В Млинівському районі Рівненської області розташоване село Остроже́ць. Літопис села розпочинається з його першої писемної згадки, яка датується 29 червня 1528 року. Це була грамота Троїцькому городничому Петру Михайловичу від польського короля Сигізмунда І Старого. Відповідно до неї було дозволено заснувати місто в його спадковому володінні в селі Острожець на землі Волинській. Проте в своїй книзі про резиденції Волині Роман Афтаназі писав, що Острожець з’явився в XV ст. і пов’язував його із родиною Острозьких.
Якийсь час власниками села був рід Семашко. 15 травня 1602 року Луцький староста і ключник Микола Семашко продає Яну Кашевському (Кошовському) м. Острожець з присілками у Луцькому повіті Волинського воєводства за 12 000 кіп литовських грошів. В XVI ст. містечком певний час володіла також родина Малинських.
У XVIII ст. містечко Острожець належало родині Олізарів. Останнім великим землевласником був Август Лєдуховський, саме йому в міжвоєнний період належало в селі 2041,6 га землі.
Сьогодні хочемо розказати про палац в Острожці. Появу палацу пов’язують з родиною Лєдуховських. Першим представником цієї родини, яка оселилась в Острожці був Лукаш Лєдуховський гербу Шалава. До слова це був родовий герб польської та української шляхти, яким користувалася, зокрема, родина Самойловичів з XVII століття, до якої належав Гетьман України Самойлович Іван Самійлович. Герб Шалава має давньоукраїнське походження ще від часів Київських князів.
Лукаш Лєдуховський (1756-1844) був із 1820 року дубенським маршалком. Його дружиною була Текля Стецька (1784-1863). У подружжя народилось п’ятеро дітей: Ромуальд, Емілія, Людвіка, Олімпія та Маріанна. Відомо, що по смерті подружжя було поховане на кладовищі села Яловичі (Рівненська область).
Наступним власником Острожця став Ромуальд Лєдуховський. В спадок він також отримав навколишні села. Його дружиною була Леонтина Чацька, донька Михайла Чацького та Теклі Піліховської, які проживали в Боремельському палаці. Проте російська царська влада заарештувала Ромуальда Лєдуховського за антидержавницькі погляди і заслала до Воронежу. В подружжя була єдина донька Марія, яка вийшла заміж за Владислава Лєдуховського (помер в 1900 р.), представника іншої гілки роду Лєдуховських. В родині народився син Август, саме він став останнім власником палацу в Острожці на Волині. Він загинув у 1939 році, на жаль, був нежонатий, тому лінія родини перервалась.
Що стосується будівлі палацу, то відомо що у 1840-х рр. Ромуальд Лєдуховський побудував палац в стилі класицизму. Проте є версія, що палац був до того часу, і Ромуальд його лише перебудував. Але остаточно це невідомо.
Архітектором для зведення будівлі був обраний Генрик Марконі (Enrico Marconi). Він народився в Римі. Це був польський архітектор італійського походження, що від 1822 року працював у Польщі і Україні. Генрик Марконі один із найвидатніших і найплідніших польських архітекторів першої половини XIX століття. До Польщі був запрошений генералом Людвіґом Міхалом Пацом з метою завершення палацу у Довспуді. Від 1827 займав посаду у Відділі промисловості і торгівлі Урядової комісії внутрішніх справ і народної освіти, а у 1851—1858 був викладачем Варшавської академії мистецтв. До творінь архітектора відносяться: шпиталь св. Лазаря у Варшаві (знищений 1939—1944), костел св. Карла Борромео у Варшаві, палац Анджея Замойського у Варшаві, палац Браницьких у Варшаві, палац Ледуховських у Смордві (сер. XIX ст., знищений після Другої світової війни), палац Паца у Варшаві, палац у Козачках Кременецького повіту та інші будівлі.
Палац в Острожці в основі мав форму прямокутника. Це була мурована будівля. Палац був покритий чотирисхилим дахом. На фасаді широкий портик, прикрашений шістьма іонічними колонами. Поверхня їх не була гладкою, що добре видно на одному із знайдених фото часів Першої світової війни. Під портиком знаходилась тераса, на яку вели сходи. Кімнати були як для господарів, так і для гостей.
Цікавим було приміщення вестибюлю. Там стелю підтримували стовпи, верх яких був оформлений у вигляді голів із бородами. Посеред великого та просторого салону знаходився мурований камін, який був прикрашений візерунком, що був зроблений із тропічного дерева – палісандр. Дерева палісандра зустрічаються у всій тропічній зоні від Південної Америки, Африки і до Південно-Східної Азії. Деревина цих дерев важка, щільна, мало усихає. Колір ядра залежить від різновиду — буває від темно-червоного до шоколадно-бурого з фіолетовим відтінком, заболоні — світло-жовтий.
Також усі парадні двері в палаці були покриті палісандром або були зроблені із явора. Оскільки палісандр має гарний зовнішній вигляд, з нього виробляють висококласні меблі, паркет, двері, віконні рами, музичні інструменти, йде для обклеювання корпусу роялів і піаніно.
Стелі та стіни прикрашені ліпниною у формі листків. В кімнатах були дорогі люстри та каміни.
В роки Першої світової війни певний час будівля палацу використовувалась військами австро-угорської армії для адміністративних цілей. Потім палац зазнав руйнувань. Були втрачені твори мистецтва.
У міжвоєнний час палац відновили і там проживав його останній власник до початку Другої світової війни.
Біля основної будівлі палацу знаходилась будівля офіцини. Перед палацом був чудовий газон. Автором проекту великого парку в Острожці був Валер’ян Кроненберг. В парку були буки, липи, італійські тополі. Маєток займав на той час 1850 га.
В роки війн ХХ століття палац був частково зруйнований. На жаль, твори мистецтва, які прикрашали будівлю, назавжди втрачені.
Після війни будівлю палацу все ж відновили, до 1959 р. там знаходився районний комітет партії, а зараз розташований протитуберкульозний диспансер. Зберігся до наших часів і парк. На його території збереглись вікові різновидові породи дерев. Серед них є унікальне для нашого регіону дерево – бук червоний, яке в кліматичних умовах Острожця насіння не утворює і не розмножується.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: Хроніки Любарта
