П’ять найдавніших ікон Покрову Богородиці, які зберігаються у Львові

Щоб зрозуміти свято Покрову Божої Матері й любов українців до нього, треба заглянути в історію цього свята. “Еспресо.Захід” спробував це зробити із завідувачкою відділу давньоукраїнського мистецтва Національного музею імені митрополита Андрея Шептицького Марією Гелитович. Саме тут зберігається близько 60 найдавніших ікон із сюжетом Покрову.

До 910 року такого свята не було. Церква святкує Покров Пресвятої Богородиці з моменту, коли у Влахернському храмі (на околиці Константинополя) Андрій Христа ради юродивий побачив Богородицю з ангелами і сонмом святих. Після молитви Вона зняла з Себе покривало і розпростерла над людьми, які молилися в той час у храмі. Вороги відступили, місто було врятоване.

“Це дуже цікавий сюжет для українців, адже Ярослав Мудрий передав український народ і Київську Русь саме під Покров Богородиці. Щоправда, з тих часів у нас не збереглося пам’яток. Іконографія Покрову Богородиці походить з Візантії. Богородиця перешкодила нападу на Константинополь, захищаючи місто своїм Покровом. Є різні варіанти Її зображення на іконі. Основні відмінності – в Постаті Богородиці. Переважно Матір Божу іконописці зображають у верхній частині храму, як Оранта – з піднятими вгору руками, як на нашій Софії Київській, а над Нею тримають покров два ангели. Ще один варіант сюжету – Богородиця тримає перед собою покривало, а під ним ангели, апостоли, святі. Традиційно серед них у центрі зображають диякона Романа Сладкопівця. Цікаво, що за переданням, Роман жив наприкінці 5 – на початку 6 століття, тобто це інший час, але саме у це свято його згадують. До речі, у церковному календарі на Покров також згадують і Романа Солодпівця. Впровадження його у цей сюжет має не історичне, а символічне значення – він трудився на прославу Богородиці. У його руках на таких іконах є сувій з текстом укладеного Романом Богородичного кондака “Діва сьогодні предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками торжествують, бо ради нас молить Богородиця Предвічного Бога”. А праворуч від Романа – стоїть Андрій Христа ради юродивий. Його зображають нагим, він вказує на Богородицю своєму учневі Епіфанію. По обидва боки від нього зазвичай представлені константинопольський патріарх Тарасій, імператор Лев Мудрий та його дружина Зоя, також інші церковні та світські особи. На наших іконах можуть бути українські історичні персонажі, не обов’язково візантійської, часто є монархи, єпископи, світські люди”, – розповіла “Еспресо.Захід” Марія Гелитович.

У Національному музеї найдавніших ікон небагато, але вони дуже виразні і колоритні, за ними можна вивчати український іконопис, його школи і традиції. Загалом у Національному музеї у Львові зберігається понад 60 ікон Покрови Пресвятої Богородиці. Найдавніші ікони в музеї є з кінця XV – початку XVІ століття. Сьогодні покажемо і розповімо про п’ять найдавніших.

1. Ікона Покров Богородиці, кінець XV – поч. XVІ ст., с. Рихвальд (тепер – Овчари), Лемківщина (тепер – Польща)

Це одна із найдавніших ікон Покрови в колекції Національного музею і взагалі в Україні. Вона датується початком ХVІ ст. Тут Богородиця тримає Свій Покров перед Собою, бачимо тут Андрія Юродивого. Ікона цікава тим, що має багато художніх елементів високого рівня виконання, тут дуже багато тонів і півтонів. Німби прикрашені золотом і все це на фоні неймовірної архітектури храму.

2. Покров Богородиці, перша половина XІV ст., с. Малнів, Яворівщина

Це одна із найстаріших ікон Покрови в Україні. Вона походить із Малнова на Яворівщині (Львівська область) і датується XІV століттям. Дуже високого мистецького рівня. Це Галицька школа, майстер Дмитрій. Вона входила в іконостас празників, тому маленького розміру. Такі ікони появилися в іконостасах у 16 столітті. Нині ікона зберігається у Києві.

3. Майстер Дмитрій “Покров Богородиці”, 1560-ті рр., с. Дубровиця, Яворівщина

Це дуже цінна пам’ятка, яка має датування та автора. Ця ікона з ряду празникових і з лаконічною композицією. Тут Богородиця дуже цікаво зображена – на хмаринці, з відкритими долонями. Такий жест символізує прийняття Божої волі. Ангели тримають над нею покривало. Збоку є Андрій Юродивий, Роман Сладкопівець і 12 апостолів. Ця ікона стала дуже відомою через детективну історію. Її викрали у 1984 році з фондосховищ Національного музею. Тоді вони зберігалися у Вірменській церкві. Через кілька років Марії Гелитович написала знайома мистецтвознавиця з проханням подивитися цікаву ікону й допомогти з визначенням її походження. “Я подивилася і зразу впізнала нашу ікону!” – пригадує мистецтвознавиця. А у 2011-му ікона повернулася до України. Тепер вона в постійній експозиції музею.

4. Покров Пресвятої Богородиці у варіанті Всіх Скорботних Радість, друга половина 17 ст., с. Стара Сіль, Старосамбірщина

Ця ікона особливо цікава тим, як тут зображена Богородиця. Від неї розходяться стрічки благодаті, а усіх людей вона наче закриває плащем опіки. Тут ми бачимо здорових дітей, калік, знедолених, жінок і чоловіків, заможних і бідних. Різні верстви населення рівні в очах Богородиці. Вона усіх однаково покриває своїм покривалом і за усіх молиться.

“До речі, це була улюблена ікона нашої авторитетної музейниці Віри Свєнціцької. Вона так берегла ікони, як Богородиця людей на цій іконі, покривала плащем їх від усіх ворогів”, – каже Марія Гелитович.

5. Покров Богородиці, 1717 р., с. Верещиця, Яворівщина

Створена на замовлення поповича Дмитрія в пам’ять його померлої дружини Настасії. Їх портрети (постаті навколішках) зображені внизу. Це так звана епітафійна ікона з текстом про померлу Настасію – дружину Дмитрія Поповича. Ми бачимо ще зовсім молоду жінку з таким же молодим чоловіком, які моляться навколішки. Ікона пишна, а Богородиця тут зображена в короні. Датується ікона початком XVІІІ ст. Тут уже зовсім інший одяг і зачіски персонажів. Дуже гарна накидка, сукня, то були заможні люди. Є й чоловік, ймовірно, той же замовник. Внизу є текст, що Анастасія померла у цьому році, а ікону замовив майстру її чоловік.

Усі фото – Марії Гелитович

Ірина БЕРЕЗОВСЬКА

Джерело: “Еспресо.Захід”