В рамках дружньої співпраці, ми далі продовжуємо публікувати виступи учасників наукової конференції під назвою “Меморіальні музеї сьогодні: специфіка фондової, експозиційної та освітньої роботи”, що проходила 6-7 листопада в приміщенні Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.
Сьогодні пропонуємо вашій увазі доповідь завідувача відділенням Музей Анатолія Солов’яненка (Козинський Історико-краєзнавчий музей) Євгена Олійника на тему “Особливості експозиційної роботи меморіального музею Анатолія Солов’яненка”:
Музей видатного українського співака Анатолія Борисовича Солов’яненка (1932-1999) започаткований в травні 2000 року вечором пам’яті в Козинській селищній бібліотеці. Після обговорення на сесії Козинської селищної Ради і прийняття рішення про створення музею, він почав формувати свою експозицію. Ініціатори створення музею А. Б. Солов’яненка―тодішній викладач образотворчого мистецтва Козинської школи мистецтв Олійник Є. І., та бібліотекар Козинської бібліотеки Олійник В.М.
За сприяння тодішнього голови Козинської селищної Ради Федоренка М.М. було винайдено приміщення для музею. Це була всього одна кімната, в якій була розміщена найперша експозиція.Вона складалась з кількох живописних полотен, трьох десятків фотокопій із родинного архіву Солов’яненків збільшеного формату, оригіналів театральних афіш. Відтворював голос співака музичний центр « Самсунг». Музей почав приймати відвідувачів у 2001 році. Таким чином, не маючи значних коштів, не користуючись ніякою методологічною підтрімкою з боку міністерства культури, чи оперного театру, опираючись тільки на велике бажання прислужитись рідній українській культурі і особисто славному імені А. Б. Солов’яненка, нікому не відомий художник з Козина став створювати музей, який, зрештою став ще одним із небагатьох музеїв України, присвячених видатним українським виконавцям класичного репертуару, а іменно: А. Б. Солов’яненку в Козині, С. А. Крушельницькій в м.Львові і І. С. Козловському в с. Мар’янівка Київської області.
І тут виникає риторичне запитання: «Чи були пропозиції увічнити пам’ять про талановитого і улюбленого мільйонами шанувальників по всьому світу артиста в музейній експозиції від міністерства культури, кабінету міністрів, чи ще когось?» Ні, не було таких пропозицій. Тому музей Народного артиста України, Народного артиста Радянського Союзу, лауреата Державної премії ім. Т.Г.Шевченка, Командора Італійської республіки, Героя України ― це яскравий приклад того, як створюються музеї не за чиєюсь вказівкою, а створюються знизу, від народу, за покликом душі і серця, на славу
українській культурі і всього українського народу!
Мене інколи запитують: «Чому саме в Козині відкрився музей А.Б. Солов’яненка? І чи міг він бути відкритим в Києві, де співак працював і мешкав, або, скажімо, в Донецьку, де народився Анатолій Борисович?» Я в таких випадках відповідаю: «Так, подібний музей міг бути відкритий і в Києві і в Донецьку, і взагалі, Анатолій Солов’яненко це така постать, що йому можна відкривати музеї, називати його ім’ям вулиці і площі в кожному місті і селі, але в Козині це треба було зробити в першу чергу, бо тут його могила, тут він ліг на вічний спочинок після того, як об’їздив увесь світ зі своїм талантом. І святий обов’язок громади селища, в першу чергу представників інтелігенції його і створити музей видатного співака, і назвати центральну вулицю його іменем, і поставити пам’ятник на його могилі.»
Так воно і сталось. При цьому я висловлюю щиру подяку головам Козинської селищної Ради: колишньому- Федоренку Миколі Микитовичу і нинішньому – Гартіку Валерію Володимировичу за підтримку музею і створення умов для належного його функціонування. А особлива подяка дружині співака Світлані Дмитрівні Солов’яненко, яка прикладає значні зусилля по увічненню пам’яті про Анатолія Борисовича в Україні і не тільки, а також сприяє наповненню музею А.Б.Солов’яненка експозиційним матеріалом. Це світлини із сімейного архіву, диски із записами співака, вітальні адресні папки, листи-подяки від чисельних слухачів, звуковідтворювальна апаратура, якою користувався співак, домашнє фортепіано, сценічні костюми, театральні афіші виступів Анатолія Борисовича в Україні і за її межами, та багато чого іншого.
