Понад 300 пам’яток із 17 фондових груп Львівського історичного музею ледь помістилися в трьох великих експозиційних залах на третьому поверсі на площі Ринок, 6. Три місяці кропіткої праці восьми науковців музею вилилися в прекрасну виставку під назвою “Площа Ринок: зникаючі сліди історії“. Виставка, яку повинен побачити кожен львів’янин.
За словами організаторів, мета виставки – показати відвідувачу як змінювалась Площа впродовж століть, розповісти про видатних мешканців кам’яниць (серед яких були й монархи), розкрити діяльність інституцій, які розташовувались у ринкових будинках, де немало було й українських.
Експозиція виставки розмістилась у трьох залах. У першій залі представлено матеріали, що розкривають основні етапи побудови львівської ратуші та важливі події, що відбувались на площі Ринок впродовж ХІV —ХХ століть.
За офіційною традицією, 1256 рік вважається датою заснування Львова. Однак, сучасні історики припускають, що історія міста почалась на кільканадцять років раніше. Зокрема, Іван Паславський вважає, що першою письмовою згадкою про Львів є твір М. Ле К’єна «Християнський Схід», де згадується руське міст в Галичині над річкою Полтвою, засноване князем Левом у 1240 році.
Центром давнього Львова, столиці Галицько-Волинського князівства, була площа Старий Ринок біля північних схилів Замкової гори.
Після приєднання території давньої Галицької держави до Королівства Польського, Казимир III Великий у 1356 році надав Львову Магдебурзьке право. Центральну площу перенесено південніше, де тепер і знаходиться Ринок. Вздовж східної сторони площі проходила головна дорога, що з’єднувала Краківську і Галицьку брами. Площа Ринок — це майже квадрат розміром 142×129 метрів. Його утворюють 44 кам’яниці з Ратушею посередині. Кам’яниці на площі є пам’ятками архітектури XVI — XVII століття, хоча до нашого часу збереглися з ґрунтовними перебудовами.
Атмосферу Ринку XVII століття добре передають спогади Мартина Ґруневеґа — ґданського купця та мандрівника. «У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на Ринку людей з усіх країн світу в своїх уборах: угорців, у їхніх малих маґерках, козаків у великих кучмах, московитів у білих шапках, турків у білих чалмах… Я об’їхав пів-Європи, побував у найславніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня виносять на Ринок… Навколо Ринку перед будинками йде тротуар, гладко викладений тесаним камінням. Він такий широкий, що можуть йти чотири особи разом… Посередині Ринку гарна велика ратуша, покрита жовтою та зеленою полив’яною черепицею. На високо піднятому наріжному камені вміщено кам’яного лева… Перед сінями влаштовано стовп ганьби… До ратуші прибудована постригальня сукна, далі є вага, за нею корита для рибного торгу.»
У другій залі репрезентовано історію кам’яниць, в яких розміщувались Історичний музей міста Львова та Національний музей імені короля Яна ІІІ, правонаступником яких став Львівський історичний музей.
Ринок XIX ст. описує німецький географ і мандрівник Йоганн Коль: «Львівська ратуша є такою показною і гарною будівлею, що такою можуть похвалитися лише нечисленні німецькі магістрати… Прибувши на галицьку землю, проймаєшся передусім, сильним почуттям спокою від усвідомленням того, що можеш розраховувати на захист законної та справедливої влади».
За велику честь вважалося стати повноправним громадянином Львова. Серед привілеїв львів’янина: пряме підпорядкування бургомістру або королю, користування судовою юрисдикцією міста, право на міську землю і, в свою чергу, будівництва на ній, право торгівлі у Львові. Водночас, львів’янин зобов’язувався сплачувати податки у міську казну.
Щоб отримати громадянство потрібно було досягти 24 років, бути християнином західного чи східного обрядів, законнонародженим та мати добру родинну славу. Урочистий акт прийому в громадяни Міста відбувався в ратуші під час засідань маґістрату.
У третій залі розкрито історію п’ятнадцяти найбільш знакових будівель, серед яких: резиденція архієпископів, палац князів Любомирських (він же будинок «Просвіти»), кам’яниці Бернатовичів, Коритовичів, Бачевських, Ціпперів тощо…
Вдивляючись у глибину століть, уявляєш Львів як ідеальне місто, з багатонаціональними громадами, які бережуть свої історичні та національні традиції, і, водночас, є єдиною спільнотою. Мріємо, щоб Львів був таким і сьогодні, і у майбутньому.
Світлини, представлені на виставці, виконані у більшому форматі з оригіналів, що зберігаються у Львівському історичному музеї.
Супровідні тексти подані українською та англійською мовами, що дасть можливість ширшій аудиторії познайомитись з історією головної площі Львова.
При створенні виставки автори використовували праці відомих дослідників історії Львова: Олександра Чоловського, Луції Харевич, Фрацішка Яворського, Івана Крип’якевича, Володимира Вуйцика, Бориса Мельника, Ігоря Мельника, Ореста Зайця, Івана Паславського, Ірини Котлобулатової, а також наукові доробки співробітників Львівського історичного музею: Алли Крутоус, Тетяни Петрів, Ольги Перелигіної.
Автори концепції і куратори виставки: Ірина Полянська та Світлана Олексенко.
Адаптація текстів з історичних видань: Ірина Полянська
Редагування текстів: Олена Роман, Андрій Музика, Тетяна Петрів
Переклад англійською мовою: Андрій Познахівський
Художнє вирішення: Світлана Олексенко, Юрій Рябий
Комп’ютерний дизайн: Ольга Аржанова, Христина Маліновська
