструкцій критого дебаркадера. Плани пасажирської станції розробляв інженер Станіслав Рибіцький, який згодом очолив Львівську залізницю. До спорудження нового львівського залізничного вокзалу долучилися відомі будівельники – І. Левинський, А. Захарєвич, Ю. Сосновський.
Під час проектування нового залізничного вокзалу між Міністерством залізниць Австро-Угорщини на міською владою Львова виник невеликий конфлікт. Річ у тім, що міська влада здавна хотіла наблизити залізничний вокзал до центру міста – адже у 1861 році місце розташування вокзалу було вибрано таким чином, що він був віддалений від центру міста на 2,5 кілометри. Основним чинником у виборі місця розташування вокзалу був складний рельєф в межах міста Львова – його центральна частина лежить набагато нижче, а ніж траса залізниці.
Вперше міська влада спробувала змінити місце розташування залізничного вокзалу в кінці 1860-х років, коли Галицьку залізницю розбудовували в сторону Бродів, Тернополя та Підволочиська. Про це сам Людвік Вежбицький писав в книжці «Rozwój sieci kolei żelaznych w Galicyi od r. 1847 do r. 1890». В результаті у межах міста, зовсім неподалік центру, з’явилася станція Підзамче. Проте місто цим не задовольнилося. У 1890-х роках місто прагнуло збудувати новий залізничний вокзал в районі площі Кропивницького, тобто там де сьогодні знаходиться церква св. Ольги та Елисавети. В такому разі львівський вокзал був би схожий на сучасний одеський, тобто був би тупикового типу. Залізничники були проти такого проекту – вокзал тупикового типу ускладнював би пропуск через Львів транзитних пасажирських поїздів. Отож, після дебатів із владою Львова Міністр залізниць Віттек затвердив будівництво нового залізничного вокзалу Львова на тому ж місті, де стояв старий.
Спорудження нового львівського залізничного вокзалу тривало два із половиною роки – перший камінь у будівлю нового вокзалу заклали 8 жовтня 1901 року. Кошторисна вартість будівництва вокзалу склала 11,6 мільйонів корон – величезну по тим часам суму. Урочистості з нагоди відкриття нового вокзалу у Львові відбулися 26 березня 1904 року. Освячення вокзалу здійснили римо-католицький архієпископ Йосиф Більчевський і греко-католицький митрополит Андрей Шептицький. На відкритті вокзалу був присутній міністр залізниць Австро-Угорщини Віттек. Під час урочистої церемонії відкриття вокзалу Людвік Вежбицький отримав подяку від імператора і став радником Міністерства залізниць.
На час керівництва Людвіком Вежбицьким Львівської дирекції державних залізниць припадає реалізація іще одного великого проекту – будівництво транскарпатської залізниці Львів – Оброшин – Самбір – Старий Самбір – Сянки – Ужгород. Будівництвом цієї залізниці знову керував Станіслав Равич Косінський. Її було введено в експлуатацію в 1905 році.
У 1905 році, у віці 71 рік Людвік Вежбицький виходить на пенсію. Вдячні колеги дарують йому бронзову плакетку. На одній стороні її зображено відпочинкову колонію (табір) для дітей залізничників у Тухлі (в руках у хлопчика прапор із написом «Тухля»), а з іншої – новий залізничний вокзал у Львові.
Роботу на залізниці Людвік Вежбицький поєднував із роботою архітектора, навчальною і громадською діяльністю. У Львові збереглося два будинки, у проектуванні яких брав участь Людвік Вежбицький. Це будинок Міського казино, який має адресу проспект Шевченка, 13, який було збудовано в 1874-76 роках за проектом Філіпа Покутинського із Кракова і Людвіка Вежбицького. Будинок є зразком архітектури історизму (італійського неоренесансну) і є пам’яткою архітектури місцевого значення. Від 2009 року тут працює Львівська обласна універсальна наукова бібліотека.
