Сьогодні, продовжуючи тему пам’яток розташованих в с.Оброшине, мова піде про видатний зразок галицької заміської садиби, в архітектурі якої переплелися стилі бароко, рококо і сецесії (австрійського модерну), а саме – Палацовий комплекс львівських римо-католицьких архієпископів.
З XV в. село Оброшине під Львовом служило літньою резиденцією львівських архієпископів. А от ідея збудувати там палацовий комплекс виникла на початку XVIII ст. у намісника римської курії Яна Скарбека. Спарава в тому, що резиденція намісника була відносно далеко – у містечку Дунаїв під Золочевим, то, не бажаючи їздити так далеко, він вирішив побудувати нову в Оброшине. Палац передбачалося звести у дусі еклектики: трохи духу польських магнатських дворів XVII – початку XVIII століть, трохи французької елегантності.
Збудували палац у 1730 році за проектом архітектора Юзефа ІІ Фонтана. Звели споруду у стилі, в якому скромність фасадів констрастує з багацтвом оформлення інтер’єрів. Ян Скарбек ще встиг побачити палац, але самі роботи по зведенню комплексу продовжувалися ще довший час. Зокрема, за каденції Миколая Ігнація Вижицького завершили оздоблення інтер’єрів і обладнання палацової каплиці. Згодом, за архиєпископа Вацлава Сєраковського, з’явилися чудові оранжереї з екзотичними рослинами.
Будівля палацу є прямокутною. По центру головного фасаду виступає тригранний ризаліт, прикрашений гербом, а по кутах розміщені чотири невеликі квадратні вежі, що віддалено нагадують оборонні башти середньовічних маєтків. Дах споруди – мансардний, з люкарнами. В інтер’єрі палацу зберігалося повне зібрання портретів усіх львівських архієпископів.
Гостей резиденції зустрічає барокова брама, що збереглася до сьогодні. Прикрашають її дві скульптури, розвернуті обличчям до палацу, в центр дворика. По обох боках брами, розташовані п’ятикутні, двоповерхові в плані башточки із шатровим дахом. В правій башточці видно отвір від годинника засновника Першої національної фабрики баштових годинників Міхала Менсовіча. Зараз там знаходиться капличка. До веж примикають одноповерхові невеликі флігелі, прикрашені двоколонними портиками з фронтонами. Поруч розташовані каретні сараї, один з яких також прикрашений цікавим порталом. Палац разом з брамою та господарськими будівлями утворювали своєрідний трикутник.
У ХІХ ст. резиденція почала занедбуватися, а найбільше постраждала будівля під час Першої світової війни, у 1915 році, від російського війська, яке пройшовшись цими землями забрало все, що повважали цінним. А що не під силу було забрати – знищили. Зокрема, спалили вмурований в стіну архів. Потому будівлю зайняли німці, котрі використовували палацову каплицю як їдальню. Згодом – австрійці, які влаштували в резиденції табір для турецьких військових біженців. Останніми військовими гостями у палаці були наддніпрянської козаки, які винесли те, що залишилося після попередників.
Опісля всіх «гостин» будівля стояла без вікон, дверей, із зруйнованими камінами і виламаною паркетною підлогою. На щастя зберігся неушкодженим дах палацу.
У 20-х роках ХХ ст. з ініціативи польської ради консервації пам’яток було вирішено відновити палац (1922-25). Керували роботами архітектор Броніслав Віктор і реставратор Юзеф Пйотровський. Цікаво, що архітектор не відроджував стару будівлю, а почав оздоблювати її новими елементами декору. Так під час ремонту переробили фасад в стилі модерн. З’явився балкон, який тримали спіральні колони. Обабіч входу розмістилися великі кам’яні вазони, які прикрасили янголята, дельфіни, собаки та інші тварини. Змінили також й планування інтер’єрів. Зокрема, центральні сходи у вестибюлі, які розміщувалися навпроти сходів, були перенесені праворуч.
Треба сказати, що перебудова палацу зустріла дуже серйозну критику з боку цінителів архітектури, котрі вважали, що нове оформлення спотворило палац.
Під час приходу в 1939 році радянських військ Палац архієпископів в Оброшине замінили на військовий клуб, а в його каплиці зробили танцювальну залу. Пробощ Анджей Чехович старався про передачу речей з каплиці до парафіяльного костелу Воздвиження Святого Хреста. Частину приладдя йому вдалося вистарати в січні 1940 року, але і надалі ксьонз намагався повернути речі з палацової каплиці.
Після Другої світової війни в палаці розмістився Науково-дослідний інститут землеробства і тваринництва західних областей України, який займає приміщення донині.
Біля палацу ще у XVIII столітті було розбито мальовничий парк з каскадом озер. Створений він був у французькому стилі з 800-метровою липовою алеєю, ставками та зоологічним дендрарієм. Серед екзотів парку на сьогоднішній день збереглося тюльпанове дерево, магнолії, платани і пірамідальні дуби. Сьогодні парк має нових сусідів – дендрарій і невеличкий звіринець.
Що ж до стану будівлі на сьогодні. Якщо “офіційний” фасад палацу ще в більш-менш пристойному стані, то парковий фасад у дуже критичному. Сходи, як і елементи декору (чаші, тварини і т.д.), розвалюються. Під сходами місцеві просто зробили смітник із пластикових пляшок та іншого непотребу.
Дах будівлі, начебто, ремонтують. Принаймні, будівельні матеріали на горищі присутні. Підвали у палаці, як нам сказали, дворівневі. Бачили ми лишень частину, але там доволі чисто і доглянуто. Стосовно інтер’єрів, то каплицю розділили на два поверхи, частково зберігся лише купол. Бібліотека НДІ займає всього лише декілька кімнат у палаці, які, як і решта приміщень, потребують капітального ремонту.
Звичайно, що будівля за час свого існування неодноразово була перебудованою, як зовні, так і всередині. І на сьогодні її стан залишає бажати кращого, а для відновлення необхідні солідні капіталовкладення. Та, попри все, літня резиденція львівських архієпископів і зараз вражає всіх, хто її побачить.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- http://www.castles.com.ua/obroshyne.html
- http://andy-travel.com.ua/obroshine
- Marek Walchak. Kościół parafialny P.W. Podwyższenia Krzyża Świętego w Obroszynie / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. Tom 9. Kraków 2001.
- http://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=6956.0
