Історія львівських вулиць, це низка незкінченних перевтілень, модернізацій, злиттів, перейменувань… Історія давньої вулиці Казимирівської є доброю ілюстрацією цього процесу, що триває від моменту появи самого міста Лева…
Нинішня вулиця Городоцька – один з найдавніших стратегічних шляхів не лише Львова, але й цілого краю, відома як вулиця Святої Анни від другої половини XVI сторіччя, упродовж століть змінювала назву – вул Святої Анни у ІІ дільниці (середина ХІХ ст.), Казімєжовска (1871), Казімєжа Вєлькєго (1933), Казимірштрассе (1941), Казимирівська (1944), Чапаєва (1944), 1 Травня (1964), Городоцька (1990)…
Віддавна шляхом Святої Анни у Львові називали відтинок дороги, що вів від давніх міських мурів, пізніше площі Голуховських (нині-Торгова), до костелу Святої Анни. Під час упорядкування назв вулиць 1871 року магістрат Королівського столичного міста Львова назвав цю вулицю Казимирівською, на честь короля Казимира ІІІ Великого (XIV ст.), за правління якого розпочалося приєднання Галичини до Польщі. Іменем святої Анни назвали пізніше одну з суміжних вулиць – нинішню Леонтовича.
Від самих початків більшу частину парного боку Казимирівської вулиці займали й займають надалі правоохоронці. У будинку колишнього монастиря Бригідок, що діяв 1614 – 1784 рр. австрійська влада розташувала в’язницю, яка функціонує донині як міський слідчий ізолятор. Далі, у напрямку до костелу, було розташовано поліційні касарні, та міський та підміський гродські суди… Тепер у цих будинках комплекс Львівського юридичного інституту та Шевченківського райвідділу міліції, що виходив на паралельну вулицю Яховича (нині- академіка Кучера).
При початку Казимирівської здавна були розташовані числені заїжджі двори, особливо багато було їх на прилеглих вуличках – нинішніх Наливайка, Фурманській… Перед І Світовою війною, за проектом Гартля, тут звели розкішний готель “Асторія”, передбачалась суцільна модернізація вулиці – виросло ще кілька величних будівель: торговий дім “Магнус” на розі зі Шпитальною, торговий дім блаватних товарів та фабрика парасольок із пасажем (№ 17 на розі з вулицею Наливайка), два постсецесійні будинки навпроти на місці старого заїзду (№№ 14 та 16)… Проте війна поклала край далекоглядним планам…
Більшість забудови вулиці Казимирівської залишилась у XIX сторіччі – найяскравіша серед яких неготична будівля колишньої міської школи Святої Анни, збудована 1884 року за проектом Юліуша Гохбергера.
Ще одна цікава особливість давньої вулиці Казимирівської – залізниці у брамах. Віддавна тут було чимало невеликих підприємств (фабрика мила Абрама Цімельса, фабрика панчіх Гальперна, заклад ректифікації спирту Енглендера тощо). Розташовані вони були переважно у подвір’ях у прибудовах-офіцинах, потребували постійного постачання матеріалів, палива, вивезення готової продукції. Тож у деяких брамах були влаштовані “будинкові залізниці”. Коліями їздили вагонетки, які приводили в рух людьми чи кіньми…
У радянські часи, 1964 року, давня вулиця припинила своє існування – Казимирівська та Городоцька були об’єднані в одну вулицю – 1 Травня, а в 1990 році цій найдовшій вулиці міста повернуто назву Городоцької.
Використані джерела :
http://www.lvivcenter.org/ , http://postup.brama.com/ , http://www.lvivcenter.org/
