Після входження Замарстинівської гміни до складу міста Львова, у 1930 році, розбудова інфраструктури давнього Жовківського передмістя стає більш інтенсивною. Тривало перетворення дільниці на активний у економічному плані, вагомий промисловий район міста. Найвідчутнішою була потреба у житлі, дорогах, громадських установах… За часів II Посполитої саме робітники стають основою місцевої громади, та беруть ініціативу у власні руки.
Історія цієї відомої у Львові споруди розпочалась із …робітничого страйку 1924 року. Під час нього було прийнято рішення збудувати свій клуб. Кошти на будівництво повинні були надходити з їхніх надбавок до зарплати… Справа рухалась повільно, 1927 року ухвалили відраховувати на заснування клубу один відсоток платні кожного робітника. З часом назбиралась чимала на той час сума – 50 тисяч злотих.
Невдовзі оголосили конкурс проектів будівлі, переможцями стали відомі архітектори Тадеуш Врубель та Леопольд Карасінський.
У вересні 1933 року, у присутності чи не усієї робітничої громади Львова, було закладено наріжний камінь майбутнього Клубу. Безпосередньо будівництвом займались також робітники, водночас, додатково дозбируючи кошти… Будували споруду у вихідні дні, ввечері та вночі, залучали тимчасово безробітних… За рік, 1934 року, споруду було завершено, проте її оздоблення та оснащення тривало ще два роки.
Дім працівників громади міста Львова (Dom Społecznych pracowników Funduszu Mieszkaniowego) відчинив свої двері 1938 року. Будівля мала свій зал засідань, бібліотеку, приміщення для оркестру, хору та різноманітних гуртків. Клуб став осередком культури, який завжди славився тим, що надавав притулок непересічним талантам, котрих не визнавала й уникала офіційна влада міста…
Окрім цього тут збиралася представники профспілок, прогресивна молодь, студенти, робітнича інтелігенція, а в травні 1936 року тут відбулась подія загальнодержавного значення – Антифашистський конгрес працівників культури.
В трагічні часи німецької окупації у будинку, який опинився на території гетто розміщувався юденрат – орган управління єврейської громади у гетто.
Після війни будівля стає міським Палацом культури імені Кузнєцова. Наприкінці 1970-х років здійснено реконструкцію будівлі Палацу. Замовником було Львівське трамвайно-тролейбусне управління, а фінансувало виконання будівельних робіт обласне комунальне управління. Під час реконструкції була добудована торцева частина будівлі, внаслідок чого збільшилась загальна площа приміщення Палацу…
У перші роки Незалежної України на сцені Палацу відбувалися вистави театру “Не журись”, повний аншлаг мала музична вистава про Січових Стрільців, звучали колядки та щедрівки, виспівувала молодь Товариства Лева… У наші дні Палац культури імені Гната Хоткевича є однією із найпотужніших культурних установ міста.
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://www.pidzamche.org.ua/ , http://hotkevichpalace.lviv.ua/ , http://www.lvivcenter.org/
