Ракетний удар «Іскандером» 27 червня по м. Краматорськ Донецької обл., яке нещадно обстрілюється російськими терористичними військами, призвів до чисельних втрат серед цивільних громадян, в тому числі вбито кількох дітей. «Вони достеменно знали, що вони стріляють у місце, де буде велике скупчення цивільних людей. Відомо про загибель 13 людей, близько 60-ти поранено», ‒ повідомляють на сайті українського ПЕН-клубу, членкинею якого була 37-річна дитяча письменниця Вікторія Амеліна. Її поранення стало несумісно із життям.
Вікторія Шаламай (дівоче прізвище) народилася у Львові, в юності з батьком емігрувала до Канади, однак потім повернулася до рідного міста. Здобула вищу освіту в НУ «Львівська політехніка» в галузі комп’ютерних технологій. Працювала програмістом та керівником у міжнародних IT компаніях. Заради письменницької роботи полишила цей професійний напрямок наприкінці 2015 року. Ще 2014 року вийшов друком її дебютний роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», який ввійшов в десятку найкращих прозових видань за версією премії «ЛітАкцент року – 2014». Наступного року роман було перевидано, і він увійшов до короткого списку Премії Валерія Шевчука. З 2016 року виходили її книжки для дітей ‒ «Хтось, або Водяне Серце», «Е-е-есторії екскаватора Еки». Знаменним став другий роман Вікторії «Дім для Дома» в 2017 році («Видавництво Старого Лева»), який ввійшов до списків також і Європейської літературної премії. Запорізька книжкова толока назвала «Дім для Дома» найкращою прозовою книжкою року, ‒ наголошують в статті на сайті українського ПЕН-клубу. Тексти В. Амеліної перекладали на польську, чеську, німецьку, нідерландську та англійську мови, а не так давно роман «Дім для Дома» було перекладено іспанською мовою. В 2021 році письменниця стала лавреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Того ж року письменниця заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.
Повномасштабна навала російських терористів спонукала В. Амеліну стати й документаторкою воєнних злочинів в правозахисній організації «Truth Hounds». на деокупованих територіях на Сході, Півдні та Півночі України. В с. Капитолівка на Ізюмщині 24 вересня 2022 року вона знайшла разом із батьком письменника Володимира Вакуленка щоденник цього літератора, якого жорстоко вбили росіяни (наразі оригінали записів зберігаються у Харківському літературному музеї). У репортажі із презентації книжки В. Вакуленка «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші» навели глибокі слова В. Амеліної із передмови: «Того вечора, щойно доїхавши до селища, де був мобільний зв’язок, я сфотографувала кожну сторінку щоденника… Стало трохи легше: Володине послання врятоване, навіть якщо завтра я примудрюся наступити на яку-небудь протипіхотну міну. А поки письменника читають, він живий». У повідомленні на сайті українського ПЕН-клубу зазначено, що письменниця розпочала роботу над своєю першою нон-фікшн книжкою англійською мовою «War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War», яка незабаром має вийти друком за кордоном. У цій книжці Вікторія розповідає про українських жінок, котрі документують воєнні злочини, та їхнє життя під час війни. Також письменниця зверталася до урядів інших країн про надання зброї Україні, вимагала створення спеціального міжнародного трибуналу для всіх винуватців російських воєнних злочинів проти України, тощо.
Того зловісного дня, 27 червня, вона перебувала в Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників в рамках завдання «Truth Hounds». Лікарі робили все можливе, щоб врятувати її життя, але 1 липня в лікарні в Дніпрі письменниці Вікторії Амеліної не стало. Пам’ять про неї житиме у серцях рідних й близьких людей, а також тих, хто полюбив її твори.
Прощання із видатною письменницею і міжнародною діячкою відбудеться 5 липня о 15 год. в Гарнізонному храмі свв. Петра і Павла у Львові.
Ігор СКЛЕНАР
