Історія Карпатського Лещетарського Клубу (КЛК), створеного у Львові 1924 р., лише фрагментарно вивчалася українськими вченими. Для широкого загалу це маловідома або й невідома сторінка нашої історії. Деякі згадки про КЛК містяться в навчальному курсі «Історія фізичної культури», який викладається у вищих навчальних закладах України (Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, Національний університет фізичного виховання і спорту України, Харківська державна академія фізичної культури та ін.). Однак, зважаючи на те, що у міжвоєнний період КЛК посів вагоме місце у структурі спортивного руху Західної України, таких згадок є недостатньо.
Кожен ювілей, як от 90-річчя, 95-річчя і т. д. мав би актуалізувати дослідження історії та діяльності цієї організації як на українських землях, так і в діаспорі. На жаль у Львові, до цих поважних ювілеїв не було проведено належної підготовки. Все залишилося на рівні розмов та планування локальних заходів. До таких поважних дат, щонайменше, мали б відбутися міжнародні або всеукраїнські наукові конференції, вже не кажучи про публікації відповідних матеріалів у формі тез, статей, брошур, монографій, інтернет-публікацій. Чи не єдиним заходом, на якому вшанували цю подію у незалежній Україні була Урочиста Академія організована кафедрою олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури (тепер – ЛДУФК імені Івана Боберського), яка відбулася 26 лютого 2015 р. Тоді гімн КЛК «Гей у сонячні простори!» вперше пролунав у головному корпусі ЛДУФК.
У 1925 р. першим почесним членом КЛК іменовано основоположника українського тіловиховання, професора Івана Боберського, який на той час проживав у Канаді. Це сталося закономірно. Адже ван Боберський був одним із перших популяризаторів лещетарства (лижного спорту) в Галичині. Завдяки йому, лещетарський спорт набув популярності в Українському спортовому кружку (УСК) та товаристві «Сокіл-Батько» у Львові. УСК був заснований Іваном Боберським у 1906 р. на базі Академічної гімназії у Львові і став першим осередком розвитку і популяризації спорту в навчальних закладах українців Галичини.
Великими шанувальниками і пропагандистами лещетарства стали учні професора Івана Боберського Петро Франко – син відомого письменника Івана Франка, Анатолій Лукашевич, Степан Гайдучок та інші. Беручи приклад з УСК, лещета для спортивного товариства «Сянова Чайка» в Перемишлі придбав учитель гімнастики Євген Любович. У 1911 р. на лещатах почали їздити учні української гімназії в Тернополі. 15 лютого 1909 р. Іван Боберський, з метою популяризації лещетарства, вперше об’їхав навколо Львова на лещетах. Опис цієї мандрівки він опублікував на сторінках часопису «Діло». Наступного року цей маршрут подолав Петро Франко. З метою підвищення обізнаності та отримання кваліфікації із вміння їзди на лещетах Іван Боберський взяв участь у тижневому лещетарському курсі у Ґезінґу в Штирії, який закінчив 2 січня 1912 р. У цьому ж році у Львові в друкованому органі товариства «Сокіл-Батько» – «Вісти з Запорожа» побачила світ ілюстрована науково-методична стаття Івана Боберського «Їзда на лещетах».
Перша світова війна не дала можливості укріпитися як слід українській лещетарській традиції в Галичині. Лише після її закінчення та подій Української національної революції 1917–1923 рр., у 1920-их рр. лещетарські секції створюються при багатьох українських гімнастично-руханкових та спортивних товариствах Галичини. Однак, особливого розвитку лещетарство набуло із створенням у 1924 р. Карпатського Лещетарського Клубу, що посів вагоме місце у структурі спортивного руху Західної України. З 1924 по 1939 рр. активними членами КЛК були Степан Гайдучок, Роман Говикович, Орест Клюфас, Іван Мриц, Юліан Мудрак, Андрій Палій, Володимир Паньків, Лев Шепарович та ін.
