Багатьох з нас не раз цікавило, яким був побут львів’ян під час Другої світової війни. Сьогодні маємо нагоду показати світлини зроблені в липні 1943 року, під час німецької окупації, які ілюструють повсякденне життя звичайних мешканців міста. Їх автором був вояк німецького вермахта, пацифіст за переконаннями Джо Дж.Хейдекер.
Джо Джуліус Хейдекер народився в Нюрнберзі 13 лютого 1916 р. у сім’ї актора. Ще з юнацького віку, вихований у ліберальному дусі і сповідуючи відповідні цінності, хлопець був проти будь-якої мілітарної ідеології, а тим більше реваншиських настроїв, які в Німеччині поступово набирали популярність у міжвоєнні часи. Йому більше подобалися мирні способи самовираження, такі як фотосправа. З метою здобуття професіональних навичок в цій ділянці протягом 1931-1933 рр. Джо посиленно і успішно студіював курс фотографії у Франкфурті-на-Майні в ательє Штефана Розенбауера.
Через переслідування за свої ліберальні уподобання, які йшли врозріз із офіційною нацистською доктриною, Хейдекери невдовзі були змушені емігрувати в сусідню Швейцарію. Саме в ті останні передвоєнні роки Джо встиг здійснити ряд мандрівок по Европі, у тому числі і по території ІІ Речі Посполитої.
Після вибуху Другої світової в 1939 р., незважаючи на свої пацифістські погляди, Хейдекер був мобілізований до лав вермахту. На початковому етапі війни молодий чоловік встиг побувати на лінії фронту у Франції та Бельгії. Враховуючи його професійну підготовку, весною 1941 р. Хейдекера було переведено на військову службу до фотолабораторії у Варшаві, яка мала забезпечувати пропагандистську сторону мілітарної кампанії гітлерівців на східному фронті.
В розпал радянсько-німецької війни військовий фотограф побував і на окупованих фашистами землях України та Білорусії. Тож поширеною темою в творчій спадщині Хейдекера того періоду було й розкриття сценок із повсякденного життя простого вояка і цивільного населення.
Під час перебування у Варшаві військовий фотограф неодноразово відправлявся в пошуках знайомих гебреїв на територію ґетто. Там за допомогою мініатюрної камери без офіційного дозволу на то німецької адміністрації таємно фіксував на плівку страждання і нелюдські умови, в яких проживало гебрейське населення міста. Ті його світлини, як свідчення нацистських злочинів у варшавському ґетто, були представлені на загальний огляд тільки в 1981 р.
Після війни Джо працював на американській радіостанції “Радіо Мюнхен” і був одним з небагатьох німецьких репортерів, хто свідчив на Нюрнберзькому процесі про воєнні злочини гітлерівського режиму. Запровадження загальної військової повинності у повоєнній Німеччині викликало черговий пацифістський протест в душі фотографа і він знову залишив Батьківщину, перебравшись на цей раз за окіан в Бразилію.
Лише в 1986 р. Хейдекер повернувся назавжди в Европу і оселився у Відні. Як журналіст і письменник, він опублікував кілька книг і фотоматеріалів (у тому числі про будні Варшавського ґетто і про Нюрнберзький процес). Помер Джо Дж. Хейдекер 1997 р.
Наталка СТУДНЯ
Джерела:
не всі знимки з липня, бо на одній з них продають татариння (шувар), Зелені свята були в 1943 році 13 червня.
Абсорлютно вірно – я теж помітив і якраз взявся вираховувати дату )) Там і інші фото зроблені явно не в липні – це видно по одягу людей.
Не фашисти, а нацисти!
Скільки цю сталінську маячню про “німецький фашизм” будемо повторювати?
Йозеф Гайдекер, а не Джо. Якщо він справді був німець, а не американець.