Видається дуже малоймовірним, що герой цього тексту, розглядаючи Гімалаї, або ж будучи учасником сафарі в Африці, думав про Львів. Сумнівно, що він часто згадував наше місто і тоді, коли працював дипломатом у Парижі, Римі, Анкарі, Вашингтоні чи на Кубі. Зрештою, сучасні львів’яни, у переважній більшості так точно, також не особливо здогадуються про його існування. Тим не менше, цей діяч зі Львовом тісно пов’язаний: тут він навчався, а до нашого міста до сьогодні їдуть десятки тисяч туристів, у тому числі, заради того щоб побачити чудову резиденцію, побудовану на кошти його родини – Палац Потоцьких.
Родина і освіта
Єжи Антоній Потоцький (21.01.1889 – 20.09.1961) був сином Романа Потоцького та Єлизавети Матильди Радзивіл, онуком намісника Галичини (у 1875 – 1883 рр.) Альфреда Юзефа Потоцького. Народжений у рік смерті свого дідуся, Єжи Потоцький зумів збудувати не менш успішну кар’єру чиновника та службовця, аніж Альфред Юзеф Потоцький. Безумовно, що останнє було б неможливим без якісної та ґрунтовної освіти. З цим у Єжи Потоцького було все дуже добре. Й дипломи юриста Львівського та Оксфордського університетів – такому чи не найбільше підтвердження. Відтак зовсім не дивно, що молодий правник почав швидко просуватися кар’єрною драбиною службовця, а в 1919 – 1920 роках був ад’ютантом Юзефа Пілсудського. До того, між іншим, завжди ставився з величезною пошаною і пієтетом, лише добрим словом відгукувався про цього політика у своїх текстах.
Служба. З орлом на піджаку
Містом народження Єжи Потоцького був Відень і перші його самостійні кроки, у війську та в сфері дипломатії, мали місце ще за імперії Габсбургів. Тим не менше, більша частина свідомого життя цього діяча – це праця на ІІ Річ Посполиту. При цьому, на початках дипломатична діяльність перепліталась із військовою. Й таке поєднання зберігалося впродовж тривалого часу. До прикладу, вже у 1919 році він очолював військову місію до Будапешта. У 1930 році його було обрано до парламенту, де Єжи Потоцький входив до комісії закордонних справ Сенату й був секретарем комісії військових справ. У той самий час, саме від 30-х років ХХ століття, його кар’єра все більше тяжіє до дипломатичної діяльності. Тобто в період, який можна сприймати як переддень майбутніх важливих і дуже трагічних подій в Європі.
Саме в цей час Єжи Потоцькому довелося попрацювати чи не найбільше, а 1933 рік став аж надто шаленим. Зокрема, він їздив з місіями до Парижу, де від імені Пілсудського домовлявся про стримування німецької влади. Бував у той час і в Римі, де також представляв ІІ Річ Посполиту. На сам кінець, отримав призначення до Анкари. Ця тенденція продовжилась у 1936 році, коли Єжи Потоцькому довелося попрацювати у Вашингтоні й на Кубі. Очевидно, рибою був чималою, адже з дипломатичної служби його “пішли”. Іншими словами, оприлюднили на нього компромат. Діло було в 1939 – 1940-х роках. На той час німці вже зайшли у Варшаву. Там знайшли рапорти Потоцького за час роботи у Вашингтоні. Вибрали “найцікавіше” і подали в відповідному світлі: виходило так, наче Єжи Потоцький висловив в адресу президента США Рузвельта декілька дуже гучних “коментарів”. Що цікаво, Рузвельт та Потоцький досить гарно спілкувалися та дружили. Однак, залишатися на службі після такого польський дипломат більше не міг.
Приватні справи, відпочинок і сім’я
Оскільки ХХ століття було досить бурхливим та насиченим, а Єжи Потоцький також крутився у цьому коловороті, ми подекуди забуваємо, представником якого роду він був. Відтак за відрядженнями, дорученнями та обов’язками не завжди проглядаються його статки, володіння та господарські справи. Тут також є за що зачепитись. До прикладу, від свого батька він отримав Поморянський замок. Й опікувався ним до самого початку Другої світової війни. У тому числі – займався консервацією та реставрацією комплексу. Це все він поєднував зі своєю основною роботою, частими подорожами та членством у наглядових радах багатьох нафтових компаній чи організацій. Не без того, що відпочивав по-екзотичному. Скажімо, у 1926 році навіть вибрався до Африки на сафарі, а наступного року організував собі подорож в Гімалаї – Індія, Непал тощо. Це все детально описав.
Не менш екзотичним стало і місце його осілості після завершення активної дипломатичної роботи – це була Ліма, столиця і найбільше місто у Перу. Подібною була й історія з дружиною – перуанська князівна Зузана. Щоправда, місце поховання – це уже більш відома для нас і традиційна історія: родинна крипта у Ланьцуті. Похоронною процесією опікувався син Єжи Потоцького Станіслав Потоцький.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Ambasador Potocki o tym, kto na Zachodzie prze do wybuchu wojny // Salon24, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.salon24.pl/u/nick/535748,ambasador-potocki-o-tym-kto-na-zachodzie-prze-do-wybuchu-wojny
- Szklarska-Lohmannowa A. Jerzy Potocki // Polski Słownik Biograficzny, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/jerzy-potocki
- Pogrzeb Stanisława hrabiego Potockiego // Muzeum – Zamek w Łańcucie, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.zamek-lancut.pl/pl/ZamekDzisiaj/LatarniaMagiczna