Завдяки невтомній праці багатьох людей, 8 листопада 1924 р., в рік проведення І зимових Олімпійських ігор в Шамоні (Франція), у домівці спортивного товариства «Сокіл-Батько» у Львові по вулиці Руській, 20 зібралися ентузіасти, які вирішили створити окремий спортивний клуб, який мав пропагувати лещетарський спорт. Відповідний статут було зареєстровано 19 листопада 1924 р. 9 грудня цього ж року відбулися перші Загальні Збори (так звані «конституюючі сходини»), на яких обговорено ряд важливих організаційних питань. Зокрема, вибрано керівництво товариства. До його складу увійшли: голова – інженер Лев Шепарович, заступник (містоголова) – Зенон Русин, секретар – Володимир Рожанковський, скарбник – Зеновія Копертинська, господар – Іван Мриц, справник – Роман Говикович, мировий суддя – доктор Кость Паньківський, пресовий референт – В. Решитилович, контрольна комісія – інженер Омелян Шепарович, професор Ірина Лежогубська та професор Степан Гайдучок. Учасники зборів прийняли статут КЛК, затвердили звіт контрольної комісії, розглянули справу безкоштовного використання у зимовий період тренувальних баз (так званих «приютів») на Зелем’янці та Ворохті в Карпатах, вирішили закуповувати спортивний інвентар в Українській спортовій кооперативі. На зборах також було обрано комісію, яка в найближчий час мала розглянути проекти відзнак для КЛК.
Основною метою КЛК було плекання лещетарського спорту. Щоправда члени КЛК займалися й іншими видами спорту, зокрема плаванням, легкою атлетикою, великим і настільним тенісом тощо. Однак, ключовим видом спорту був лещетарський. У статуті організації, виданому 1935 р. у Львові у 3-му параграфі зазначалося:
«Метою Товариства є:
а) об’єднувати українських лещетарів, та творити для них в рямцях Т[оварист]ва спортовий, культурний і товариський осередок;
б) будити замилування до спорту на лещетах, плекання цього спорту і інших спортів, що причинюються до приготовання справности в їзді на лещетах;
в) будити замилування до лещетарської туристики й краєзнавства;
г) пропагувати і поширювати лещетарський спорт в масах як важний середник комунікації;
г) пропагувати серед населення виріб лещетарського виряду».
Члени КЛК організовували з’їзди та перегони на різну відстань на рівнині, пізніше – з’їзди на лещатах згори і скоки (стрибки) з трампліну. Вправляючись у цих лещетарських різновидах, КЛКівці започаткували одиночні та командні змагання на Кортумівці та Погулянці у Львові, в Карпатах. Показово, що провідні українські інституції такі як «Маслосоюз», «Червона Калина», Наукове товариство імені Шевченка охоче призначали для учасників змагань нагороди, які згодом стали традиційними. Нагородження відбувалося після змагань в урочистій атмосфері із запрошенням провідних діячів української культури Львова та Галичини.
Філії КЛК виникли у багатьох містах і селах Галичини, зокрема у Ворохті, Зашкові, Коломиї, Космачі, Косові, Нижньому Березові, Славському, Стрию, Сяноку та ін. Станом на 1937 р. КЛК налічував 18 філій, які мали 868 членів. У 22 містечках Галичини осередки були в стані організації. У 1939 р. КЛК налічував близько 1 500 членів.
Цікавою сторінкою історії КЛК є його символіка. Про це читайте у наступних розвідках.
Андрій СОВА
історик
Джерела та література:
- Карпатський Лещетарський Клуб: національний досвід спортивної традиції. Листівка / Авт.: Сова А. О., Тимчак Я. В., Яремко І. Я.; літ. ред. М. Пономаренко; оформл. Б. Ляльки. – Львів: ЛДУФК, 2015. – Вип. – 2 с.
- Сова А. Символіка Карпатського Лещетарського Клубу // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2015. – Т. CCLХVІII: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. – С. 457–466.
- Сова А. Маловідомі сторінки з історії лещетарства у Львові, або як Іван Боберський організовував дозвілля взимку. URL: http://photo-lviv.in.ua/malovidomi-storinky-z-istoriji-leschetarstva-u-lvovi-abo-yak-ivan-boberskyj-orhanizovuvav-dozvillya-vzymku/ (дата звернення: 19.01.2018).
- Сова А. «Лещетами наоколо Львова» або як Іван Боберський популяризував лещетарство в Галичині. URL: http://photo-lviv.in.ua/jizda-na-leschetah-ochyma-ivana-boberskoho/ (дата звернення: 01.2018).
- Сова А. Іван Боберський – популяризатор лещетарства серед українців у міжвоєнний період. URL: http://photo-lviv.in.ua/ivan-boberskyj-populyaryzator-leschetarstva-sered-ukrajintsiv-u-mizhvojennyj-period/ (дата звернення:02.2018).
- Сова А. Петро Франко про лещетарську мандрівку навколо Львова 1910 року. URL: http://photo-lviv.in.ua/petro-franko-pro-leschetarsku-mandrivku-navkolo-lvova-1910-roku/ (дата звернення: 02.2018).
- Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512с.
Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com
