Чи знали ви, що площа Міцкевича найбільше з поміж усіх визначних місць Львова найбільше представлена на давніх листівках та світлинах. Завдяки цьому ми маємо чітке уявлення про вигляд площі протягом понад 150 років. Однак перша чверть століття в історії цієї площі не встигла закарбуватись у фотографіях. Та на щастя це місце приваблювало не тільки фотографів, але й художників, граверів та літографів. Завдяки їх творчості в нас є унікальна можливість дослідити вигляд площі Міцкевича в перші роки її існування.
Площа Міцкевича протягом усієї своєї історії конкурувала з площею Ринок за звання центральної площі Львова. Цікавий лиш той факт, що перша на пів тисячоліття молодша за другу. По факту, площа Міцкевича утворилася в 1840, а офіційно в 1843 році під назвою площа Фердинанда. Причина, по котрій вона не виникла значно раніше мабуть очевидна – до кінця XVIII ст. по ній проходили міські укріплення і протікала Полтва. Остання, до речі, уже після зруйнування міських мурів ділилася в цьому місці на два русла, поміж котрих стояв невеличкий острівець. Звали острівець Марійний, оскільки стояла на ньому капличка Матері Божої з Лоретто. На жаль, жодних візуальних зображень цього острівка з капличкою нам не відомо.
У 1839 році Полтву на місці теперішньої площі Міцкевича вирішено перекрити, утворивши таким чином нову площу міста. З яких причин було прийняте таке рішення годі й гадати, хоча відповідь, очевидно, слід пов’язувати з готелями, що розташовувались поруч цього місця. Волога, розливи ріки, болото та комахи безсумнівно дошкуляли гостям готелів. Так чи інакше, та вже в 1840 році на місці Полтви та острівка постала повноцінна площа. Тодішній її вигляд зафіксований на малюнку Тадеуша Чишковського, який є першим зображенням площі Міцкевича, що збереглось до наших днів. Як бачимо, на час утворення площі уже існували будинки № 8, 9, 10 та 11. Щоправда будинок під сучасним номером 8 це ще не «хмарочос» Шпрехера, і навіть на його попередник. Цю невеличку 2-поверхову будівлю було збудовано в 1829 році. Виявляється, є доволі цікавий факт щодо площі Міцкевича – з часу появу самої площі жодного нового будинку навколо неї не було зведено. Усі кам’яниці були побудовані до облаштування площі, і лиш зазнавали перебудов, часом доволі кардинальних, як наприклад готель «Жорж», будинки під номерам 8 та 10.
Новий вигляд площі Фердинанда маємо можливість спостерігати на літографії Августа Гаттона, датованої 1847 роком. Як і на попередньому зображенні ми бачимо ще не покриту частину Полтви, яка направляється в сторону проспекту Свободи. Можна трішки позаздрити тогочасним львів’янам, котрі мали можливість стояти прямо над Полтвою та спостерігати за рікою. Позаду ріки уже немає двоповерхової кам’яниці під №8. Саме в рік, коли створено літографію було збудовано нову 4-поверхову кам’яницю, яка з 1867 року стала знана як будинок Понінського. Посеред площі бачимо колодязь, який як вважається спорудили на місці, де і стояла давня каплиця. Саме на цьому колодязі в 1862 році буде поставлена фігура Матері Божої. В правій стороні зображення помітно будівлі під номерами 1, 3, 4, 5 та 6/7. Тільки кам’яниця №3 знана як будинок Бруніцьких зберегла свій вигляд з того часу. Інші ж кам’яниці зазнали численних перебудов.
1847 роком датована і літографія Карела Ауера, котрий зобразив вигляд площі Міцкевича зі сторони площі Галицької. Завдяки його творінню ми маємо можливість уже під прямим кутом поглянути на згадані вище будівлі. Будинки під номерами 4 та 5 хоч і різняться від свого сучасного вигляду, однак не кардинально. Чого не скажеш про будівлю готелю «Жорж», котру доволі важко упізнати порівнюючи з сучасним її виглядом. Ліворуч від «Жоржа» на літографії помітно сад, котрий належав готелю.
Останні дві літографії, на котрих представлено площу Міцкевича, хоч і належать, найімовірніше, двом різним митцям, ми розглядаємо комплексно. На обидвох цих літографіях 1851-1853 рр. представлено візит імператора Франца Йосифа до Львова 1851 року. На кольоровій літографії Ігнатія Голембйовського помітно тріумфальну арку, котру було поставлено посеред площі для вшанування імператора. На цій же літографії можна помітити ще один цікавий факт, відсутній на попередніх зображеннях – поверхня площі уже покрита бруківкою. Можливо, поява бруківки на площі теж була пов’язана з візитом цісаря.
Монотонна літографія невідомого нам авторства фактично повторює зображення Голембйовського, однак дає нам можливість краще розгледіти деталі оформлення арки. Її вершину було увінчано латинським написом «VIRIBUS UNITIS», що перекладається як «Спільними зусиллями». Зверху над написом були викарбувані ініціали імператора «FJI» та майоріли прапори імперії, а по обидва боки від арочного проїзду було поставлено двох лицарів.
У 1856 році на площі Міцкевича розпочали проводити ярмарки. Їх однак не закарбовано на жодному зображенні. А коли, у 1862 році відбулась наступна значима в історії площі подія – було встановлено фігуру Матері Божої, на заміну літографія уже прийшла фотографія, котра розпочала новий період в історії площі, закарбований уже в листівках та світлинах.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Гранкін П. Статті (1996-2007). – Львів, 2010 – 312 с.
- Крип’якевич І. “Історичні проходи по Львові” (репринт з видання 1932 року). – Львів: Каменяр, 1991.
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 459