Зазначимо, що тогочасне казино було не лише гральним закладом, а скоріше місцем зборів представників середнього класу Львова, а також представників «вільних професій», Тут часто бували художники і літератори. У будинку казино проводили бали, тут був ресторан, зали для гри в карти, кеглярня (боулінг) та читальня. Будинок міського казино зазнав перебудови і реконструкції.
Також за проектом Людвіка Вежбицького у Львові було споруджено у 1900 році будинок Товариства наукової допомоги, який знаходиться за адресою вул. Іларіона Свінціцького, 1. Тут розміщувався гуртожиток імені Тадеуша Костюшка.
Як науковець Людвік Вежбицький працював викладачем у Львівській Політехніці. Крім того він був ініціатором створення у Львові школи (у 1895 році) і бурси (1904 р.) для дітей залізничників. Робота цих навчальних закладів фінансувалася із бюджету Львівської дирекції залізниць.
Як громадський діяч Людвік Вежбицький був ініціатором і керівником першої Виставки Крайової, яку було проведено у Львові в 1877 році. Крім того він приклався до організації у Львові Промислового музею. Під час поїздок по Галичині та Буковині Людвік Вежбицький захопився народним мистецтвом і ґрунтовно вивчав його. Видав наукову працю «Взірці домового промислу селян на Русі» (в 10 зошитах). У 1907 році Людвік Вежбицький видав книжку «Rozwój sieci kolei żelaznych w Galicyi od r. 1847 do r. 1890», яка стала однією із перших праць, присвячених історії залізничного будівництва в Галичині.
У 1882 році Людвіка Вежбицького обирають до Галицького крайового сейму п’ятого скликання. Як посол сейму Вежбицький лобіював розвиток залізничної мережі краю. Він неодноразово підіймав питання необхідності інвестицій в локальне залізничне будівництво із бюджету краю. Крім цього Людвік Вежбицький був членом Міської ради Львова.
Щодо родинного життя, то в середині 1860-х років Людвік Вежбицький одружився із Юлією Бортник. У 1866 році у них народився син Олександр, який став інженером. Через рік, у 1867 році народилася дочка Марія, яка стала дружиною Володимира Зборовського, який очолював Краківську дирекцію державних залізниць.
В останні роки свого життя Людвік Вежбицький разом із своїм сином Олександром мешкав у Львові у віллі, яка має адресу вул. Метрологічна, 2 (бічна вулиці Горбачевського). Будинок був споруджений у 1904-5 роках за проектом архітектурного бюро А. Захарєвіча та Ю. Сосновського. Він належав Олександрові Вежбицькому. Вілла Вежбицьких у Львові збереглася донині.
Помер видатний залізничник та архітектор Людвік Вежбицький 18 грудня 1912 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Антон ЛЯГУШКІН
Автор висловлює подяку покійному ветерану-залізничнику і краєзнавцю-ентузіасту Володимиру Юлійовичу Колотовкіну за надання цікавої інформації про історію залізниць України. У матеріалі використано історичні світлини станцій і вокзалів Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці із колекції Олександра Коробова, а також світлини міського казино та вілли Вежбицьких авторства Ігоря Жука. Автор фото гробівця Вежбицьких – Ігор Мончук.
Список джерел інформації
- Гороховский А.Г. Львовская железная дорога. Годы, события, люди / Гороховский А.Г. – Львів: Каменяр, 1991;
- Гранкін П.Е., Лазечко П.В., Сьомочкін І.В., Шрамко Г.І. Львівська залізниця. Історія і сучасність. Львів: Центр Європи, 1996;
- Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001;
- Томін Ю. Історична екскурсія станціями Львівської залізниці. Зупинка IV: Чернівці. // Львівський залізничник – 2011. – № 5
- Watorek Karol. Rozwoj kolej zelaznych. – Warszawa: Biblioteka Polska, 1924.