У 2008 році музей А. Б. Солов’яненка був поставлений на державне фінансування
шляхом під’єднання його до Київського обласного археологічного музею на правах відділення. Одночасно музей значно розширив свої експозиційні площі, зайнявши дві зали загальною площею в 70 кв. м. на першому поверсі будинку Козинської селищної Ради. Виникла необхідність у виготовленні нових експонатів, придбанні демонстраційних вітрин, поповненні музейної колекції. Як буде сказано далі, що це не останнє переселення музею зі збільшенням загальних площ, що тягнуло за собою зміну загальної експозиції. В цьому полягає одна із особливостей еспозиційної роботи музею А.Б.Солов’яненка. Проте, в другому варіанті розташування музею появилась можливість покращити екскурсійну роботу, прийняти більшу кількість відвідувачів, організувати нові форми проведення музейних заходів таких як, наприклад, «круглих столів». При цьому слід наголосити, що розробка концепції експозиції музею А.Б.Солов’яненка, виготовлення експонатів і їх розміщенням, оснащення фоно і відеоапаратурою здійснюється одним працівником музею, тобто мною, із самого початку роботи музею і до сьогодні. Другий працівник музею ,що в штаті закладу,―зберігач фондів займається властивою для нього роботою і до вищезгаданих робіт по оснащенню музею відношення не має. В 2016 році музей перетерпів третій переїзд. Тепер він займає другий поверх двоповерхової будівлі по вулиці А.Солов’яненка 64, на першому поверсі якого розміщується ще й експозиція Козинського історико-краєзнавчого музею. Оснащення цього музею теж входить до обов’язків завідувача відділення, проведення екскурсій,
звісно теж. Тобто, в смт Козин,що поряд з Києвом, існує два музеї з двома штатними
працівниками на обидва музеї, і всі розмови про надання цим двом музеям третьої
посади, наприклад, наукового співробітника, поки що успіху не мали.
Перший зал нинішньої експозиції музею А. Б. Солов’яненка ― це своєрідна кімната-
вітальня, в якій розміщується меморіальний куточок родини Солов’яненків ― портрети самого співака, дружини Світлани, синів Андрія та Анатолія, особисте фортепіано Анатолія Борисовича, оригінали театральних афіш. На переході з першого до другого залу висять портрети найвідоміших українських виконавців: А. Б. Солов’яненка, С. А. Крушельницької, І. С. Козловського, Б. Р. Гмирі.
В другому залі музею знаходиться центральне панно, яке поряд з великим живописним портретом співака, включає в себе розділи: дитячі роки разом з батьками, роки навчання, сім’я і діти, сходження до професійних вершин.
На інших трьох площинах залу: фото-панно «Головний педагог А.Солов’яненка-Коро-
бейченко О.М.»(фото 23), «Стажування в театрі Ла-Скала», «Партнери по сцені», «Навчання в Донецьку», «Карта гастрольних поїздок».
Третій зал демонструє відвідувачам творчість співака в царині оперного мистецтва. Зал оформлений світлинами, які демонструють А.Б.Солов’яненка як виконавця головних партій в операх класичного репертуару: Герцог в опері Д.Верді «Ріголетто», Фауст в опері Ш.Гуно «Фауст», Надір в опері Ж.Бізе «Шукачі перлин»,та в інших. Тут же демонструються сценічні костюми співака, світлини прославлених театрів світу: українських― Київського, Одеського, Львівського оперних театрів, театру Ла-Скала в Італії, Метрополітен-опера в США, та багатьох інших(фото15, 25, 30). За скляною вітриною виставлені окремі листи від вдячних слухачів. Не виконане живописне полотно «А. Б. Солов’яненко в опері Гулака Артемовського «Запорожець за Дунаєм».
Демонструється тільки невеликий ескіз його.
Музей озвучується музичними центрами «Самсунг» та «Панасонік», програвачем
платівок «Вега», телевізором «Самсунг». Музей А.Б.Солов’яненка проводить щорічні круглі столи, присвячені творчості співака. За участю В. Гуцала та І.Гамкала, за участю
Г. Циполи та І.Пономаренка. В 2015 році приїздила Є. Колесник.
Один раз на п’ять років музей проводить ювілейні заходи присвячені А.Б.Солов’яненку.
Отже, музей видатного українського співака Анатолія Борисовича Солов’яненка, не зважаючи на всі негаразди, продовжує працювати. Київське обласне управління культури, яке утримує музей, ніби задоволене його роботою. Залишається сподіватись що ті відвідувачі, які сюди приїздять, теж отримують неабияке задоволення.
Євген ОЛІЙНИК
завідувач відділенням Музей Анатолія Солов’яненка
